Ухвала суду № 66377587, 03.05.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7119/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Кунцьо С.В. Провадження № 11-кп/789/75/17 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.1 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Галіян Л. Є., Сарновський В. Я.,

з участю - прокурора - Хрипливого Є.В.

обвинуваченої - ОСОБА_2

захисника - Дрозди В.П.

представники потерпілої ОСОБА_4 -

ОСОБА_5, ОСОБА_6

при секретарі - Романській К.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Тернопільської області кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 26 грудня 2016 р. яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Криве Козівського району Тернопільської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, жителька АДРЕСА_2, не судима

засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

В апеляційній скарзі:

-обвинувачена ОСОБА_2 просить вирок місцевого суду скасувати та закрити відносно неї кримінальне провадження.

Вважає зазначений вирок незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що жодної з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення не довела. В оскарженому вироку не вказано, якими саме доказами доводиться її вина, умисел на заволодіння чужим майном та корисливий мотив.

Стверджує, що жіночу сумку, крадіжка якої її вмінена, викрадати не мала наміру, а лише бажала повернути тому, хто цю сумку, на її переконання, загубив чи залишив (забув) біля автомобіля, поряд з яким нікого не було.

На відсутність у неї умислу на крадіжку наводить ті обставини, що вона не сіла в будь-яке таксі, хоча мала таку можливість, оскільки на місці злочину машин було багато, не сховала знайдену сумку ні в свою велику сумку, ні у великий пакет, які були у неї в руках і які видно на відеозапису, долученому до матеріалів кримінального провадження і оглянутому судом. Про це також не згадано в оскарженому вироку і в судовому рішенні не зазначено, чому суд не взяв до уваги ці докази, а відкинув їх.

Також вказує, що потерпіла та свідки дали показання, які суперечать одне одному, а тому не могли бути взяті судом до уваги, як докази її вини.

Крім цього, у вироку не вказано про наявність додатку до протоколу огляду місця події, в якому зазначено про нібито виявлені і зняті відбитки пальців на гаманці, які відповідно до висновку експерта (проведеної дактилоскопічної експертизи) від 27.05.2016 №1.4-334/16 залишені нею, які є доказами намагання слідства будь-якими шляхами (навіть неправомірними) створити докази її вини. Вказує, що вона сумку не відкривала і гаманця до рук не брала. В протоколі огляду місця події жодним чином не вказано про виявлення і зняття слідів папілярних узорів з гаманця, а в додатку до цього протоколу про це дописано слідчим пізніше. Не виявлено це було і під час огляду саме сумки і гаманця у міському відділі поліції.

Суд першої інстанції дані обставини не оцінив та не взяв до уваги при ухваленні рішення, що вплинуло на вирішення питання про її винуватість чи невинуватість.

Крім того зазначає, що в оскарженому рішенні безпідставно і бездоказово зазначено, що вона з викраденою сумкою пройшла близько 30 метрів, присіла, заховавшись за бетонним парапетом, почала оглядати її вміст.

Зазначає, що вона не ховалась, а пригнулась застібнути замок на взутті і надала суду відповідні фотознімки, про які суд також не згадав у вироку і не вказав, чому не взяв їх до уваги як докази.

Стверджує, що жодного належного і допустимого доказу, крім слів потерпілої, що вона відкривала сумку і переглядала її вміст, немає.

Так, згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 26 грудня 2016 р. 19 березня 2016 року близько 08.10 год. обвинувачена ОСОБА_2, перебуваючи на паркувальному майданчику біля автостанції «Тернопіль» по вул. Живова, 4 у м. Тернополя, переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає та її дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що передня пасажирська дверка автомобіля НОМЕР_1 була привідкрита, таємно, з корисливих мотивів, викрала з переднього сидіння вказаного автомобіля сумку чорного кольору вартістю 250 грн., у якій знаходився гаманець вартістю 165 грн. з грошовими коштами в сумі 4750 гривень та 450 польських злотих, що еквівалентно 3168, 24 гривень згідно курсу НБУ, а також іншими особистими речами, які для потерпілої матеріальної цінності не мають. З викраденим майном обвинувачена ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втекла, чим спричинила потерпілій ОСОБА_4 шкоду на суму 8 333, 24 гривень.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який просить вирок суду залишити без змін, оскільки він є законним і обгрунтованим, думку обвинуваченої, яка підтримала свою апеляційну скаргу і просить вирок суду скасувати, закривши провадження у справі, її захисника, який підтримав апеляційну скаргу своєї підзахисної з наведених в ній мотивів і також просить вирок суду скасувати із закриттям провадження у справі, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апелянта, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_2 до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно і повністю досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду, в тому числі про винуватість або невинуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, з достовірністю випливають з матеріалів справи.

Мотивувальна частина обвинувального вироку згідно ст. 374 КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.91 КПК України при розгляді справи в суді серед інших обставин підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом першої інстанції дані вимоги кримінально-процесуального закону були дотримані в повній мірі.

Так, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, винуватості ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки є правильними і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, яким суд дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість обвинуваченої у вчиненні злочину.

В судовому засіданні місцевого суду, не визнаючи свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, обвинувачена ОСОБА_2 пояснила, що в один із днів навесні 2016 року близько 08.00 год. на маршрутному таксі приїхала на центральний автовокзал м. Тернополя, звідки направилась в сторону супермаркету «Новус». По дорозі через паркувальний майданчик, що знаходиться біля автостанції, побачила автомобіль типу «Бус», в якому всі двері були відчинені, а біля передніх дверей пасажира на асфальті лежала чорна жіноча сумка, яку вона підняла. Обернувшись та помітивши, що біля вказаного автомобіля нікого немає, пішла з вказаною сумкою в сторону бару «Корона». Вважала, що оскільки там знаходиться найбільша кількість людей, можливо серед них відізвалась би і жінка, яка її загубила. Сумку не ховала, не відкривала та не оглядала. Біля бару «Корона» в неї на чоботі розстібнувся замок і вона присіла, щоб його застебнути, коли побачила біля себе ОСОБА_4, яка вирвала в неї цю сумку та почала її бити.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, доведена повністю показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, з показань допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що зранку 19 березня 2016 року вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_8, який був за кермом автомобіля марки «Renault Trafik», та знайомою ОСОБА_9 під'їхали на стоянку навпроти центрального автовокзалу «Тернопіль». При цьому вона сиділа на передньому правому пасажирському сидінні ближче до вікна, а біля себе з лівої сторони залишила свою сумку. Вийшовши з автомобіля, підійшла до багажного відділення транспортного засобу, при цьому двері були дещо відчиненими. Окрім цього вказала, що коли вона виходила з автомобіля, її сумка залишалась на пасажирському сидінні ближче до сидіння водія та випасти не могла. Коли ж вона, відчинивши двері багажного відділення, витягувала речі, між передньою пасажирською дверкою та сидінням помітила раніше незнайому їй ОСОБА_2, яка, будучи повернутою обличчям до неї, вже відходила від буса. Вона одразу ж підійшла до сидіння, де перед цим залишила свою сумку, і зрозумівши, що сумку викрала незнайомка, побігла за обвинуваченою, яку наздогнала за 30 метрів біля кафе «Корона». В цей момент остання вже присіла і тримала її сумку в руках. Вона обійшла обвинувачену збоку і переконавшись, що це саме її сумочка, помітивши, як ОСОБА_2, відкривши викрадену сумку, оглядає її вміст, одразу ж вихопила її, шарпнула обвинувачену за куртку та за волосся і почала кликати на допомогу чоловіка та викликала поліцію. Також вказала, що її чоловік, ОСОБА_8, в подальшому дійсно тримав обвинувачену за волосся та вів до їхнього автомобіля, оскільки ОСОБА_2 виривалася, пручалася та намагалась втекти, однак при затриманні фізичної сили до неї ніхто не застосовував. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 вона немає, оскільки все викрадене їй повернуто.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що потерпіла ОСОБА_4 є його дружиною. 19 березня 2016 року близько 08.00 год. вони разом із дружиною, їх родичкою ОСОБА_9 та іншими пасажирами, серед яких були і попутники, приїхали на паркувальний майданчик, що навпроти автовокзалу «Тернопіль» автомобілем марки «Renault Trafik», де всі повиходили. Буквально через 3-5 хв. він почув крик потерпілої, а саме: «що робить та жінка в нашому авто» та про відсутність сумки, побачив, як ОСОБА_9, почувши крик, побігла вслід за ОСОБА_4 Потерпіла наздогнала незнайомку, якою виявилась ОСОБА_2, біля бару «Корона». Вона ж в цей час заховалась за високий парапет та оглядала вміст викраденої сумки. Зі слів дружини в сумці знаходились грошові кошти в сумі приблизно 7 000 грн. у гривневій валюті та польські злоті. Потерпіла спробувала затримати обвинувачену, однак остання почала пручатись та намагалась втекти, тому він змушений був тримати ОСОБА_2 за волосся, інших дій відносно обвинуваченої не вчиняв та не наносив їй жодних тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_9 зазначила, що потерпіла ОСОБА_4 є її родичкою. В один із днів березня 2016 року зранку вони приїхали з ОСОБА_4, її чоловіком ОСОБА_8 та іншими пасажирами в м. Тернопіль і зупинилися на стоянці навпроти автовокзалу «Тернопіль» автомобілем марки «Renault Trafik», де всі повиходили. Передні пасажирські двері автомобіля були відчинені. Там же потерпіла звернула її увагу на те, що раніше незнайома їм ОСОБА_2 стоїть між передньою пасажирською дверкою та сидінням. В цей час вона побачила, як обвинувачена, тримаючи щось за курткою, почала втікати в сторону бару «Корона». Потерпіла, виявивши відсутність своєї сумки в автомобілі, побігла за ОСОБА_2, а вона побігла за нею. ОСОБА_4 наздогнала обвинувачену біля кафе «Корона», де ОСОБА_2, присівши за бетонним парапетом, перебирала речі в розстібнутій сумці потерпілої. Вони затримали обвинувачену, яка намагалась видертись та втекти, у зв'язку із чим до приїзду поліції змушені були її утримувати як за руки, так і за волосся. В подальшому вони всі обставини повідомили працівникам поліції.

