Рішення № 66363400, 04.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/573/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

04.05.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Авраменко Т.М., Потапенка В.І.

за участі секретаря:Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.05.2014 року по справі за позовом ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_3» (далі - ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 жовтня 2007 року міжПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3») та ОСОБА_2 укладений кредитний договір та 26 листопада 2008 року додатковий договір до нього, за якими ОСОБА_2 отримав кредит на придбання нерухомого майнау розмірі 50 000 доларів США зі платою 16, 50 % річних на строк до 15 жовтня 2032 року. Відповідач зобов'язався щомісячно за графіком поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням у сумі, не меншій суми чергового платежу за графіком. Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором поруки від 15 жовтня 2007 року.

Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитом станом на 19.12.2013 року утворилася заборгованість у розмірі767 357, 81 грн., а саме: за кредитом - 382 297, 20 грн., проценти - 324 984, 75 грн., комісія - 4 620, 75 грн., штраф - 55 455,11 грн.

Крім того, між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_4 15 жовтня 2007 року був укладений договір поруки, за яким ОСОБА_4 зобов'язалася солідарно відповідати перед ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» за повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

У лютому 2014 рокуОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3», ОСОБА_2 про визнання договору порукивід 15 жовтня 2007 року - припиненим.

Зазначила,що додатковою угодоювід 26 листопада2008 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_2 збільшено плату за користування кредитом із 13 % до 16,5 %, а також сторони кредитного договору встановили плату за обслуговування кредиту щомісячно по 75,75 грн., що збільшило обсяг відповідальності поручителя без її згоди.

Просила суд визнати договір поруки від 15 жовтня 2007 року та зобов'язання за цим договором припиненими.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.05.2014 року позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в звязку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначається , що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивач як кредитор є таким , що прострочив в силу статті 613 ЦК України , оскільки позивач не вчинив дій передбачених кредитним договором , договором іпотеки щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання зобовязання за рахунок виручених коштів від продажу обєкту, яким забезпечене дане зобовязання, при цьому відповідач звертався за реалізацією даної норми законодавства до банку і виявив бажання щодо вчинення таких дій по справі. Зазначив , що в звязку з даними обставинами в силу ч. 4 ст. 613 ЦК України передбачено , що боржник за грошовим зобовязанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. З моменту спливу строку 20.09.2009 року , передбачено ЗУ «Про звернення громадян» для відповіді на заяву ОСОБА_2 від 20.08.2009 року за відсутності вжитих відповідних заходів і - відповіді, позивач вважається таким кредитором , що прострочив, відповідно проценти за грошовими зобовязаннями з цієї дати не підлягають сплаті.

Просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким визнати договір поруки припиненим, відмовити в частині стягнення з відповідачів на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами за час прострочення кредитора з 20.09.2009 року по 19.12.2013 року. Зменшити розмір нарахованої неустойки (штрафу пені) відповідно до норм ст. 258 ЦК України в частині штрафу за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що після розгляду апеляційної скарги, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 15.07.2014 року, рішення суду першої інстанції змінено у частині розміру заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з відповідачів на користьПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року у розмірі 723 919, 75 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 року рішення апеляційного сулу Кіровоградської області від 15.07.2014 року скасовано в частинівирішення позову ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13.04.2016 року рішення суду першої інстанції від 06.05.2014 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором змінено, стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року у розмірі 723 919, 75 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2017 року рішення апеляційного сулу Кіровоградської області від 13.04.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду в даному апеляційному провадженні є доводи викладені в апеляційній скарзі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 15.10.2007 року міжПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» таОСОБА_2 був укладений кредитний договір за якими останній отримав кредит на придбання нерухомого майнау розмірі 50 000 доларів США зі платою 16, 50 % річних на строк до 15 жовтня 2032 року.

Відповідач зобов'язався щомісячно за графіком поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням у сумі, не меншій суми чергового платежу за графіком.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_4 за договором від 15 жовтня 2007 року.

Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитом, станом на 19 грудня 2013 року, утворилася заборгованість у розмірі767 357, 81 грн., а саме: за кредитом - 382 297, 20 грн. проценти -324 984, 75 грн., комісія - 4 620, 75 грн., штраф - 55 455,11 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем повністю доведений факт прострочення боржником своїх зобовязань за кредитним договором, а тому позов підлягає задоволенню та не підлягає задоволенню вимога відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимог банку в термін один рік до дати подання позовної заяви з урахування наступного: в період з 2010 року по квітень 2013 року у відповідності до внутрішніх процедур Банку не нараховувались відсотки за користування кредитними коштами, а у квітні 2013 року відновлено нарахування відсотків за користування кредитними коштами та комісій за цей період одним документом, штраф розраховано з урахуванням поновлених відсотків та комісій в межах строку позовної давності.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на якісторони посилаються,як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказамиякі були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні судуповинно бути зазначено на підставі яких доказів таз яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Суд першої інстанції при розгляді справи не перевірив обґрунтованість нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобовязань за кредитним договором.

Таким чином суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі, не дав належної оцінки доказам, наданих сторонами по справі і ухвалив рішення в частині застосування штрафних санкцій , яке не ґрунтується на законі.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦК України зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів , перевіряючи обставини викладені в апеляційній скарзі дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами за час прострочення кредитора з 20.09.2009 року по 19.12.2013 року не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження, так як в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що кредитор вважається таким , що прострочив відповідно до статті 613 ЦК України.

В матеріалах справи знаходиться графік погашення заборгованості по кредиту і відсотках до кредитного договору №281/2007ж яким визначено порядок сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Доказів того, що в зазначений графік вносились зміни за домовленістю сторін в матеріалах справи відсутні. Відповідно відповідачі повинні були здійснювати платежі визначені кредитним договором та графіком погашення заборгованості по кредиту і відсотках.

Розрахунок заборгованості по відсотках відповідачами не спростований.

Таким чином заборгованість по відсотках визначена позивачем в позовній заяві підлягає стягненню в розмірі -324984,75 грн.

Заборгованість по тілу кредиту в розмірі 382297,20 відповідачем не оспорюються, а тому підлягає стягненню в повному обсязі в розмірі 382297,20 грн.

В частині стягнення штрафу за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3470, 56 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із розрахунку наданого позивачем за останній рік перед зверненням з позовом до суду.

В частині стягнення комісії за розрахункове обслуговування в розмірі 4620,75 грн. та штрафу за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту в розмірі 51791. 27 грн. вимоги позивача є необґрунтованими оскільки нараховані безпідставно.

Колегія суддів , приймаючи до уваги встановлені обставини дійшла висновку. що позов підлягає задоволенню частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" солідарно заборгованість у сумі - 710949,46 грн.,(сімсот десять тисяч девятсот сорок девять грн..46 коп.) з яких заборгованість за кредитом - 382297,20 грн.,(триста вісімдесят дві тисячі двісті девяносто сім грн.. 20 коп.) заборгованість за відсотками - 324984,75 грн., (триста двадцять чотири тисячі девятсот вісімдесят чотири грн..75 коп.) штраф за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3470,56 грн.( три тисячі чотириста сімдесят грн.. 56 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" судовий збір у сумі 1594грн.(одна тисяча пятсот девяносто чотири грн..)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" судовий збір у сумі 1594грн. (одна тисяча пятсот девяносто чотири грн..)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.05.2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" солідарно заборгованість у сумі - 710949,46 грн.,(сімсот десять тисяч девятсот сорок девять грн..46 коп.) з яких заборгованість за кредитом - 382297,20 грн.,(триста вісімдесят дві тисячі двісті девяносто сім грн.. 20 коп.) заборгованість за відсотками - 324984,75 грн., (триста двадцять чотири тисячі девятсот вісімдесят чотири грн..75 коп.) штраф за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3470,56 грн.( три тисячі чотириста сімдесят грн.. 56 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" судовий збір у сумі 1594грн.(одна тисяча пятсот девяносто чотири грн..)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" судовий збір у сумі 1594грн. (одна тисяча пятсот девяносто чотири грн..)

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: