Рішення № 66366993, 21.04.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2087/16-ц

Провадження № 2/521/1449/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Целух А.П.,

при секретарі - Корнієнко Л.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду зі позовом до ОСОБА_3, у якому просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2., посилаючись на наступні обставини. 30.04.2008 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, в вересні цього ж року син позивачки припинив шлюбні відносини з ОСОБА_3. Оскільки в вересні 2008 року позивачка поховала чоловіка, і дуже тяжко психологічно переживала цю втрату, у зв'язку із чим, її син переїхав жити до неї. У січні 2009 року ОСОБА_4 став скаржитись на дуже сильні болі у правій руці, він почав звертатися до різних спеціалістів, які діагностували ущемлення нерву, йому були призначені численні масажі, електропроцедури, він довгий час лікувався в клініці, але лікування не покращувало його стан, а навпаки з часом його праву руку паралізувало, він не міг самостійно себе обслуговувати, у зв'язку з чим, йому знадобився сторонній догляд. Про те, що сину необхідна допомога було добре відомо відповідачці, тому що вона працювала у одній компанії. На протязі 2009 року та початку 2010 року стан ОСОБА_4 різко погіршувався, а у 2010 році йому було діагностовано: «Картина об'ємного утворення верхньої долі правої легені( cancer), надключична вторинна лимфоденопатія справа, паталогичний перелом 1 ребра справа, вторинне ураження кісних структур (рак легенів)». Позичка за допомогою доньки, ОСОБА_7, разом з сином вимушені були переїхати у квартиру по АДРЕСА_1, це було обумовлено тим, що він потребував постійної присутності медичного догляду, так як йому робили постійні обезболюючи ін'єкції, масажі, крапельниці. Весь час хвороби у сина він потребував постійного догляду, якій йому надавала лише позивачка та медичні працівники. Відповідачка жодного разу не поцікавилась станом здоров'я чоловіка, ані подзвонила не зайшла, тобто своєю бездіяльністю фактично уникала обов'язку забезпечити підтримку та допомогу ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Позивачка за свої кошти організувала та провела поховання сина, відповідачка ніяких коштів на його поховання не давала. Після смерті сина відкрилась спадщина, спадкоємцями першої черги після його смерті стала позивачка та неповнолітня донька. Відповідачка ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори за спадщиною, на яку немає ніякого права. Таким чином позивачка змушена звернутися до суду з вище зазначеним позовом.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 12.02.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені,усунуто ОСОБА_3 від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 13.10.2016 року , заяву ОСОБА_3 від 11.08.2016 року про перегляд заочного рішення від 12 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину- задоволено,заочного рішення від 12 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину - скасувано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позов просили позов задовольнити, надали поясненя відповідні позову.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали просили суд відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.ст.58-59 ЦПК України, докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Положення ст.ст. 1216, 1217 ЦК України передбачають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, поданих судом у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.05.2016 року, актовий запис №813.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді: квартири АДРЕСА_1; 1/3 частин квартири АДРЕСА_2 ; земельної ділянки пл. 0, 061 га, яка розташована на території АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_2; грошових вкладів в філії Одеського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України в сумі 5225, 00 грн., в ПАТ «Марфін Банк» в сумі 9850, 00 грн., в АТ «УкрСиббанк» в сумі 130, 55 грн.; автомобіля марки

«Мазда» 626, легковий комбі, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, сірого кольору, д/н НОМЕР_4.

Відповідно свідоцтва про народження ОСОБА_2., є матер"ю ОСОБА_4, про що зроблено відповідний запис відділом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 12.11.1996 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_4, про що зроблено відповідний запис відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м.Одеси.

Таким чином, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його донька -ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та мати - ОСОБА_2

Як вбачається з нотаріальної справи №659/2011, 25 травня 2011 року з відповідними заявами про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_9 та ОСОБА_2.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вказана норма викладена також у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування»

21 березня 2013 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори були видані наступні свідоцтва про право на спадщину за законом: на імя ОСОБА_2 свідоцтво № 5-326 від 16 березня 2013 року на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (; свідоцтво № 5-374 від 21 березня 2013 року на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2; свідоцтво № 5-1265 від 18 липня 2013 року на 1/2 частку земельної ділянки пл. 0, 061 га, яка розташована на території АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_2 ; свідоцтво № 5-336 від 21 березня 2013 року на 1/2 частку грошових вкладів в філії Одеського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України в сумі 5225, 00 грн., в ПАТ «Марфін Банк» в сумі 9850, 00 грн., в АТ «УкрСиббанк» в сумі 130, 55 грн. ; свідоцтво № 5-371 від 21 березня 2013 року на 1/2 частку автомобіля марки «Мазда» 626, легковий комбі, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, сірого кольору, д/н НОМЕР_4; на імя ОСОБА_9 свідоцтво № 5-330 від 16 березня 2013 року на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; свідоцтво № 5-371 від 21 березня 2013 року на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 ; свідоцтво № 5-1270 від 18 липня 2013 року на 1/2 частку земельної ділянки пл. 0, 061 га, яка розташована на території АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_2; свідоцтво № 5-382 від 21 березня 2013 року на 1/2 частку грошових вкладів в філії Одеського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України в сумі 5225, 00 грн., в ПАТ «Марфін Банк» в сумі 9850, 00 грн., в АТ «УкрСиббанк» в сумі 130, 55 грн.; свідоцтво № 5-387 від 21 березня 2013 року на 1/2 частку автомобіля марки «Мазда» 626, легковий комбі, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, сірого кольору, д/н НОМЕР_4.

Окрім того, судом встановлено що відповідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6, 30 квітня 2008 року в міському відділі реєстрації актів цивільного стану головного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №336 ОСОБА_4 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

27 вересня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2012 року було анульовано актовий запис №255 від 26 березня 2008 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, поновлено відповідний запис про шлюб між ними №1950 від 26 листопада 1993 року, а також анульований актовий запис №336 від 30 квітня 2008 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Проте, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2012 року було скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2008 року та закрито провадження по справі.

В подальшому, рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27.10.2015 року , позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_2 за участю третіх осіб - державного нотаріуса Третьої Одеської державної нотаріальної контори - задовольні частково. Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на імя ОСОБА_2, а саме: №5-366 від 21 березня 2013 року; №5-371 від 21 березня 2013 року; №5-1270 від 18 липня 2013 року в частині розміру частки спадку, визначивши їй 1/3 частку спадку.Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_9, а саме: №5-382 від 21 березня 2013 року; №5-387 від 21 березня 2013 року; №5-1265 від 18 липня 2013 року в частині розміру частки спадку, визначивши їй 1/3 частку спадку. Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на імя ОСОБА_2 №5-274 від 18 липня 2013 року та на імя ОСОБА_9 №5-378, визначивши їм по 2/9 часток спадку кожній. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на: 2/9 частки квартири АДРЕСА_2,1/3 частки земельної ділянки пл. 0, 061 га, яка розташована на території АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_2;1/3 частку грошових вкладів в філії Одеського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України в сумі 5225, 00 грн., в ПАТ «Марфін Банк» в сумі 9850, 00 грн., в АТ «УкрСиббанк» в сумі 130, 55 грн.;1/3 частку автомобіля марки «Мазда» 626, легковий комбі, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, сірого кольору, д/н НОМЕР_4.В задоволенні решти вимог ОСОБА_3- відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02.03.2016 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.10.2015 року, в вище зазначені частині залишено без змін.

Позивачка звернулася до суду посилаючись на обставини викладені в позові, просила суд усунення від права на спадщину ОСОБА_3

Судом встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживала із спадкодавцем однією сім'єю до часу відкриття спадщини та відноситься до спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4, про що свідчить довідка № 961 від 19.05.2011 року про склад сім'ю та реєстрації.

Відповідно листа КП ОМБТІ та РОН від 06.12.2011 року за ОСОБА_4, зареєстровано на праві власності майно: 1/3 частина кв.АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого УЖКХ 06.10.2004 р. НОМЕР_7; кв.АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі- продажу від 10.11.2004 року № 3414, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Калинюк О.Б. ; кв.АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі -продажу від 30.03.2007 р. № 836 ,посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Главацким В.А.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивачка надала суду довідки, які свідчать що покійний ОСОБА_4 у наслідок тяжкого захворювання перебував у стані, при якому за відсутності сторонньої допомоги його життєдіяльність перебувала у небезпеці (його діяльність чи бездіяльність могла нашкодити йому чи третім особам), відповідач будучи дружиною покійного знала про необхідність постійного нагляду та сторонньої допомоги, могла її надавати, проте ухилилась від надання такої допомоги, внаслідок чого з 2009 по 2011 роки ОСОБА_4 перебував під постійним наглядом та отримував необхідної допомоги від матері та сестри.

Як вбачається з висновку обстеження КТ органів грудної клітини від 22.08.2010 р. №4561, 24.12.2010 р.№ 4745 ,17.02.2011 р. № 653, проведеного у клінікі INTO-SANA , у ОСОБА_4,1969 року народження встановлено об'ємне новоутворення верхньої долі правого легеня.

Відповідно до епікризу наданого Одеськім обласним онкологічним диспансером, історія хвороби № 11728, амб.картка №8576, ОСОБА_4,1969 року народження з 27.12.2010 року по 31.12.2010 року , проведено лікування лучевою терапією, клінічний діагноз опухоль верхній доли правого легкого.,лімфаденопатія, сторічне ураження кострих структур, патологічний перелом І ребра праворуч.

Також, судом встановлено що 10.05.2011 та 13.05.2011 року ОСОБА_4,1969 року народження , потребував швидкої медичної допомоги, про що свідчсть відповідні листи виклику швидкої медичної допомоги клінікі INTO-SANA.

Відповідно до під п.3 п. 6. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Крім того вказані обставаини підтверджуються допитаними в судовому засіданні свідками: ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,ОСОБА_16, ОСОБА_17, які показали, що ОСОБА_4 останні роки життя страждав на тяжки хвороби, знаходився у безпорадному стані, у зв'язку з чим потребував стороньої допомоги, останнім часом не пересувався та не міг самостійно виходити із кватири., догляд та турботу за ОСОБА_4 здійснювали його матір ОСОБА_2 та його сестра , поряд з тим відповідач ОСОБА_3 усунулася від надання будь якої допомоги та турботи спадкодавцю, не відвідувала його та не цікавилася його станом здоров'я.

Відповідачка та її представник посилалися у судовому засіданні надали суду пояснення стосовно того, що с 2010 року ОСОБА_3 розірвала відносити з ОСОБА_4, та пійшла проживати окремо, після чого ніяких відносин з ним не підтримувала, пізднійше після розірвання відносин ОСОБА_3 дізналася що останьому було встановлено діагноз тяжкої хвороби, також зазначили, що на час хвориби ОСОБА_4 був матеріально забезпеченим та мав змогу найняли доглядальницю, тому вважають що спадкодавець не потребував допомоги з боку дружини.

З наданих до суду доказів, судом досліджена довідка ТОВ «Інвестиційна група «Рост» від 30.12.2016 року , в якій зазначено що ОСОБА_4 працював на підприємстві ТОВ "Інвестиційна група "РОСТ"" з 01.03.2005 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді заступника-генерального директора та був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку зі смертю,заробітна плата за 6 місяців перед смертю за період з 01.12.2010 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 складала 6356,85 грн.

Також, судом досліджені документи ПАТ «УКРСИББАНК», а саме завірені копії договору про надання споживчого кредиту №11135878000, договору про надання споживчого кредиту №11135844000, іпотечного договору від 30.03.2007 р., іпотечного договору від 30.03.2007 р., виписка по кредитному договору №11135878000 ОСОБА_4 за період з 30.03.2007 р. по 18.08.2015 р., виписка по кредитному договору №11135844000 ОСОБА_4 за період з 30.03.2007 р. по 18.08.2015 р..

Допитаний в судовому засіданні свідк ОСОБА_18 надав суду свідчення стосовно того що він є сином відповідачки був знайомий з чоловіком матері ОСОБА_19, вони спілкувалися та мали нормальні добрі дружні відносини, конфліктів між ними не було, іншою інформацією стосовно відносин між його матерію та її чоловіка ОСОБА_19 свідок не надав.

