Постанова № 66360586, 28.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2017 року справа № 826/5241/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними дій, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок протиправних дій відповідача порушуються права позивача як платника податків, оскільки відповідачем безпідставно в односторонньому порядку розірвано договір про визнання електронних документів.

Представники сторін у відповідне судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином. При цьому, до суду через канцелярію від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Заява про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Ространснафтопродукт» та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві 19.11.2015р. укладено договір №161120151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (надалі по тексту - ЕЦП) до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу (надалі по тексту - договір про визнання електронних документів).

Відповідно до розділу 6 договору про визнання електронних документів, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

На адресу позивача, надійшов лист від 18.03.2016р. №3119/10/26-50-10 про розірвання договору, в якому зазначено, що ДПІ в односторонньому порядку розриває договір про визнання електронних документів.

Підставою для розірвання договору слугувало те, що товариство відсутнє за місцезнаходженням, а саме за адресою м.Київ, вул.Саксаганського, 57, літ Б.

Вважаючи дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Договір про визнання електронних документів укладено між сторонами у сфері податкових правовідносин, пов'язаних із порядком подання платником податків податкової звітності, а саме на підставі Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронний цифровий підпис”, постанов Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №680 “Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу” та від 28.10.2004р. №1452 “Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності”, Інструкції з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233 (надалі по тексту- Інструкція №233).

Так, відповідно до ст.ст.5, 6, 14 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Згідно з пп. “в” п. 49.3 ст.49 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, відповідно до п. 42.4 ст. 42 ПК України, з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Інструкцією №233 визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, п. 4 розділу 6 якого визначено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів контролюючим органом в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтвердили, що позивач не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) змінив місце реєстрації.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що позивач з моменту реєстрації не змінював свою юридичну адресу (м.Київ, вул.Саксаганського, 57, літ. Б).

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 19.11.2015року №161120151.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, оформлене листом №3119/10/26-50-10 від 18.03.2016р., про розірвання договору про визнання електронних документів.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 35234346) здійснений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (код ЄДРПОУ 39468461).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій