Постанова № 66360228, 24.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/813/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Оптімо» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду із позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Оптімо» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/000417/1 від 18.10.2016 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/00615 від 18.10.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не затребувались, отже сумнівів органу доходів і зборів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах не виникало, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості.

Таким чином, митниця прийняла спірні рішення про коригування митної вартості товару та оформила картку відмови з порушенням послідовності обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України та за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Представник позивача надав через канцелярію суду за вхід. № 11254/17 клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення (а/с. 96 – 99), в яких зокрема зазначив.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ч. 2 ст. 58 не може бути прийнятий у зв’язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв’язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв’язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв’язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв’язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Джерело інформації - МД від 11.06.2015 № 100270001/2015/216669, від 02.06.2015 № 100270001/2015/216172. Декларант не скористався правом випустити товари по цій декларації у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України (зі змінами). Різниця митних платежів становить 193773,02 грн., що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням зазначеного, керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено рішення про продовження розгляду справи у порядку письмового справдження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Частиною 3 статті 260 Митного кодексу України встановлено, що для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття органом доходів і зборів тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Частиною 21 статті 356 Митного кодексу України встановлено, що за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

За відсутності точних відомостей для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД у відповідності до положень статі 260 Митного кодексу України ТОВ «Трейд Оптімо» здійснило митне оформлення товару «синтетичні полотна…» за тимчасовою митною декларацією від 06.09.2016 № 100270001/2016/268407, із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати товари (8 %).

З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів, посадовими особами Київської міської митниці ДФС були відібрані проби (зразки) товару.

Відповідно до статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

За вказаними тимчасовими митними деклараціями товар «синтетичні полотна…» після проведення митного контролю і митного оформлення було випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю (2,2 $/кг), визначеною за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору.

Згідно з положеннями частини 1 статті 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до статі 260 цього Кодексу тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертного висновку СЛЕД від 03.10.2016 № 142008700-0570 та у відповідності до положень статей 260, 261 Митного кодексу України, ТОВ «Трейд Оптімо» подало органу доходів і зборів додаткову декларацію від 18.10.2016 № 100270001/2016/272970, що містить точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД.

Як зауважує позивач, в усіх вище перелічених випадках єдиною достеменно невідомою характеристикою товару необхідною для заповнення митних декларацій у звичайному порядку без подання тимчасових митних декларацій були характеристики товару, визначальні для класифікації товару згідно УКТ ЗЕД. Митницею були відібрані проби (зразки) товару та направлені відповідні запити до експертного органу лише з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів, що вбачається з пункту 7 Висновків Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС (обґрунтування та мета направлення запиту). Відібрання проб (зразків) товарів для перевірки задекларованої митної вартості товарів посадовими особами митниці не здійснювалось, тоді як така можливість передбачена пунктом 2 частини 1 статті 356 Митного кодексу України.

Не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товарів, митним органом були прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів, за якими органом доходів і зборів визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу: від 18.10.2016 № 100270001/2016/000417/1 та відмовлено у прийнятті вказаної додаткової декларації шляхом оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (Картка відмови) № 100270001/2016/00615 від 18.10.2016 р.

Частиною 1 статті 24 Митного кодексу України передбачено право кожній особі оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 29 Митного кодексу України).

Скориставшись наданим йому правом, ТОВ «Трейд Оптима» оскаржило Рішення про коригування митної вартості товарів та прийняті на їх підставі Картки відмови в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи подання декларантом тимчасової митної декларації було обумовлено виключно відсутністю достатньої інформації щодо характеристик товарів, визначальних для їх класифікації згідно УКТ ЗЕД та слугувало підставою для відібрання зразків товарів для проведення лабораторних досліджень.

Отже, отримання митницею результатів досліджень після випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями могло вплинути виключно на класифікацію товарів згідно УКТ ЗЕД. Проте декларантом повністю враховані висновки експертних досліджень щодо класифікації товарів у поданих до митного оформлення додаткових деклараціях.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів передбачено статтею 54 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Як вже було викладено вище, за тимчасовими митними деклараціями органом доходів і зборів товари «синтетичні полотна…» були випущені у вільний обіг за заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за першим методом – за ціною договору. Отже, з урахуванням положень п.4 ч.4 ст.54 Митного кодексу України органом доходів і зборів було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.

Також, під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями декларантом сплачені митні платежі за найбільшою ставкою з тих, під яку може підпадати товар, як то передбачено ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України.

Таким чином, позивач повністю дотримався вимог Митного кодексу України щодо подання тимчасових та додаткових митних декларацій, сплативши найбільшу ставку митних платежів з митної вартості товарів, визначених за основним методом визначення митної вартості – за ціною договору, яка була перевірена та визнана митницею на момент випуску товарів у вільний обіг.

Статтею 4 Митного кодексу України визначене значення поняттю «вільний обіг», яке вживається у Кодексі. Так, вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України.

Згідно пункту 1.12 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі – Порядок № 631) якщо законами України та/або іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено інше, виконання митних формальностей за тимчасовою МД, періодичною МД, додатковою декларацією, письмовою заявою згідно з додатком 1 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням необхідності виконання окремих митних формальностей залежно від типу МД, митного режиму, особливостей переміщення, установлених для окремих митних режимів, засобів та способів переміщення товарів.

Отже, під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів виконано митні формальності, в т.ч. здійснено перевірку правильності визначення митної вартості товарів (п.п. 4.5.10 п. 4.5 Порядку № 631).

Під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями у митниці питань недостатності відомостей для підтвердження складових митної вартості не виникало і додаткових документів для підтвердження митної вартості не витребовувалось.

З урахуванням наведеного суд доходить до висновку, що митницею за результатами проведеної на підставі п.1 ч. 4 ст.54 Митного кодексу України перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів було прийнято рішення про її підтвердження наданими позивачем документами, що й стало підставою для випуску товарів у вільний обіг.

В протилежному випадку відповідач на етапі контролю правильності визначення митної вартості за тимчасовими митними деклараціями мав право на підставі ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та вжити відповідних заходів згідно ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, у тому числі запитати від декларанта додаткові документи та відомості, необхідні для прийняття рішення про визнання/не визнання заявленої митної вартості товарів.

Щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів після випуску товарів у вільний обіг Митним кодексом України встановлені певні особливості.

З урахуванням положень пункту 4 частини 5 статті 54 Митного кодексу України перевірку правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску можливо здійснити в порядку, визначеному статтями 345-354 Кодексу.

Пунктом 1 частини 3 статті 345 Митного кодексу України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 14 статті 354 Митного кодексу України рішення щодо правильності визначення заявленої у митній декларації митної вартості товарів окремими документами не оформлюється, а зазначається в акті про результати перевірки.

Таким чином, після випуску товарів у вільний обіг митниця за наявності обґрунтованих підстав має змогу вжити заходів з ініціювання проведення документальної перевірки дотримання платником податків законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів та зробити у акті перевірки відповідні висновки щодо правильності визначення заявленої у митній декларації митної вартості товарів.

Враховуючи визнання митницею митної вартості товарів, визначеної декларантом за ціною договору у тимчасових митних деклараціях, та подання аналогічних документів на підтвердження митної вартості товарів під час митного оформлення додаткових декларацій, у митниці були відсутні підстави для коригування митної вартості товарів та органом доходів і зборів порушено послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч.3 ст.57 Митного кодексу України.

Згідно ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Оформлення та випуск товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями за першим методом визначення митної вартості свідчить про відсутність у митниці підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості під час митного оформлення додаткових декларацій.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Митного кодексу України ).

Згідно з частиною 3 статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами органу доходів і зборів в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Більш того, посилання у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів на відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та на наявність у них розбіжностей є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

З аналізу наведеної норми вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

У спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митницею заявленої декларантом митної вартості товарів та її коригування, які є аналогічними за своїм змістом та полягають у наступному: відповідно до п.6.2 Контракту від 25.08.2016 № DОG/КТ-0825 може бути здійснена як попередня оплата за товар згідно з інвойсом, так і можлива відстрочка платежу, проте в інвойсі від 06.09.2016 № D-ТUR/МL-17/1 взагалі не обумовлені терміни відстрочки платежу; відповідно до п.6.3 Контракту від 25.08.2016 №000/0-0825 вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в Додаткових угодах до договору, але до митного оформлення Додаткові угоди не надані; прайс - лист на умовах поставки DАР ODESSА вказує на суб’єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс - листа, як такого. Також в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до ч. 5 ст. 54, ч. 1, 4 ст. 337, 320 МКУ встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

Щодо зазначення митницею в якості розбіжності ненадання декларантом додаткових угод до договору з посиланням на п.6.3 договору від 25.08.2016 року № DОG/КТ -0825 слід зазначити, що пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору.

Пунктом 13 вказаного контракту передбачені платіжні реквізити сторін, в тому числі банківські рахунки продавця товару. Встановлення додатковими угодами інших платіжних реквізитів в даному випадку не було необхідним, такі додаткові угоди не укладались, отже органу доходів і зборів не надавались.

Щодо не обумовлення в інвойсі термінів відстрочки платежу, то зазначене не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації в інвойсі не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданому до митного оформлення інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, визначення у прайс - листі умови поставки DАР ODESSА, не є обов’язковою складовою (реквізитів) прайс-листа, він може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Чинним національним та міжнародним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс - лист, з огляду на що жодна інформація, викладена в прайс - листі не суперечить його суті.

Зазначене не є ціноутворюючим фактором та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Крім того, частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов’язковому поданню при митному оформленні товарів. Декларантом за власним бажанням були подані декларації країни відправлення для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53).

Щодо встановлення митницею невідповідності заявленої митної вартості та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками слід зазначити, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Крім того, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України, з урахуванням міжнародних договорів. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь - які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності зі ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Коригуючи митну вартість товарів, та посилаючись на їх вартість, задекларовану іншими суб’єктами господарської діяльності згідно з декларацією від 11.06.2015 № 100270001/2015/216669, від 02.06.2015 № 100270001/2015/216172 як на аналогічні товари за вищою вартістю, Київська митниця не врахувала вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі – Правила), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року, № 883/21195.

Зокрема, у відповідності до вимог передостаннього та останнього абзаців пункту 2. 1 Правил посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Разом з тим, згідно з вимогами пункту 1 статті 14 Закону України від 21 червня 2012 року № 5007- VI “Про ціни і ціноутворення” під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

У відповідності до положень пункту 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року № 475/94 “Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів” при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Враховуючи, що під час митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не затребувались, отже сумнівів органу доходів і зборів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах не виникало, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином, митниця прийняла спірне Рішення про коригування митної вартості товару та оформила Картку відмови з порушенням послідовності обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, та за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Враховуючі законодавчі положення, обставини справи та надані докази, суд вважає необґрунтованим прийняття органом доходів і зборів Рішень про коригування митної вартості товарів.

Крім того, у митного органу не було правових підстав для відмови у випуску товарів за митним деклараціями та прийняття відповідних Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки декларантом правомірно було визначено митну вартість за основним методом та подано достовірні документи на підтвердження заявленої вартості за ціною договору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Жодних належних доказів на спростування правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною договору, а також обґрунтованості прийняття спірних Рішень про коригування митної вартості товарів та Карток відмови відповідачем наведено та надано не було.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права у вигляді скасування протиправних Рішень про коригування митної вартості та Карток відмови.

З урахуванням встановлених фактів, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи вищезазначене Рішення про коригування митної вартості товарів та видаючи відповідну Картку відмови у митному оформленні товарів, діяв не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів та видана на його підставі Картка відмови у митному оформленні товарів є також протиправною та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Трейд Оптимо» задоволенню.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 6-8, ч. 6 ст. 71, 86, 128, 167, 186, 254, КАС України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/000417/1 від 18.10.2016 р.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/00615 від 18.10.2016 р.

Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39422888) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Оптимо» (код ЄДРПОУ 39898891) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- квитанцією № ПН5479 від 20.02.2017 р. у сумі 3 200, 00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.