Постанова № 66362167, 28.04.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1552/17

№ 2-а/183/120/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2017 року м.Новомосковськ

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д.О., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщені суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинення дій,

встановив:

31 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просив: визнати протиправними дії Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Дніпропетровської області про розмір заробітної плати від 01 вересня 2016 року №18-12вих16 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ); зобов'язати Новомосковське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити позивачу з 28 грудня 2016 року (дата звернення) перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними законом України від 05 жовтня 1995 року № 358/95 ВР, у редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-ІІІ) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати згідно довідки Прокуратури Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року №18-12вих16 та виплачувати в подальшому пенсію у такому розмірі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року у справі № 183/5060/16 задоволено його адміністративний позов до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій. Визнано неправомірними дії Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови в призначенні мені пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ. Зобов'язано Новомосковське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити мені пенсію за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ з 01 вересня 2016 року. Вказане рішення суду набрало законної сили. У зазначеному рішенні судом встановлено, що станом на 31 серпня 2016 року мій стаж в органах прокуратури становив 22 роки 6 місяців і 1 день, з яких 16 років 11 місяців і 17 днів - на посадах прокурорів в органах прокуратури. Пенсія позивачу була призначена на підставі ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року. Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення про призначення пенсії, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Разом з тим, ознайомившись з судовою практикою позивач довідався, що фактично мав право оформити пенсію на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року в редакції закону № 2663-111 від 12 липня 2001 року та звернувся до відповідача із заявою щодо перерахування пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ. Однак, листом № 474/02/15 від 06 січня 2017 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії, пославшись на те, що пенсію призначено відповідно до вимог діючого законодавства. Вважає, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії є неправомірними. Вказує, що статтею 86 Закону № 1697-УІІ збільшено стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789- XII (в редакції від 12.07.2001), з 20 до 22 років 6 місяців, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України. Крім того, вказаним Законом значно знижено відсоток (з 90% до 60%), а відповідно, і розмір пенсії, порівняно з нормою, яка діяла на час його працевлаштування та роботи в органах прокуратури. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України, Верховного Суду України звернувся з позовом до суду.

Відповідач надав у справу письмові заперечення проти позову, в яких, вказуючи на положення п.2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року зі змінами, внесеними Законом України № 76-VІІІ від 28 квітня 2014 року, постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року вказує на правомірність розміру призначеної пенсії, відсутність підстав для перерахунку.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд вважає за можливе ухвалити рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення.

Частиною 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року передбачено право прокурора на пенсію за вислугу років незалежно від віку, за наявності на день звернення з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року вислуги років не менше 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року у справі № 183/5060/16 встановлено, що 01 вересня 2016 року позивач відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру», який набув чинності 15 липня 2015 року, звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років. Стаж роботи позивача за розрахунками відповідача станом на 31 серпня 2016 року становив 22 роки 6 місяців і 1 день, з яких 16 років 11 місяців і 17 днів - на посадах прокурорів в органах прокуратури.

Листом відповідача № 4036/02/15 від 05 вересня 2016 року у призначенні пенсії позивачу відмовлено з тих підстав, що згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв'язку з тим, що такий закон не прийнятий, позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року у справі № 183/5060/16 визнано неправомірними дії Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, зобов'язано Новомосковське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ з 01 вересня 2016 року.

Листом від 06 січня 2017 року № 474/02/15 позивача повідомлено, що згідно з постановою Новомосковського міськрайонного суду, справа №183/5060/16 (2-а/183/169/16) від 19 жовтня 2016 року призначено пенсію за вислугу років, згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року, з 01 вересня 2016 року. Розмір пенсії з 01 вересня 2016 року складає - 6585,47 грн. (10975,79 грн. х 60%. де 10975,79 грн.,- заробітна плата для обчислення пенсії). Згідно з пунктом 2 статті 86 Закону України № 1697- VІІ від 14 жовтня 2014 року із змінами, внесеними Законом України № 76-VІІІ від 28 грудня 2014 року, пенсія працівникам прокуратури призначається в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати. Таким чином, пенсію призначено та обчислено згідно норм чинного законодавства і перераховувати пенсію в розмірі 90% заробітку, законних підстав немає.

Відмова Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області є неправомірною та такою, що суттєво порушує законні права і інтереси позивача з наступних підстав.

Як визнано сторонами, позивач працював в органах прокуратури Дніпропетровської області з 15 вересня 1999 року. Під час роботи позивача, до ст.51-1 Закону України «Про прокуратуру» було внесено зміни (в редакції від 26 липня 2001 року), якими було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

У подальшому, з 01 жовтня 2011 року до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» було внесено зміни та прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №4697-VII від 14 жовтня 2014 року та Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76- VIII , що набув чинності з 01 січня 2015 року, за нормами якої прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, внесеними змінами у статті 86 нового Закону України «Про прокуратуру» та Законом № 76-VIII від 28 грудня 2014 року встановлено новий порядок призначення та визначення розміру пенсії за вислугу років прокурорам та слідчим, яким значно погіршено умови пенсійного забезпечення та суттєво порушено законодавчо визначені до цього гарантії пенсійного забезпечення для прокурорсько-слідчих працівників, а саме збільшено стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років та зменшено розмір відсотків призначеної пенсії від суми їхньої заробітної плати.

Щодо дії закону у часі необхідно зазначити, що у Висновках Верховного Суду України про правильне застосування положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ вказано, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У абз. 14 пункту 5 рішення Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами і які відповідно до статті 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справ і щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Крім того, у цьому ж рішенні від 20 березня 2002 року у абз.4 п.6 вказано: Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року Ш-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004). Зупинення дії цієї норми можливе лише за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. ( абз.5 п.6 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005).

Виходячи із викладеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п.4 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007).

Водночас пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007 зазначає, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року. Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення. її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Більше того, в п.4 рішення від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав наступну правову позицію: - В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Рішенням Конституційного суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнано неконституційними положення Закону в частині зменшення розміру довічного грошового утримання судді та пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-УШ в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів». Цим же розділом вказаного Закону скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Закону «Про прокуратуру», що також не відповідає Конституції України. Оскільки, всі громадяни України рівні перед законом, то застосування закону до одних громадян і не застосування до інших не повинно мати місце.

Пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність поширюється на фізичних осіб (п.З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Враховуючи вищевикладене, внесенням змін до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 р. Законом України від 08 липня 2011 р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII та припинення призначення пенсій за вислугу років Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, у порушення ст. 22 Конституції України, суттєво звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури, а саме: гарантоване Конституцією право на пенсійне забезпечення при наявності 20 років вислуги; зменшено відсотки розміру пенсії від розміру заробітної плати, порядку її розрахунку та скасовано право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013, ухваленого у справі № 1-2/201 Зр. зокрема також вказано, що Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лийте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час прийняття Закону № 213-VIII від 02 березня 2015 року та з 01 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1). Саме за нормами цього закону не можливо було призначати «спеціальну» пенсію і вона мала призначатися «на загальних підставах».

Однак, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, статтею 86 якого після 14 липня 2015 року врегульовані питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.

Так, відповідно частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Будь-які зміни до статті 86 вказаного Закону щодо відсутності права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем на день розгляду справи та на день відмови позивачу у призначенні пенсії не внесено та не прийнято і в даних спірних правовідносинах має місце застосування діючих норм вищенаведеного спеціального Закону.

Отже, положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ є чинними і дають право працівникам прокуратури України, за наявності на день звернення - з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року вислуги років не менше 22 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців звертатися до органів Пенсійного фонду України про призначення відповідної пенсії за вислугу років.

Частиною 3 статті 8 Основного Закону встановлено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Також однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою, Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях, правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5 рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Окрім цього, у рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2015 від 13 травня 2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року №10-рп/2001). За Конституцією України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункти 1,3 статті 116).

Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужене шляхом внесення змін до законодавства.

З огляду на викладене, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років в розмірі 90 % заробітку, враховуючи стаж роботи позивача, який становить 22 роки 6 місяців і 1 день, всупереч вимогам Конституції України поширює дію Закону № 213-VІІ на новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року, не зважаючи на те, що прямої вказівки в означеному законі щодо можливості зворотної дії в часі не передбачено.

Крім цього, Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 № 1697-VІІ, в частині регулювання питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури України є спеціальним законом, та на сьогоднішній день повинен застосовуватися органами Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 цього Закону, за наявності відповідного загального та спеціального стажу і введений в дію після прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі, з огляду на задоволення позову судом та сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 640 грн. суд, з урахуванням ч.1 ст.94 КАС України, вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 99, 100, 158, 160 - 163 КАС України, суд -

постановив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про розмір заробітної плати від 01 вересня 2016 року №18-12вих16 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12 липня 2001року № 2663-ІІІ).

Зобов'язати Новомосковське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_1 з 28 грудня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними законом України від 05 жовтня 1995 року № 358/95 ВР, у редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року №18-12вих16 та виплачувати в подальшому пенсію у такому розмірі до внесення змін в законодавство.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя Д.О. Парфьонов