Вирок № 66369644, 05.05.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7128/16-к

Провадження № 1-кп/161/112/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 05 травня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковальчука В.О.,

секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12016030010001915 від 29 квітня 2016 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Луцька, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого утриманців, задовільним станом здоров'я, зареєстрованим місцем проживання та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1)23.01.2009 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.186 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік.

2)05.10.2009 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.186 ч.2, 186 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2009 та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, звільненого 02.12.2014 після відбуття покарання.

3)02.06.2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

з участю:

прокурора Наумук О.М.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника Ханзерук В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Біля 18-тої години 29 квітня 2016 року, в м.Луцьку, ОСОБА_1, перебуваючи на території садиби Кафедерального собору Святої Трійці УПЦ Київського Патріархату, що по вул. Градний Узвіз, з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння майном, шляхом проникнення, всупереч волі та без дозволу святослужителів, через не зачинені двері до ризниці-службового приміщення, де зберігається одяг працівників і предмети та посудини, що застосовуються для ведення служби, що у вівтарній частині Кафедрального собору Святої Трійці, що під №1, по вул. Градний Узвіз, куди вхід дозволено настоятелем храму лише святослужителям, відкрив ключем, що знаходився в серцевині замка, двері шафи, з якої таємно, викрав чуже майно, а саме: чоловічу шкіряну куртку, вартістю 4166 гривень 67 копійок, з грошовими коштами в кишенях, в сумах 3000 гривень, 100 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29 квітня 2016 року, становили 2 869 гривень, 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29 квітня 2016 року становили 12 590 гривень, чоловічу шкіряну сумку, вартістю 433 гривень 33 копійки, в середині якої знаходились паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2, закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_2, трудова книжка на ім'я ОСОБА_2, військовий квиток на ім'я ОСОБА_2, які матеріальної цінності не становлять, грошовими коштами у сумі 2 100 гривень, чохол до мобільного телефону вартістю 55 гривень, в середині якого знаходився мобільний телефон марки "Нокіа С7-00", імеі НОМЕР_1, вартістю 783 гривень 33 копійок, з вмонтованими сім-карткою мобільного оператора "Київстар" НОМЕР_2, вартістю 20 гривень, на рахунку якої були грошові кошти у сумі 20 гривень; флеш картою об'ємом 4 Гб, вартістю 121 гривня 67 копійок, записник коричневого кольору, спрей для подиху, медична картка на ім'я ОСОБА_2, три зв'язки ключів із ключами у кількості 14 штук, металева ікона із зображенням "Матір Божої", візитниця, журнал "Karczma Bida", дві пластикові картки відділення "Приватбанку" виданих на ім'я ОСОБА_2, пластикова картка відділення "Ощадбанку" на ім'я ОСОБА_2, три пластикові картки відділення "Укрсиббанку" на ім'я ОСОБА_2, вісім пластикових дисконтних карток різних магазинів, книжка "Співанник Старгород", ксерокопія документів на ім'я ОСОБА_5, три конверти із документами страхування, які матеріальної цінності не становлять, оптичний диск, вартістю 20 гривень, портмоне, із шкірозамінника, вартістю 70 гривень, в середині якого знаходились посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2, талон до посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2, посвідчення священнослужителя на ім'я ОСОБА_2, які матеріальної цінності не становлять, три пластикові картки на пальне "Авіас" на 5 л, загальною вартістю 300 гривень, іконки зі святими, у кількості 16 штук, які матеріальної цінності не становлять, пластикова дисконтна картка "Авіас", яка матеріальної цінності не становить, грошові кошти у сумі 100 гривень, 4 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29 квітня 2016 року становили 100 гривень 72 копійок, а всього майна на загальну суму 26 749 гривень 72 копійок, заподіявши протодиякону-священнослужителю кафедрального собору Святої Трійці -потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду в зазначеному розмірі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнав частково та показав, що він визнає скоєння крадіжки майна ОСОБА_2, однак не визнає кваліфікацію проникнення в собор, оскільки працівники, що здійснювали ремонтні роботи на вулиці показали йому на двері в соборі, щоб заходити туди до керівництва собору для вирішення питання про працевлаштування.

Разом з тим, ОСОБА_1 показав, що зайшовши через ці двері в собор та побачивши шафи, в одній з яких були незачинені двері з ключами в замку, вирішив заволодіти майном, та відчинивши двері шафи, взяв куртку та барсетку, одягнув куртку та залишив територію собору.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що в день крадіжки бачила обвинуваченого, який допоміг розгрузити бесідку, приходив в монастир та пропонував допомогу, говорив, що бажає бути корисним Церкві та вміє все робити своїми руками, однак була страсна п'ятниця та попереду Пасхальні свята, а тому ніяких робіт не проводилось.

Разом з тим, ОСОБА_6 показала, що вона знала, що в чоловічому монастирі проводять ремонтні роботи, вияснила по телефону чи не треба допомоги, та отриману відповідь повідомила обвинуваченому, щоб той прийшов через тиждень після Пасхи в чоловічий монастир.

Окрім того, ОСОБА_6 показала, що вівтарна частина - це основна частина собору, де відбувається літургія, куди вхід тільки з дозволу настоятеля храму для священників, а жінкам та стороннім особам вхід заборонений.

Зазначені покази свідка ОСОБА_6 свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про відсутність проведення перед Пасхальними святами ремонтних робіт, а тому після отримання такої інформації, його проникнення в ризницю, використання отриманих злочинних навиків під час скоєння попередніх злочинів проти власності, доводить лише умисел ОСОБА_1 на доступ до майна з метою його заволодіння.

Разом з тим, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2- священик Кафедерального собору Святої Трійці, показав, що в п'ятницю перед службою, біля 16-тої години 30-ть хвилин 29 квітня, в вівтарній частині собору, куди вхід категорично заборонений, окрім священослужителів храму і осіб які їх обслуговують, він залишив в особистій шафі, що зачинялась, та ключі залишенні в замку шафи, куртку та особисті речі.

Також, ОСОБА_2 показав, що в подальшому, відбулось Богослужіння, під час якого до храму винесли Плащаницю, і тому всі священнослужителі були на середині храму.

Разом з тим, ОСОБА_2 показав, що Паламар ОСОБА_8 перший повідомив, що йдучи в сусіднє приміщення за просфорами, помітив, що на землі перед дверима храму заднього входу, лежить вішак від одежі, оскільки бачив, що на нього саме він, ОСОБА_2, вішав свій одяг, і тому запитав чи не його вішак. В зв'язку з цим, він, ОСОБА_2 виявив, що в шафі відсутні його речі, куртка та барсетка.

Окрім того, ОСОБА_2 показав, що в подальшому, студенти, які стояли на зборі пожертви, бачили, як ОСОБА_1 йшов в його курточці з барсеткою, що було також встановлено з камер відеонагляду.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що в п'ятницю, під час вечірнього Богослужіння, він на прохання священиків пішов за просфорами, та вийшовши з вівтарної частини собору зачинив двері та пішов в інше приміщення.

Також, ОСОБА_8 показав, що через 10-ть хвилин, повертаючись до собору, побачив мужчину, який одягав куртку, але на нього не звернув уваги, однак, зайшовши у вівтар побачив, що двері, які він зачиняв, відкриті, та що шафа ОСОБА_2 відкрита, а вийшовши на вулицю побачив, що там валяється біля собору його вішак, про що повідомив ОСОБА_2.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що в страсну п'ятницю він біля собору збирав пожертви, і побачив як чоловік вибігаючи за собору в шкіряній куртці, яка на нього була велика, ніс барсетку, але барсетка настільки була велика, що він аж на бік був нахилений з нею і вибіг за територію собору.

Також, ОСОБА_9 показав, що через деякий час вибіг ОСОБА_8 і сказав, що обікрали ОСОБА_2 і вони побігли за цим чоловіком, але його не знайшли.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що заступивши відповідальним від керівництва Луцького відділу поліції, отримав від працівників чергової частини повідомлення про скоєння в соборі крадіжки. Прибувши на місце події разом із слідчо-оперативною групою на територію собору, до них підійшли батюшки, завели до кімнати, де показали їм відео з камер, які знаходяться на території храму, та особу, яка була одіта в викрадену курточку і сумку, після чого слідчо-оперативна група почала свою роботу.

Також, ОСОБА_10 показав, що слідчий почав оформляти огляду місця події, а він, вийшов з території собору, до службового автомобіля, на вул.Лесі Українки, помітив особу, яка була ззовні за ознаками схожа на особу, яка була зображена на відео, з камер спостереження в самому соборі.

Разом з тим, ОСОБА_10 показав, що підійшовши до цієї особи, зупинив, представився, показав посвідчення і запитав чи перебувала дана особа в той день в приміщенні собору, що остання відповіла, що ні, однак, він запропонував даній особі пройти на територію собору, щоб показати відео, впевнитись чи та особа, чи не та.

