Постанова № 66360765, 10.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2017 року № 826/19717/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дій державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Веред К.М. при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №52598952 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №2575 від 02.11.2009 року; скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №52598952 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №2575 від 02.11.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки відповідно до норм зазначеного Закону не може бути примусово стягнуте ( відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, якщо таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого - житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, та якщо загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного. будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В той же час, при винесенні оскаржуваної постанови, державним виконавцем вказані обставини не перевірялися.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи бей його присутності в порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень та копії матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов, суду не надав.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською Оленою Юріївною вчинено виконавчий напис №2575 від 02.11.2009 року, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1).

Позивачем до РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві 04.10.2016 р. направлена заява про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса №2575 від 02.11.2009 р., про звернення стягнення на нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_3 для задоволення вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» за кредитним договором у розмірі 1 245 454,13 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеної квартири.

Державним виконавцем РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Веред Катериною Миколаївною 23.11.2016 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 52598952) у зв'язку з набранням чинності Закону України № 1304-18 від 03.06.2014 р. «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Оцінюючи подані сторонами докази, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи, щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 статті 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі написи нотаріуса.

Згідно з положеннями статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону N 606-XIV визначено, що до виконавчих документів, на підставі яких здійснюється примусове виконання рішень державною виконавчою службою віднесені виконавчі написи нотаріусів.

Згідно частини 1 до статті 54 Закону N 606-XIV стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частини 8 статті 54 Закону N 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року N 898-IV (надалі - Закон №898-IV).

Аналогічні положення також містяться в ч. 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016р., який набрав чинності з 05.10.2016 р.

Згідно частин 1 та 3 статті 33 Закону №898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В той же час, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VII (надалі - Закон № 1304-VII):

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

В той же час, відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р. та був чинний на момент винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що вказаним Законом заборонено примусове стягнення (відчужене без згоди власника) не будь-якого нерухомого житлового майна, а лише того, яке підпадає під дії Закону, а саме: використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно та загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В той же час, державним виконавцем не було перевірено інформацію щодо відсутності на праві власності у боржника іншого нерухомого житлового майна шляхом направлення запитів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо виявлення зареєстрованого на праві власності іншого нерухомого майна, що зареєстровано за боржником.

Окрім того, таку інформацію державному виконавцю можливо перевірити, зробивши електронний запит та отримати «Інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців».

Окрім того, відсутні в матеріалах справи також будь-які докази того, що вказане житлове приміщення використовується боржником як місце постійного проживання.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В даному випадку суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків щодо з'ясування наявності підстав для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» як на підставу для повернення виконавчого документа стягувачеві.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне, з урахуванням положень ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій та визнання протиправною та скасування постанови.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не виконано покладений на нього обов'язок і не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Веред Катерини Миколаївни щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.11.2016 року в межах виконавчого провадження №52598952.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Веред Катерини Миколаївни про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.11.2016 року в межах виконавчого провадження №52598952.

Присудити на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (код ЄДРПОУ 14349442) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов