Ухвала суду № 66371717, 03.05.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6549/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2017 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рудика Л.Д., розглянувши адміністративний позов виконавчого комітету Рівненської міської ради до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Рівненської міської ради звернувся з позовом до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 29486404 від 29 квітня 2016 року. Згідно вказаного рішення за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захистправ, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1статті 17 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Разом з тим, частиною 2статті 2 КАС Українивизначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2статті 4 КАС Українизакріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, розгляду в порядку адміністративного судочинства підлягає публічно-правовий спір за участю суб'єкта владних повноважень, який в межах спірних правовідносин діє на виконання своїх владних управлінських функцій та/або делегованих повноважень.

Натомість, спір матиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права особи, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Зокрема, за змістом статей1,3,15 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із договорів та інших правочинів.

Спірні правовідносини в межах поданого позову стосуються майнових правовідносин та випливають з порушення цивільних прав, свобод та інтересів позивача.

Висновки аналогічного характеру наведені Верховним Судом України у постанові від 14.06.2016 року по справі №21-414а16, які в силу ч. 2 ст.161, ч. 1 ст.244-2 КАС Україниє обов'язковими для врахування судом.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема,стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер протиСполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п. 30 рішення у справі "ОСОБА_3 проти України"від 30.08.2013 року, заява №49069/11).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися"судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 109 КАС Українисуддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючисьст. 109 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за адміністративним позовом виконавчого комітету Рівненської міської ради до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали із позовною заявою та всіма додатками надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. У випадку неподання апеляційної скарги в пятиденний строк ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя