Ухвала суду № 66378817, 03.05.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"03" травня 2017 р.Справа № 916/887/17

За позовом: державного підприємства „Одеський морський торговельний порт

до відповідачів: юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна

про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/887/17 за позовом державного підприємства „Одеський морський торговельний порт до юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії СТА №715708 від 12.05.2015р., видане громадській організації „Причал № 193 „Ярмарочна на нежитлові будівлі спортивно-човнової станції „Причал №193, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 100/2.

Позовні вимоги державного підприємства „Одеський морський торговельний порт обґрунтовані фактом порушенням з боку відповідачів права державної власності на нежитлові будівлі спортивно-човнової станції „Причал №193, дозвіл на відчуження яких, як зазначає позивач, уповноваженими державними органами надано не було.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.05.2017р., представник громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна звернувся до суду із заявою (вх. №10039/17) в порядку ст. 20 ГПК України про відвід судді Желєзної С.П. від розгляду справи №916/887/17, яка була визначена автоматизованою системою для розгляду даної справи.

В обґрунтування поданої заяви про відвід судді Желєзної С.П. представник відповідача посилається на наступні обставини.

З матеріалів справи №916/887/17, а саме з доданих до позовної заяви документів, вбачається, що за результатами розгляду справи №916/882/13 за позовом державного підприємства „Одеський морський торговельний порт до виконавчого комітету Одеської міської ради, громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, за участю Чорноморського транспортного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, господарським судом 08.02.2016р. (суддею Желєзною С.П.) було постановлено рішення, яким було визнано недійсним свідоцтво про право власності САЕ № 797810 від 27.12.2012р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким посвідчено право власності громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна на нежитлові будівлі спортивно-човнової станції Причал № 193, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 100, які в цілому складаються з будівель літ. „А, літ. „Б, літ. „В, літ. „Д, літ. „Е, літ. „Ж, літ. „З, літ. „К, літ. „Л, літ. „М, літ. „Н, літ. „О, літ. „П, літ. „Р, літ. „С, літ. „Т, літ. „У, літ. „Ф, літ. „Г, літ. „Х, загальною площею 3293,3 кв.м., основною площею 1 824,3 кв.м., відображених у технічному паспорті від 19.10.2012р.

Проте, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. по справі №916/882/13 рішення господарського суду від 08.02.2016р. по справі №916/882/13 було скасовано на підставі п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, позов державного підприємства „Одеський морський торговельний порт задоволено у повному обсязі.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції погодився з правовою позицією суда першої інстанції, наведеними у рішенні від 08.02.2016р., яким було задоволено позов державного підприємства „Одеський морський торговельний порт до громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна. Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2017р. по справі №916/882/13 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. було залишено без змін.

У поданій до господарського суду заяві про відвід судді громадська організація „Причал № 193 „Ярмарочна зазначає, що розгляд суддею Желєзною С.П. спору про визнання недійсним свідоцтва в межах справи №916/882/13 та позовних вимог державного підприємства „Одеський морський торговельний порт про визнання недійсним свідоцтва про право власності в межах даної справи, які були видані на один обєкт нерухомості, а також ненадання суддею Желєзною С.П. в межах справи №916/882/13 належної правової оцінки судовому рішенню від 24.02.2010р. по справі №15/128-09-5429, факти, встановлені при розгляду якої, за переконанням відповідача, мають преюдиційне значення для правильного вирішення спору між сторонами, свідчать про наявність підстав для відводу судді Желєзної С.П. від розгляду даної справи, оскільки в такому випадку буде порушено право відповідача на обєктивний розгляд справи судом.

Розглянувши заяву представника відповідача про відвід судді Желєзної С.П., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Положеннями п. 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти України" (Заява N 21722/11) від 09.01.2013р., яке 27.05.2013р. набуло статусу остаточного та яке відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини 23 лютого 2006 року N 3477-IV (з наступними змінами і доповненнями) є для суду джерелом права при розгляді справ, було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).

Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III).

В обґрунтування сумнів безсторонності суду, як на підставу відводу судді, відповідачем у поданій заяві було висловлено міркування щодо особистих переконань суду з питання правомірності та обґрунтованості позовних вимог державного підприємства „Одеський морський торговельний порт, наданих в межах справи №916/882/13, які, в свою чергу, за переконанням громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна, можуть вплинути на результати вирішення даного спору.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід судді Желєзної С.П., суд вважає за необхідне зазначити, що заява громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна про відвід судді від розгляду справи не містить доказів на підтвердження сумнів щодо безстороннього розгляду справи складом суду, визначеним автоматизованою системою документообігу.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи відповідача в частині посилання на прийняте суддею Желєзною С.П. судове рішення по справі №916/882/13 як на підставу відводу, оскільки такі доводи свідчать лише про незгоду з ухваленим судовим рішенням, що жодним чином не впливає та не може вплинути на обєктивність суду при розгляді даної справи. Крім того, господарський суд зазначає, що предметом позовних вимог державного підприємства „Одеський морський торговельний порт є визнання недійсним свідоцтва про право власності, відмінного від свідоцтва, яке було предметом спору в межах справи №916/883/13, а, отже, питання законності або законності видачі якого підлягають встановленню господарським судом в межах даної справи..

За таких обставин, суд доходить висновку, що наведені у заяві про відвід судді Желєзної С.П. представником громадської організації „Причал № 193 „Ярмарочна доводи є необґрунтованими, у звязку з чим, вказана заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про відвід судді Желєзної С.П. від розгляду справи № 916/887/17 громадській організації „Причал № 193 „Ярмарочна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.П. Желєзна