Окрім того, ОСОБА_10 показав, що зайшовши на територію собору, священики сказали, що дійсно ця особа була на території собору і вона можливо причетна до крадіжки, яка була скоєна за вівтарем.

В подальшому, ОСОБА_10 показав, що після того обвинувачений поспілкувавшись з потерпілим, показав місце, де він заховав викрадену сумку та викрадену курточку.

З протоколу огляду від 29 квітня 2016 року встановлено, що в приміщенні ризниці Кафедрального собору Святої Трійці що під №1 по вул..Градний Узвіз, двері в ризницю зачиняються на засув, в ризниці знаходиться шафа з трьох відділень, з ключами в замку, що підтверджує показання потерпілого ОСОБА_2 щодо місця зберігання одягу та речей під час Богослужіння.

Місце зберігання одягу та речей свідчать про очевидну відсутність ознак кімнати для загальнодоступного місця для прихожан, а тому така обстановка свідчить про ознаки службового приміщення з доступом до неї свято служителів, що спростовує покази ОСОБА_1 про вільний, без дозволу свято служителів, доступу до цього приміщення всім бажаючим громадянам.

Окрім того, під час огляду іншого приміщення-бібліотеки, на території Кафедрального собору Святої Трійці, виявлений монітор з відеозаписами з камер спостережень, та вилучення 11-ти дисків з відеозаписами (т.№1 а.с.161-166).

З заяви поданої 29 квітня 2017 року протодияконом Кафедрального собору Святої Трійці ОСОБА_2 на ім'я слідчої Мельничук-Пукій А.І. встановлено, що наданий усний дозвіл від керуючого Волинською Єпорхією УПЦ КП Владики-Митрополита ОСОБА_11 слідчому Мельничук-Пукій А.І. на проведення огляду всіх прилеглих територій Свято-Троїцького собору, включаючи всі приміщення, які знаходяться на його території, а також вилучення відеозаписів із камер відеоспостереження, які встановлені на території собору, а також що він, ОСОБА_2 також дає дозвіл на проведення вказаної слідчої дії (т.№2 а.с.49 ).

З протоколу огляду відеозапису від 18 травня 2016 року та зображень відтвореного диску з зображеннями з камер спостережень двору Кафедрального собору Святої Трійці, що в період з 18-тої год. до 18-тої год.4 хв. 29 квітня 2016 року, встановлено що особа, схожа на ОСОБА_1, в одягнутій не по розміру куртці несе барсетку, проходить по дворі Кафедрального собору Святої Трійці та виходить за межі території собору (а.с.209-216).

З протоколу огляду території біля багатоповерхового будинку №50 по вул..Лесі Українки в м.Луцьк під листом метало черепиці виявлено куртку, чоловічу сумку-барсетку, паспорт на ім'я ОСОБА_2, портмане з посвідченням №110 на ім'я ОСОБА_2, посвідчення водія ім'я ОСОБА_2, пластикові картки "Авіас", гроші, військовий квиток та трудова книжка на ім'я ОСОБА_2, мобільний телефон марки "Нокіа С7-00", імеі НОМЕР_1, чеки з "Скарбниці ломбард" за телефон та ноутбук (т.№1 а.с.167-172).

Вартість викраденого майна підтверджується висновком експерта №252 від 13 травня 2016 року, а саме: чоловічого портмане-70 гривень, чоловічої шкіряної куртки 4166 гривень 67 копійок, шкіряної чоловічої сумки 433 гривень 33 копійок, чохла до телефону 55 гривень, мобільного телефону марки "Нокіа С7-00" 783 гривень 33 копійок, флеш картки 121 гривень 67 копійок (т.№2 а.с.202-207 ).

В судовому засіданні сторона захисту, відповідно до ст.ст..22,349 КПК України доказів, окрім показань обвинуваченого, для спростовування обвинувачення чи для доведення невинності не подала, однак, захисник Ханзерук В.А. та обвинувачений ОСОБА_1 заявили клопотання визнати протокол огляду території від 29 квітня 2016 року та протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2016 року недопустимими доказами, мотивуючи тим, що огляд проводився всупереч вимог ст.ст.233, ч.3, 234 КПК України без дозволу суду, а слідчий експеримент з участю ОСОБА_1 з порушенням права на захист.

Суд, з врахуванням досліджених доказів, встановив, що огляд території проводився за дозволу настоятеля храму.

Згідно ст.233 КПК України проникнення до володіння з будь якою метою, можливе за згодою особи яка ним володіє, або на підставі ухвали суду.

Зазначена в статті альтернатива, а саме наявність дозволу настоятеля храму дозволила слідчій провести огляд території та приміщень храму та виявити, фіксувати відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд встановив, що посилання сторони захисту на ч.3 ст.233 КПК України щодо отримання дозволу суду на проведення огляду, є надуманими, оскільки зазначена частина статті передбачає лише отримання дозволу суду на проведення обшуку, в разі його проведення в невідкладних випадках.

З врахуванням зазначеного, суд, встановив, що клопотання захисника Ханзерук В.А. не підлягає до задоволенню, протокол огляду території слід визнати допустимим доказом по даній справі.

Разом з тим, суд встановив, що проведення слідчого експерименту з ОСОБА_1 без участі захисника, його показання в суді про поставлену умову слідчої скласти заяву про можливість проведення слідчої дії без участі захисника, та в тому разі отримати можливість забрати з квартири своє майно, а саме одяг, слід визнати порушенням права на захист.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод недопустимим доказом, а тому протокол слідчого експерименту від 25 травня 2017 року слід визнати недопустимим доказом по даному кримінальному провадженні (т.№1 а.с.180-186).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення та захисту допустимих та належних доказів, встановив, доведеним умисел ОСОБА_1 на заволодіння чужим майном, в зв'язку з цим, умисне проникнення в службове приміщення собору та викрадення майна.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_1необхідно кваліфікувати за ст.185 ч.3 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого.

Так, суд, встановив, що ОСОБА_1судимий за скоєння злочинів проти власності, за скоєння грабежів, в тому числі шляхом проникнення в приміщення, що підтверджує його схильність до вчинення злочинів проти власності шляхом проникнення в приміщення (т.№2 а.с.40,41-45).

За місцем проживання ОСОБА_1характеризується посередньо (т.№1 а.с.194,197).

З медичних довідок встановлено, що ОСОБА_1 осудний (т.№1 а.с.198,199).

Обставин, що пом'якшують покарання є відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_1суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочину, як тяжкого, дані про особу винного, що указані вище, наявність пом'якшуючої і відсутність обтяжуючих обставин покарання, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання в виді позбавлення волі в межі санкції статті, за якою притягається обвинувачений до кримінальної відповідальності.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом призначення покарань за сукупністю злочинів, в строк покарання, шляхом часткового складання покарань, зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком від 2 червня 2016 року Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Разом з тим, суд, вважає, що відповідно до ст.ст.177,178, 183 КПК України, для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до даного вироку, при доведеній вині в межах обвинувачення по даній справі, з врахуванням тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі, віку, стану здоров'я, що не перешкоджає застосуванню запобіжного заходу, відсутністю утриманців, приходить до висновку, що до набрання вироку законної обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без зміни.

Відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України речові докази: згідно переліку, що зазначені в постанові слідчого від 18 травня 2016 року, та відданні на відповідальне зберігання ОСОБА_2, після набрання вироку законної сили повернути як власнику (т.№1 а.с.217-218).

Відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України речові докази: документи згідно переліку, що в постанові слідчого від 30 квітня 2016 року, залишити при кримінальному провадженні протягом всього строку їх зберігання (т.№1 а.с.177).

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 703 гривень 68 копійок за проведення експертизи (т.№1 а.с.208).

На підставі викладеного, керуючись ст.368,370,371,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом призначення покарань за сукупністю злочинів, в строк покарання, шляхом часткового складання покарань, зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком від 2 червня 2016 року Луцького міськрайонного суду Волинської області, та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироку законної сили, залишити без зміни.

Строк відбуття покарання рахувати з 25 травня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 29 квітня 2016 року до набрання вироку законну сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази:

-речі, згідно переліку, що зазначений в постанові слідчого від 18 травня 2016 року, що відданні на відповідальне зберігання ОСОБА_2, після набрання вироку законної сили повернути як власнику;

-документи згідно переліку, що в постанові слідчого від 30 квітня 2016 року, залишити при кримінальному провадженні протягом всього строку їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 703 (сімсот три) гривень 68 копійок за проведення експертизи.

На вирок може бути подана апеляція через Луцький міськрайонний суд Волинської області в апеляційний суд Волинської області, протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а обвинуваченому, що перебуває під вартою, в той же строк, з часу отримання копії вироку.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому, потерпілому і прокурору.

Суддя : Ковальчук В.О.