Вирок № 66370816, 04.05.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/457/17

Номер провадження 1-кп/530/65/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" травня 2017 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Должко С.Р. секретарі - Бедюх Н.І., з участю прокурора - Маюри С.В., захисника потерпілої адвоката Школьного В.А., потерпілої ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зіньків Полтавської області кримінальне провадження №12017170170000103 від 24.02.2017 року, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Гадяч, Полтавської області, жительки АДРЕСА_1 громадянки України, українка, в силу ст. 89 КК України раніше не судимої, розлученої, освіта професійно-технічна, непрацюючої, має на утриманні двох малолітніх дітей, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 24.02.2017 року близько 14 год. 00 хв. знаходячись на вул. Центральній в с. Шилівка, Зіньківського району, Полтавської області поблизу магазину ФОП «ОСОБА_2.» на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_2, умисно завдала їй декілька ударів кулаками рук в область голови чим спричинила ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, пара орбітальних гематом обох очей та крововиливу правої кисті, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 45 від 17.03.2017 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Такі дії, ОСОБА_3, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або даними слідчому судді на стадії досудового розслідування. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Під час розгляду справи в суді, допитана обвинувачена ОСОБА_3, показала, що свою вину визнає повністю, а саме, що вона нанесла удари кулаком по тілу ОСОБА_2 за те, що вона почала бажати погано її дітям. Коли потерпіла упала на землю вона також ударила її кулаком. Скільки нанесла всього ударів по тілу потерпілої - точно не пам'ятає. Просить суворо не карати, так як у неї є двоє малолітніх дітей. Цивільні позов прокурора не визнала. Цивільний позов потерпілої визнала на суму 647 гривень.

Потерпіла, ОСОБА_2 суду показала, що вона не права в тому, що побажала погано. Підтвердила, що 24.02.2017 року близько 14 год. на вулиці їй нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_3. Підтримала позов та просить вибрати міру покарання на розсуд суду.

Захисник-адвокат Школьний В.А., просив вибрати міру покарання з урахуванням всіх обставин по справі, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченої та потерпілої а також дослідив матеріали висновку судово-медичного експерта №61, цивільні позови та дані, які характеризують ОСОБА_3. Докази по справі не досліджувалися, в зв'язку з тим, що суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_3 достатнє і необхідне для її виправлення і недопущення в подальшому скоєння нею злочинів, суд враховує, що вона вину визнає повністю і щиро кається в здійсненому, активно сприяла розкриттю злочину, її майновий стан, і вважає ці обставини, такими що пом'якшують покарання.

Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 - не виявлено.

З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, те що ОСОБА_3, скоїла злочин передбачений ч.2 ст.. 125 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до невеликої тяжкості злочину; вчиненого злочину, характеру і розміру завданих збитків потерпілій, суспільної небезпеки скоєного злочину, обставин справи та наслідків, а також особи ОСОБА_3, думки потерпілої та представника потерпілої, суд вважає, що виправлення підсудної та попередження вчинення нею нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати їй покарання, передбачене чинним законодавством. Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення.

Згідно медичного висновку ОСОБА_3, практично здорова.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов по справі заявлявся: прокурором на суму 3875 грн. 90 коп. та потерпілою на суму 23095 грн. 75 коп..

Статтею 1167 ЦК України встановлені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду а саме: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2 суд враховує відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, глибину душевних страждань потерпілої, фізичну біль і страждання, які вона зазнала в зв'язку з ушкодженням здоров'я, наслідки заподіяних тілесних ушкоджень, висновку судово-медичного експерта №61, з врахуванням наданих суду доказів, що підтверджуються потерпілою, матеріального становища сім'ї обвинуваченої ОСОБА_3, те що вона має постійне місце проживання, а також розумності та справедливості, інших обставин і вважає, що моральна шкода для цивільного позивача підлягає до часткового задоволення та належить відшкодувати потерпілій ОСОБА_2 - 2000 грн. моральної шкоди, а також оплату ліків, МРТ, поїздку на СМЕ, частково поїздки на Полтаву та процесуальні витрати 2000 грн. на правову допомогу, а всього на суму 4350 - оскільки ця сума повністю підтверджується письмовими доказами по справі.

Що стосується цивільного позову прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 в інтересах держави в особі фінансового управління Зіньківської районної державної адміністрації (а.с.11-12), то суд вважає, що він підлягає до повного задоволення на суму 3875 грн.90 коп., оскільки повністю підтверджується письмовими доказами по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368 - 371,373-376, 380 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді 160 годин громадських робіт.

Стягти із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Гадяч, Полтавської області, жительки АДРЕСА_1 непрацюючої,ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь фінансового управління Зіньківської районної державної адміністрації, районний місцевий бюджет 24060300,р/р 31410544700121 ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019 код ЄДРПОУ 38019788 - 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) гривень 90 коп. для зарахування до відповідного бюджету.

Стягти із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Гадяч, Полтавської області, жительки АДРЕСА_1 непрацюючої,ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_2 6350 ( шість тисяч триста п'ятдесят ) грн. 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко