Рішення № 66369397, 04.05.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/615/17

Провадження № 2/161/1243/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Турук І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов обґрунтовує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 12.03.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 13571,95 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, просить стягнути з відповідача в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 31303,37 грн. заборгованості за кредитним договором станом на 20.12.2016 року та судові витрати у справі.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги визнає частково, не заперечує проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентів, в решті вимог просила суд в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності осіб, які беруть участь у справі не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 12.03.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 13571,95 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 31.03.2017 року (а.с. 5-30).

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на укладення кредитного договору, підписавши заяву разом з умовами надання кредиту фізичним особам.

Крім того, при укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, з якої вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.1.1.3.2.11 Умов і правил банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта зважаючи невиконаних зобовязань перед банком.

В порушення вищезазначених правових норм та умов кредитного договору позичальник не повертає кредит, не сплачує відсотки та інші витрати за кредитним договором, тобто порушує свої зобовязання перед банком, у звязку з чим згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 20.12.2016 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 31303,37 грн., з яких: 11344,04 грн. - заборгованість за кредитом, 748,08 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 568,80 грн. заборгованість за пенею та комісією, 18642,45 грн. штраф відповідно до п.п. 2.2 Генеральної угоди, що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості (а.с. 4).

Однак, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, одночасне стягнення з позичальника пені та штрафу за порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором є неправомірним.

Таким чином, беручи до уваги обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, які були досліджені судом, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором від 12.03.2016 року станом на 20.12.2016 року в розмірі 12092,12 грн. та 1600 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ст.ст.526, 549, 551, 634, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 10, 57- 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 12092,12 грн. (дванадцять тисяч девяносто дві грн. 12 коп.) заборгованості за кредитним договором від 12.03.2016 року станом на 20.12.2016 року, яка складається: 11344,04 грн. (одинадцять тисяч триста сорок чотири грн.. 04 коп.) - заборгованість за кредитом, 748,08 грн. (сімсот сорок вісім грн.. 08 коп.) заборгованість по процентах за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк