Постанова № 66370419, 05.05.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2261/17

Провадження № 1-кс/362/362/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

слідчого судді - Г.М. Лебідь-Гавенко,

при секретарі - А.В. Харченко,

за участю прокурора - М.В. Гайдука,

слідчого - В.Г. Ванічкіна,

захисника - М.В. Вовчука,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції Красножон Т.В., погодженого із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Гайдуком М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України, -

в с т а н о в и в:

05 травня 2017 року старший слідчий СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старший лейтенант поліції Красножон Т.В., звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що 02.05.2017 року близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебував навпроти домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, де через паркан помітив моторолер марки «Huoniao», що належить ОСОБА_5 В цей час, у ОСОБА_4 виник умисел на повторне, незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане із проникненням у сховище. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на повторне умисне протиправне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4, за допомогою викрутки, яку завчасно приготував та тримав при собі, пошкодив замок на воротах домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_5, і проник до нього. В подальшому ОСОБА_4 підійшов до мотороллера марки «Huoniao», взявши руками за кермо, вивів його з території вищевказаного домоволодіння та зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

03.03.2017 року відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017110140000638 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у інше сховище, про що йому повідомлено про підозру.

03.05.2017 о 21 год. 40 хв., підозрюваного ОСОБА_4 - затримано в порядку ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України та складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення.

04.05.2017 року ОСОБА_4 у порядку ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та допитано в якості підозрюваного.

Підозра ОСОБА_4 підтверджується протоколом огляду місця події від 03.05.2017 року, протоколом допиту свідка та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

ОСОБА_4, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із незаконним заволодінням транспортним засобом, а тому перебуваючи на волі, може вчиняти інші кримінальні правопорушення пов'язані із незаконним заволодінням транспортними засобами.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 також може ухилятися від явки до органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4, на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного із незаконним заволодінням транспортним засобом, про що йому було повідомлено про підозру, а тому, перебуваючи на волі, він може вчиняти нові кримінальні правопорушення.

На час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 був судимий та звільнений від відбуття покарання за попередньо вчинений злочин, із випробувальним терміном, а тому перебуваючи на волі він може ухилятися від явки до органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності.

Крім того, 23.03.2017 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а 26.04.2017 року йому було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України у межах досудового розслідування кримінального провадження №12017110140000307 від 27.02.2017 року.

Слідчий зазначає, що застосування застави щодо ОСОБА_4, не є можливим, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, а тому в останнього, відсутні грошові кошти на внесення застави.

Застосування особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту щодо ОСОБА_4 не є можливим, оскільки перебуваючи на волі, може ухилятись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Окрім того, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, а тому в нього відсутні сталі соціальні зв'язки.

Беручи до уваги те, що підозрюваний може продовжувати свою злочинну діяльність та ухилятися від явки до органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності, це свідчить про неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалась, оскільки таке клопотання не заявлялось.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки є ризики, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування або суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому більш м'який запобіжний захід не є можливим.

Захисник ОСОБА_4 - Вовчук М.В. просив у його задоволенні відмовити, оскільки ризиків передбачених ст. 177 КПК України прокурором та слідчим не доведено, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту

Допитаний у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 вину визнав, заперечував проти задоволення клопотання та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження № 12017110140000638, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що вручені останньому 05 травня 2017 року о 11 год. 30 хв., та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, приходить до наступного висновку.

За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:

- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;

5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8) наявність судимостей у підозрюваного,

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Оскільки запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", слідчий суддя, постановляючи ухвалу про задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує, що підозрюваний не має постійного місця роботи, тобто стабільного джерела доходу, те, що він не одружений, відсутність у нього утриманців, тобто відсутність міцних соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, посередню характеристику з місця проживання, це свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того на час вчинення кримінального правопорушення був судимий та звільнений від відбуття покарання за попередньо вчинений злочин, із випробувальним терміном, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів вбачається недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч. з ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 176, 177,178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції Красножон Т.В., погодженого із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Гайдуком М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бобруйськ республіки Білорусь, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 22.08.2016 року засудженого Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 289 КК України, у вигляді покарання: позбавлення волі на термін 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання із випробувальним терміном 3 роки,- запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, з подальшим утриманням у Київському СІЗО № 13 Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області на строк шістдесяти днів з моменту затримання, а саме до 01 липня 2017 року включно.

Визначити розмір застави, із врахуванням положень ч.5 ст. 182 КПК України, у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 33680 грн.

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Згідно із ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок № 37312095018661, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ):26268119, банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО ГУДКСУ): 820172.

Відповідно до ч. 3, 8 ст. 182, ч. 5 ст. 194 КПК України підозрюваному, обвинуваченому роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурору або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з 03 травня 2017 року.

Строк дії ухвали шістдесят днів з моменту затримання.

На ухвалу протягом п'яти діб з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області.

Слідчий суддя Г.М.Лебідь-Гавенко