Ухвала суду № 66372796, 04.05.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/669/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічного акційного товариства «Дельта Банк» про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника, -

в с т а н о в и в :

скаржник звернувся до суду із скаргою за участю заінтересованої особи Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника. Свої вимоги мотивував тим, що на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 865 912,24 грн. 04 липня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року. 26 вересня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року визнана неправомірною та скасована. 02 листопада 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт коштів боржника, яка ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року визнана неправомірною та скасована. 15 червня 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва замінено сторону виконавчого провадження з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». 06 грудня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт коштів боржника. Вважає зазначену постанову протиправною, оскільки її винесено з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до Іпотечного договору № 33/363/1363/08-СС від 31 січня 2008 року предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Заявник вважає законним та обґрунтованим накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на предмет іпотеки. Просить про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 06 грудня 2016 року, замінивши його на накладення арешту на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи по суті заявником подано заяву про уточнення скарги, згідно якої заявником зазначено в якості заінтересованих осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акційне товариство «Дельта Банк» та просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 06 грудня 2016 року, замінивши його на накладення арешту на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Заявник в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

Представники заінтересованих осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічного акційного товариства «Дельта Банк» в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження" неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні фактичні обставини.

29 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 865 912,24 грн. (а.с.41-43).

04 липня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року (а.с. 40).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Згідно ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

24 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року (а.с.44-45).

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені обов'язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

26 вересня 2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва Крайчинським С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44858247 з примусового виконання виконавчого листа № 755/9127/13-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 04 липня 2014 року (а.с.47).

06 грудня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва Подпоріним Р.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках, в тому числі і валютних в: Публічному акціонерному товаристві «Піреус Банк МКБ»; Філії «Розрахунковий центр» Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»; Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк»; Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»; Публічному акціонерному товаристві «Сбербанк»; Публічному акціонерному товаристві «Універсал Банк»; Публічному акціонерному товаристві «Укрсиббанк»; Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль»; Публічному акціонерному товаристві «ОТП Банк» (а.с.152-153).

Заявник просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 06 грудня 2016 року, замінивши його на накладення арешту на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1

Згідно ст. 10 Закону України заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у Розділу VII Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч. 7 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Нормами статей 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку"також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" Законом України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

Пунктом 18 постанови № 6 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «"Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення,дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов»язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що державний виконавець вчиняв дії на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, тому державним виконавцем здійснено дії, виходячи із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження".

За встановлених обставин у задоволенні скарги ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічного акційного товариства «Дельта Банк» про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника слід відмовити.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року, Законом України «Про іпотеку», п.18 Постанови № 6 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.ст. 386, 387,388 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічного акційного товариства «Дельта Банк» про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника відмовити.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна карга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.Є.Арапіна