Враховуючи наведене, суд правильно критично оцінив показання обвинуваченої ОСОБА_2 щодо того, що вона не мала наміру викрадати сумку потерпілої ОСОБА_4, а лише хотіла повернути її особі, яка її загубила, оскільки вони повністю спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, даних ними під час судового розгляду, які суд правильно визначив як такі, що є послідовними та незмінними, а також такі, які повністю узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження.

Вина обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, яке правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.185 КК України, підтверджується також дослідженими в судовому засіданні долученими до матеріалів кримінального провадження документами: протоколами процесуальних дій та додатками до них, складених в порядку, передбаченому КПК, та іншими доказами, які відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать іншим зібраним у справі доказам, а тому судом в розумінні положень ст.ст.84-86 КПК України правильно визнані належними і допустимими доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події від 19 березня 2016 року з таблицею ілюстрацій до нього, згідно якого оглянуто місце вчинення правопорушення, а саме: автомобіль НОМЕР_1, який знаходився на паркувальному майданчику, що по вул. Живова 7 у м. Тернополі, де, зі слів потерпілої ОСОБА_4, на передньому сидінні знаходилась її викрадена сумка (а.м.к.п. 42-43);

-заявою потерпілої ОСОБА_4 від 19 березня 2016 року, згідно якої вона добровільно надала працівникам поліції свою сумку разом із гаманцем, які викрала ОСОБА_2 (а.м.к.п. 45);

-протоколом огляду предмету від 19 березня 2016 року, а саме: сумки чорного кольору із шкірзамінника та гаманця потерпілої ОСОБА_4, згідно якого встановлено, що в гаманці містилися грошові кошти в сумі 4750 гривень та 450 польських злотих. Вказані обставини також підтверджуються фототаблицею до протоколу огляду предмету від 19 березня 2016 року. (а.м.к.п. 46, 47);

-довідкою №61-0057/53427 від 24 червня 2016 року, згідно якої офіційний курс гривні до польського злотого, встановлений Національним банком України з 18.03. до 21.03.2016 року, а саме: 100 польських злотих становить 704, 0527 грн. (а.м.к.п. 48);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 23 червня 2016 року та фотоілюстрацією до нього за участю потерпілої ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 в присутності понятих розповіла та відтворила обставини та обстановку події, що мала місце 19.03.2016 року о 08 год. 10 хв., а саме: крадіжку її сумки з автомобіля НОМЕР_1 (а.м.к.п. 49-51);

-висновком експерта № 6-235/16 від 28 квітня 2016 року, з якого вбачається, що залишкова вартість жіночої сумки, яка була викрадена ОСОБА_2 в потерпілої ОСОБА_4., станом на 19 березня 2016 року становила 250 грн., а жіночого гаманця червоного кольору - 165 грн. (а.м.к.п. 54-60).

Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою та спростовують твердження ОСОБА_2 щодо її непричетності до скоєного злочину, яким суд першої інстанції обґрунтовано надав критичну оцінку.

При цьому суд першої інстанції дав оцінку всім дослідженим доказам, зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Будь-яких суперечностей у вироку суду колегія суддів не вбачає.

В процесі апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 було задоволено клопотання захисника останньої про проведення судового слідства та дослідження протоколу огляду місця події від 19 березня 2016 р. та додатку до нього, а саме: щодо відбитків пальців рук, відеозапису з інтернету про затримання ОСОБА_2 потерпілою та свідками в той же день, 19 березня 2016 р.,оскільки місцевим судом хоча і було задоволено аналогічне клопотання, але висновку по ньому не зроблено.

Зазначені докази, на думку захисту, свідчать про невинуватість обвинуваченої. Зокрема, з додатку до протоколу огляду місця події вбачається, що в процесі огляду місця події не зазначено про вилучення відбитків пальців рук на сумці та гаманці потерпілої, в той час як згідно висновку дактилоскопічної експертизи №1.4-334/16 від 27 травня 2016 р. два сліди пальців рук на жіночому гаманці вишневого кольору належать ОСОБА_2, а долучене захистом до кримінального провадження відео свідчить про відсутність наміру у обвинуваченої викрасти сумку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні суду першої інстанції суд з наведених захистом обгрунтованих підстав визнав даний доказ недопустимим, а тому правильно не послався на нього у обвинувальному вироку, однак визнав при цьому допустимими і належними інші докази, на підставі яких і прийшов до обгрунтованого висновку про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Що стосується оглянутого судом апеляційної інстанції відео, то останнє не доводить, на думку колегії суддів, наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, за яке засуджена обвинувачена ОСОБА_2, оскільки не є доказом в розумінні вимог ст. 84 КПК України щодо доказів, згідно якої доказами в кримінальному провадженні є дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Таким чином, у процесі досудового та судового слідства були встановлені і досліджені всі обставини, з"ясування яких мало значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають значення у кримінальному провадженні, а тому висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і з достатньою повнотою досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Тому за відсутності даних, які б вказували на те, що в діях обвинуваченої відсутній склад даного злочину, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої.

Поряд з цим, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, те що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, її вік, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, пом"якшуючу вину обставину, а саме те, що вона вчинила злочин у стані вагітності, відсутність обтяжуючих обставин, а тому призначив їй покарання в межах санкції ч. 1 ст.185 Кримінального кодексу України у виді штрафу.

Керуючись ст. ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 26 грудня 2016 р. про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, - без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба