Рішення № 66365150, 24.04.2017, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 714/860/15-ц

Провадження № 2/714/2/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючий-судді: Козловська Л.Д.

секретар: Онофрей Ш.К.

з участю: представника позивача Кесарева Г.І.

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Герца цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк», -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача та третьої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк». Посилається на те, що 07.12.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») та ОСОБА_5 (далі - Позичальник), був укладений кредитний договір № 2505/1206/88-009 та Договора про внесення змін та доповнень (далі - Договір), згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 42 350,73 Євро з розрахунку 13,5 % річних на строк до 06.12.2036 року.

В частині надання кредитних коштів Банк свої зобов'язання виконав, надавши Відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_4 (далі - Відповідачі) за Іпотечним договором № 2501/1206/88- 009-1-1 від 07.12.2006 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,7500 га, яка розташована в адмінмежах Острицької сільської ради, Герцаївського району Чернівецької області, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7320784000:01:002:0145. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 635106 виданого Герцаївською районною державною адміністрацією 15.02.2006 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010681100047.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ«Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статус Нового кредитора та відповідно всіх процесуальних прав та його обов'язків.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про щонеодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги провиконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, узв'язку з чим, станом на 28.07.2015 року за Відповідачем наявна заборгованість у сумі: 1 183 419,43 грн., з яких:сума заборгованості за кредитом - 1 013 148,19 грн.; сума заборгованості за відсотками - 170 271,24 грн.

Просить суд в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 183 419,43 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме вищевказаної земельної ділянки, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020), визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на земельну ділянку площею 0,7500 га, яка розташована в адмінмежах Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, цільове призначення якої-для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7320784000:01:002:0145 та стягнути судові витрати з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному об'ємі та дала пояснення, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити та пояснив, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно норм Закону України «Про іпотеку» позивач спершу повинен був вирішити дане питання поза судом, а лише пізніше звертатися до суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином судом повідомлялася про час та місце розгляду справи, суд не повідомила про причини неявки, тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Судом встановлено, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про щонеодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги провиконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, узв'язку з чим, станом на 28.07.2015 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі: 1 183 419,43 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 1 013 148,19грн.; сума заборгованості за відсотками - 170 271,24 грн.;

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Довідка про стан заборгованості додається.

На підставі ст.ст.509, 526 ЦК України новий кредитор ПАТ «Дельта банк» має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь.

В рахунок виконання основного зобов'язання Позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст.36, 37 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.321 ЦК України, ніхто не може бути обмежений у здійсненні права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Крім того, положеннями ст.. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК», далі - АТ «ДЕЛ ЬТА БАНК», код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6.

Тимчасову адміністрацію в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 08.04.2015 № 71 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», яким тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», надалі за текстом - Закон, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно ч.1 ст.3 Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 п.8, ч.2 ст.4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частиною 1 ст.35 Закону встановлено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Відповідно до п.17 ст.2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Як визначено абзацом 1 ч.1, ч.2 ст.36 Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

За приписами ч.1, п.1 ч. 2 ст.37 Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду, зокрема, має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.37 Закону на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.38 Закону уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку та вжити передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з даною вимогою і тому в задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 36, 37. 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 60, 61, 88 ч.1, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: