Рішення № 66369548, 04.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5102/15-ц Провадження № 22-ц/773/306/17 Головуючий у 1 інстанції: Агеєва Є.О. Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

секретар Галицька І.П.,

з участю пр-ка позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 12.11.2007 року між банком і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 443/к, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 13600 доларів США на строк до 10.11.2011 року, а позичальник зобовязався у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором повернути кредит і сплатити проценти.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобовязалася нести солідарну відповідальність перед позивачем у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником кредитних зобовязань.

Позичальник ОСОБА_2 своїх зобовязань належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 23.06.2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 56407,44 доларів США, з яких 28598,92 доларів США уже стягнуто рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2012 року.

Враховуючи наведене, банк просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором, яка залишилася станом на 23.06.2015 року в розмірі 29210,43 доларів США, що за курсом 21,76 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.06.2015 року складає 635619,06 грн., з яких 27808,52 доларів США різниця від уже стягнутої заборгованості, 11,49 доларів США штраф (фіксована частина), 1390,43 доларів США штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду від 18 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 29210 доларів США 43 центи, що еквівалентно 635619 грн. 06 коп..

Стягнуто в рівних долях з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі в сумі 9714 грн. 29 коп..

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення в частині задоволення позовних вимог банку до неї та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Вважає, що судом допущено неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечила та просить її відхилити.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, у судове засідання не зявилися.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до зміни з таких підстав.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 листопада 2007 року маж ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 443/к, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 13600 доларів США на термін до 10.11.2011 року, а відповідач зобовязався у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором повернути кредит і сплатити проценти (а.с.12-15).

У цей же день, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобовязалася перед позивачем відповідати за невиконання позичальником усіх зобовязань, що виникли з кредитного договору, у тому числі повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, сплату можливих штрафних санкцій, сплати інших платежів, передбачених кредитним договором. Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.16).

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору від 12.11.2007 року, що виразилося у несвоєчасному поверненні отриманих у банку грошових коштів, у результаті чого банк скористався передбаченим договором правом змінити умови договору, а саме вимагати дострокового повернення кредиту, процентів за його користування та виконання інших зобовязань за договором.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2012 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 443/к від 12.11.2007 року у розмірі 218382,38 грн. (а.с.4). Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2016 року, після скасування ухвалою цього ж суду від 01.06.2016 року заочного рішення від 25.04.2012 року, було стягнуто лише із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором (а.с.186-187).

Однак, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2016 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 443/к від 12.11.2007 року, яка утворилася станом на 29.03.2012 року у розмірі 21325,19 доларів США, що за курсом НБУ складає 170302,96 грн. та 46974,13 грн., яка складається із 11431,80 доларів США заборгованість за кредитом, 9893,39 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом, 46974,13 грн. пеня, а всього 217277 грн. 09 коп. (а.с.188-190).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції стягнув усю заявлену позивачем заборгованість у доларах, без розшифрування її складових, у звязку із чим це рішення підлягає зміні.

Оскільки рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року із відповідачів стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 29.03.2012 року, то до стягнення, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.5-6) підлягає заборгованість, яка утворилася за період з 30.03.2012 року по 23.06.2015 року, та яка складається із заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 11737,81 доларів США (21631,20 9893,39), що за курсом 21,76 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.06.2015 року еквівалентно 255414,74 грн., пені у розмірі 338344,19 грн. (/23728,76-5882,06/х21,76), 250 грн. штраф (фіксована частина) та 29687,94 грн. (/255414,74+338344,19/:100х5) штраф (процентна складова).

Пунктом 6.1 кредитного договору визначено сплату пені у гривневому еквівалентні, а сплату заявлених позивачем штрафів встановлено пунктом 6.6 кредитного договору.

Згідно зі ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи наведене, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню із обох відповідачів солідарно.

Покликання відповідача ОСОБА_3 на те, що суд безпідставно стягнув із неї заборгованість, не врахувавши, що порука припинена не заслуговують на увагу, оскільки рішення Апеляційного суду Волинської області від 15.09.2016 року, на яке апелянт покликається не має преюдиційного значення для вирішення даного спору.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року встановлено, що з вимогами про стягнення заборгованості до поручителя банк звернувся своєчасно.

Чинним законодавством не передбачено припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення про стягнення заборгованості і наявність таких судових актів не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Покликання апелянта на те, що судом безпідставно стягнуто одночасно неустойку у вигляді і пені і штрафів не заслуговують на увагу, оскільки пеня і штрафи, заявлені до стягнення позивачем є різними видами відповідальності, зазначеними у кредитному договорі.

Покликання апелянта на необхідність відмови в позові з підстав розгляду справи у її відсутності не заслуговують на увагу, оскільки чинний на даний час Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає такої підстави для скасування судового рішення як розгляд справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь, не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання.

Неналежне повідомлення відповідача судом першої інстанції про розгляд даної справи спростовується наявними у матеріалах справи доказами належного повідомлення відповідача за зазначеною у справі адресою її проживання та повернення суду цієї повістки із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.37). Зазначена обставина свідчить лише про небажання самої відповідачки цікавитися надходженням їй та отриманням кореспонденції, у тому числі і з суду. І саме зазначена обставина стала підставою опублікування судового оголошення 12.11.2015 року в газеті «Волинь-нова» (а.с.47, 50), що свідчить про належне повідомлення обох відповідачів про розгляд справи судом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості, який підлягає стягненню солідарно із обох відповідачів зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

У звязку із частковим задоволенням позову відповідно до вимог ст.88 ЦПК України із кожного з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно частці задоволених вимог, тобто по 4677 грн. 72 коп. з кожного (9355,45 : 2).

Враховуючи вимоги процесуального законодавства щодо обовязкового повідомлення судом усіх осіб, які беруть участь у справі про день та годину її розгляду, відповідно до вимог п.6 ч.3 ст.79 ЦПК України із відповідача ОСОБА_2 в дохід держави підлягають стягненню витрати у розмірі 180 грн., повязані з публікацією в пресі оголошення про його виклик (а.с.144, 145), оскільки за зазначеною у матеріалах справи адресою його знаходження останній судові повістки не отримував.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року в даній справі змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 443/к від 12.11.2007 року, а саме: 11737,81 доларів США (одинадцять тисяч сімсот тридцять сім доларів 81 цент США), що еквівалентно 255414 грн. 74 коп. (двісті пятдесят пять тисяч чотириста чотирнадцять грн. 74 коп.) заборгованість по процентах за користування кредитом; 338344 грн. 19 коп. (триста тридцять вісім тисяч триста сорок чотири грн. 19 коп.) пеня та 29937 грн. 94 коп. (двадцять девять тисяч девятсот тридцять сім грн. 94 коп.) штрафи (фіксована частина і процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по 4677 грн. 72 коп. (чотири тисячі шістсот сімдесят сім грн. 72 коп.) з кожного витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 180 грн. (сто вісімдесят грн.) витрат, повязаних із публікацією в пресі оголошення про виклик.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді