Ухвала суду № 66362760, 04.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9720/13-ц

Провадження № 22-ц/779/585/2017

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Максюта І.О., Пнівчук О.В.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла її бабуся - ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_4 року - помер її син (батько позивача) ОСОБА_6, який проживав з матір»ю на день її смерті.

Після їх смерті відкрилася спадщина на спадкове майно - 2 кімнатну квартиру АДРЕСА_1.

30.01.2013 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, як спадкоємець першої черги, оскільки батько, проживаючи разом із своєю матір'ю ОСОБА_5 на день її смерті прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав.

У червні 2013 року позивач дізналась про те, що 28.12.2012 року її бабуся - ОСОБА_5 склала заповіт на все своє майно на користь своєї сусідки, відповідача по справі - ОСОБА_3

Позивач вважає вказаний заповіт спірним, оскільки він оформлений від імені ОСОБА_5 та підписаний іншою особою у період, коли заповідач перебувала у важкому фізичному стані, у зв'язку з чим не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

З огляду на вказані обставини, посилаючись на положення ст.225 ЦК України, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним заповіт, посвідчений 28.12.2012 року від імені ОСОБА_5 на тій підставі, що остання не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник апелянта зазначила, що в ході розгляду спору судом двічі призначалась посмертна судово-психіатрична експертиза. Згідно першого висновку експерта, на час складання заповіту заповідач ОСОБА_5 була здатна усвідомлювати значення своїх дій.

При повторній експертизі експертом надано відповідь, згідно якої у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи та медичній документації достатніх даних про психічний стан ОСОБА_5 в період складання заповіту, недостатністю та суперечливістю показів свідків, відповісти на поставлене питання немає можливості.

При вирішенні спору суд необгрунтовано взяв до уваги перший висновок експерта.

Крім того, судом залишений поза увагою той факт, що оспорюваний заповіт підписала інша особа. У ході розгляд справи встановлено, що заповіт підписаний ОСОБА_7, яка у судовому засіданні особисто визнала, що вона є онучкою ОСОБА_3, яка звернулася до неї з проханням підписати заповіт.

У спірному заповіті ОСОБА_7 зазначила, що нотаріусом їй роз»яснено зміст ст.1255 ЦК України про те, що вона не має права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо акту складення заповіту та його змісту та ствердила, що вона не є членом сім'ї та близьким родичем спадкоємця за заповітом, що фактично не відповідає дійсності.

Факт присутності свідків під час підписання заповіту також є спірним, про що свідчать показання свідків, яким суд не дав належної оцінки.

З наведених підстав представник апелянта просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задоволити.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримала, просила її задоволити. Сторона відповідача представництво не забезпечила, суду направлено заперечення на скаргу з вимогою відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання заповіту недійсним з підстав вказаних в позові, оспорюваний заповіт відповідає всім вимогам законодавства щодо форми та змісту правочину.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам.

Так, згідно ст. 225 ЦКУ правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто згідно ст. 30 ЦК України, фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту. Зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.01.2013 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 84 роки, про що складно актовий запис №31 (а.с. 5).

Згідно заповіту від 28.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Тимків Ю.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1156, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 все належне їй рухоме та нерухоме майно та майнові права в повному обсязі заповідала ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45).

Як було встановлено судом та вбачається з копії заповіту, оскаржуваний заповіт було посвідчено на дому у заповідача у зв'язку зі станом здоров'я заповідача.

В силу дії ст.ст.10,59,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 1257 ЦКУ заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

В спірному випадку, позивач звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним заповіту з тих підстав, що заповідач на час оформлення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Саме у зв'язку із доведенням таких обставин, сторона клопотала про призначення посмертної експертизи .

Як правильно встановлено судом першої інстанції на підставі даних експертних досліджень проведених в межах судового провадження, обставини, на які посилається позивач, не доведено.

Доводи апелянта щодо надання судом переваг одному експертному висновку перед іншим, не ґрунтуються на фактичних даних, оскільки жоден висновок не містить фактів, на які посилається остання.

Судом першої інстанції дано правильну оцінку доводам позивача щодо стану заповідача під час оформлення заповіту, в тому числі, доводам, що стосуються волевиявлення останньої .

Що ж до доводів сторони про порушення процедури оформлення заповіту, то такі не заслуговують на увагу, оскільки не були підставою позову та з їх приводу позовні вимоги у встановленому порядку не змінювалися. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сторона позивача апелює до порядку оформлення заповіту, що є за частиною першою наведеної статті самостійною підставою для визнання правочину нікчемним. Тоді як вказує такі обставини підставою для визнання правочину недійсним в порядку частини другої статті 1257 ЦКУ. Проте як зазначалося вище жодна з цих обставин не була підставою позову.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О. Пнівчук О.В.