Допитана в судовому засіданні свідк ОСОБА_20 надала суду свідчення стосовно того що вона працювала разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та мали дружні стосунки, з годом ОСОБА_3 повідомила що ОСОБА_4 тяжко хворий та вона намагається знайти лікарів для його лікування, за допомогою знайомих пішукали лікарів за кордоном,однак як стало відомо пізднійше ОСОБА_4 помер.

Допитана в судовому засіданні свідк ОСОБА_21 надала суду свідчення стосовно того що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спочатку мешкали у цивільному шлюбі, потім вони зареєстрували свої відносини та проживали разом на АДРЕСА_5, де вони робили ремонт, після сварки у літку 2010 року між ними, ОСОБА_3 розірвала відносини з ОСОБА_4, але з часом намагалася примиритися. Після смерті ОСОБА_4 свідок та ОСОБА_3 були на похоронах та були на поминаннях, ОСОБА_3 надавала кошти що були зібрані співробітниками ОСОБА_4Також, свідок повідомила суду що знала проте що ОСОБА_4 хворів, однак ОСОБА_3 ніколи не казала щодо складності хвороби та стану чоловіка.

Допитана в судовому засіданні свідк ОСОБА_22 надала суду свідчення стосовно того що була знайома з ОСОБА_4 по работі, у травні 2011 року дізналася що він захворів,

Разом з співробітниками та ОСОБА_3 шукали лікарів для нього.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом не приймаються до уваги показання свідків, допитаних з боку відповідачки, так як дані свідки ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, не надали суду інформації щодо наявністі обставин які мають значення для вирішення справи, а саме чи спадкоємець за законом ОСОБА_3 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4,чи останній

через тяжку хворобу був у безпорадному стані, та чи потребував він допомоги.

Окрім того, зазначає що встановлення матеріального становище спадкодавця ОСОБА_4 не звільняє його дружину спадкоємицю першої черги ОСОБА_3 від надання останьому допомоги яку він потребував, у зв'язку з перебуванням його в безпорадному стані через тяжку хворобу.

Відповідно до чинного законодавства,усунення, яке відбувається в силу судового рішення про усунення від права на спадкування за законом регулюється ч.5 ст.1224 ЦК України.

Так, правовою підставою для застосування судом ч.5 ст.1224 ЦК України є сукупність таких обставин:

1. Спадкоємець за законом ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві.

2. Спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

3. Спадкодавець потребував допомоги.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування, повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Факт того, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані, в силу чого не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, підтверджується медичною документацією та свідченнями свідків з боку позивача.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставин надання допомоги дружини - ОСОБА_3 своєму чоловіку ОСОБА_4, який тяжко хворів у зв'язку з чим знаходився у безпорадному стані, та потребував її допомоги, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та показання свідків, суд вважає встановленим, що відповідачка ухилялася від обов'язку утримання та допомоги важко хворому чоловіку хоча мала можливість надавати таку допомогу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, аналізуючи обставини, встановлені в судовому засіданні у сукупності з наданими письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про усунення від спадщини є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на застосування до відповідних право відносин строку позовної давності суд зазначає наступне.

Разом з тим, згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача було надано письмову заяву про застосування стоку позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, судом встановлено що право позивача на спадкування за законом було порушено від дня постановлення судом рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.10.2015 року, яким визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на імя ОСОБА_2, а саме: №5-366 від 21 березня 2013 року; №5-371 від 21 березня 2013 року; №5-1270 від 18 липня 2013 року в частині розміру частки спадку, визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на імя ОСОБА_2 №5-274 від 18 липня 2013 року,та визнано за ОСОБА_3 право власності на частку майна в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.

Як вбачається з матеріалів справи позивачкою подано позов до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину, 04.02.2016 року.

З урахуванням вище наведених обставин , судом встановлено що відповідний позов подано у межах позовної давності, тому відсутні підстави для застосування до цих позовних вимог позовної давності.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину - задовольнити.

Усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Малиновського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А.П.Целух