Ухвала суду № 66360709, 04.05.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2017 рокусправа № 804/5769/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 804/5769/16 за адміністративним позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб,-

В С Т А Н О В И В:

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просила стягнути з відповідача на користь держави кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 22916грн. 67коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Заявник апеляційної скарги вказує, що податкове повідомлення рішення №5511-15 від 21.10.2015 року податкова вимога №344-23 від 10.03.2016 року прийняті у відповідності та вимог податкового законодавства, які у добровільному порядку відповідачем не виконані та не оскаржені ні в судовому порядку, ні в адміністративному, а отже податковий борг є узгодженим та підлягає стягненню.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Здійснюючи перевірку законності та обґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, колегія суддів керується приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Наявними у справі належними та допустимими письмовими доказами підтверджуються обставини того, що 21.10.2015 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №5511-15, за яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку в сумі 22916грн. 67коп.

Крім того, позивачем винесено податкову вимогу №344-23 від 10.03.2016 року.

Однак, відповідачем вказана вимога не виконана, що стало підставою звернення Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності узгодженого податкового боргу, а також протиправності винесено податкового повідомлення-рішення №5511-15 від 21.10.2015 року, яким до відповідача застосовані податкове зобов'язання по транспортному податку.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Порядок та процедура направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків врегульовані пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України та відповідним Порядком, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 року №1236 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1236).

За приписами пункту 3.8 Порядку № 1236, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Аналогічні положення відображені у абз. 2 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 5511-15 від 21.10.2015 року надіслано відповідачу, проте не вручено адресату у зв'язку з поверненням поштового відправлення відділом зв'язку з відміткою про причини невручення "за закінченням терміну зберігання". Крім того, в аналогічному порядку, на адресу: АДРЕСА_1 надіслана відповідачу і податкова вимога форми "Ф" №344-23 від 10.03.2016 року, яку також не вручено ОСОБА_1

В той же час, згідно інформаційного листа від 11.10.2016 року №2603/2.3-10/345 управління у сфері Державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, де зазначено, що відповідно до даних картотеки з питань реєстрації місця проживання осіб, переданої до відділу, відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 відсутні. Проте, за даними відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУМВС України в Дніпропетровській області, фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №5511-15 від 21.10.2015 року та податкова вимога форми "Ф" №344-23 від 10.03.2016 року були надіслані відповідачу за невірною адресою - АДРЕСА_1, в той час як вірна адреса АДРЕСА_2, що унеможливило отримання останнім зазначених документів та виконання їх у встановлений строк.

Відповідно до пункту 3.11 Порядку № 1236, передбачено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог, оскільки грошове зобов'язання в сумі 22916грн. 67коп., яке визначене податковим повідомленням-рішенням №5511-15 від 21.10.2015 року є неузгодженим, а тому - не набуло статусу податкового боргу.

Крім того, колегія суддів вважає, що під час вирішення даного спору не може залишатися поза увагою питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №5511-15 від 21.10.2015 року, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 р. внесено зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015 року, а саме введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та статті 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктами 12.3.1-2.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Згідно пункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в пункту 12.4 Податкового кодексу України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Колегією суддів встановлено, а позивачем в апеляційній скарзі не спростовано відсутності прийнятого Дніпропетровською міською радою у встановленому порядку рішення про введення транспортного податку на території міста, яке б давало право на нарахування відповідачу транспортного податку за 2015 рік.

Таким чином, вимоги про стягнення боргу з відповідача є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вжив передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо встановлення правомірності виникнення у відповідача податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року по справі № 804/5769/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: С.В. Чабаненко