Ухвала суду № 66379819, 10.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Дубас В.А.

№ 06.47/34/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №753/5755/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним договору довічного утримання,

В С Т А Н О В И Л А

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила розірвати договір довічного утримання, який був укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 18 жовтня 2012 року, визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, у жовтні 2014 року ОСОБА_3 подала до суду позов про часткове визнання недійсним договору довічного утримання від 18 жовтня 2012 року в частині його укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року позови ОСОБА_3 до ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким розірвано договір довічного утримання від 18 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстраційний номер 1666. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1. У решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року додаткове рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення до рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у задоволенні заяви про виправлення описки у рішенні Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року - відмовлено.

22 лютого 2017 року до Апеляційного суду міста Києва представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву про роз'яснення рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 травня 2015 року, в якій просить роз'яснити рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року у частині, що стосується:

- переліку позовних вимог, задоволених Апеляційним судом м. Києва рішенням від 26 травня 2015 року по апеляційній скарзі ОСОБА_3;

- змісту частини рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року, залишеного без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року;

- визначення розміру частини квартири АДРЕСА_1, на яку рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року визнано право власності за ОСОБА_3

В мотивування заяви зазначає, що заявою про зменшення позовних вимог від 20.01.2015 року позивач просила розірвати договір довічного утримання від 18.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Регурецькою О.В. в частині його укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнати договір довічного утримання від 18.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Регурецькою О.В. в частині його укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 недійсним. Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

26 травня 2015 року рішенням колегії суддів Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково. При цьому в мотивувальній частині рішення було зазначено, що «рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у розірванні договору довічного утримання».

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним договору довічного утримання в частині укладання договору між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_1

Тобто, за таким формулюванням суд апеляційної інстанції визнав за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, не зазначивши в резолютивній частині судового рішення про розмір цієї частини квартири.

Первісно, тобто до укладання договору довічного утримання ОСОБА_3 була власником 1/2 частини квартири. За наявним формулюванням резолютивної частини рішення, без виправлення помилок та ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав за позивачкою ОСОБА_3 право, яке їй до того не належало і належати не могло.

Розглянувши справу в межах доводів заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

В силу зазначеної норми процесуального права роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

З матеріалів справи убачається, що останньою заявою про зменшення позовних вимог, позивач ОСОБА_3 просила суд:

- розірвати договір довічного утримання від 18 жовтня 2012 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу -Регурецькою О.В. в частині його укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

- визнати недійсним договір довічного утримання від 18 жовтня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Регурецькою О.В. в частині його укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1;

- Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким розірвано договір довічного утримання від 18 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстраційний номер 1666. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1. У решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Тобто, в даному випадку має місце вихід судом апеляційної інстанції за межі позовних вимог в частині вирішення витання про розірвання договору довічного утримання, оскільки ОСОБА_3 просила суд розірвати його в частині його укладення між нею та ОСОБА_1, але не між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення рішення від 26.05.2015 року, оскільки ОСОБА_1 фактично порушує питання про зміну рішення Апеляційного суду м. Києва по суті.

Доводи заявника фактично порушують питання про внесення в нього нових даних.

Та обставина, що судом невірно викладено резолютивну частину рішення суду вирішується не шляхом роз'яснення рішення, а іншим процесуальним шляхом - зверненням до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою.

Отже, доводи заявника не є підставою для роз'яснення рішення суду у розумінні ст.221 ЦПК України.

Керуючись статтею 221 ЦПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді