Постанова № 66360111, 04.05.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року Справа № 813/3764/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача ОСОБА_1,

позивач ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Загарія Д.Д., про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Загарія Д.Д., з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції у Львівській області в частині включення старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустоомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, з підстав передбачених Законом України «Про національну поліцію»;

- визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №20 Головного управління Національної комісії у Львівській області від 23.09.2016 року, оформлене протоколом ОП №15.00036581.0090761, та викладене у формі висновку атестаційної комісії від 23.09.2016 року в атестаційному листі, яким ОСОБА_2 визнано таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.10.2016 року №312 о/с в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 ( через службову невідповідність) Закону України «Про національну поліцію»;

- поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_2 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області з 22 жовтня 2016 року, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 22 жовтня 2016 року до дня постановлення рішення в справі;

- судові витрати( у т. ч. витрати, пов'язані з розглядом справи, витрати на правову допомогу та ін..) здійснені позивачем, покласти на відповідача та стягнути їх на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 312 о/с від 21.10.2016 його звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність). Таке звільнення вважає протиправним, позаяк атестація його як працівника поліції призначена за відсутності правових підстав, визначених чинним законодавством, оскільки він був прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції без проведення будь-якого конкурсу. Також позивач звернув увагу на те, що його атестування було проведено з грубим порушенням вимог Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, та Закону України "Про Національну поліцію", а саме атестаційною комісією не вивчались обставини щодо нього, зокрема, що він характеризується з позитивного боку, показуючи високі показники службової діяльності, належний рівень теоретичних знань, фізичної підготовки. Також атестаційна комісія не надала оцінку інформації про результати службової діяльності позивача згідно з функціональними обов'язками. Водночас, позивач вважає, що атестаційна комісія, приймаючи рішення про невідповідність його займаній посаді, упереджено розглянула атестаційний лист та рекомендувала звільнити зі служби в поліції через службову невідповідність.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та заяві про уточнення та збільшення позовних вимог.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надійшли письмові заперечення в яких зазначив, що позивач добровільно пройшов тестування. Крім того, вказав, що комісією були досліджені атестаційний лист та інші матеріали, зібрані на особу, яка проходить атестування, членами комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції, на які позивач не зміг правильно відповісти та надати обґрунтування, відтак, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Суд, заслухав пояснення позивача та його представника, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

На службу в органи внутрішніх справ позивача прийнято 10.09.2008 року де останній працював на різних посадах, після чого 06.11.2015 року був звільнений з органів внутрішніх справ, у зв'язку із створенням Національної поліції України.

07.11.2015 року позивача прийнято на службу до Національної поліції України на посаду поліцейського Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

В подальшому Наказом ГУ НП №37 о/с від 29.01.2016 позивача переведено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП.

Головним управлінням Національної поліції у Львівській області прийнято наказ №2109 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Львівській області, створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій

У зв'язку із цим, Атестаційною комісією №20 ГУ НП у Львівській області проведено атестацію поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП, що підтверджує відповідний атестаційний лист від 23.09.2016 року.

Судом з атестаційного листа з'ясовано, що старший старший сержант поліції ОСОБА_2 за період проходження служби та в займаній посаді зарекомендував себе з позитивної сторони. Нормативні акти, накази, інструкції, що регламентують діяльність поліції знає та не завжди керується ними. До виконання службових обов'язків відноситься добре. Протягом поточного року старшим сержантом поліції ОСОБА_2, особисто прийнято та розглянуто 10 повідомлень та заяв, ст. 173 КУпАП. Задовільно виділяє головне направлення в діяльності поліції, здатний знаходити раціональні шляхи для вирішення поставлених перед ним службових завдань. Зазвичай вносить обґрунтовані пропозиції щодо покращення службової діяльності. Чітко орієнтується в складній оперативній обстановці, в критичних ситуаціях не розгублюється, здатний самостійно приймати вірні рішення. Задовільно володіє табельною вогнепальною зброєю, фізично розвинутий, в стройовому відношенні підтягнутий. В стосунках з колегами по роботі та громадянами ввічливий та коректний. Державною мовою володіє добре. Відносно ОСОБА_2 кримінальних справ порушено не було, адміністративних порушень та порушень службової дисципліни допущено не було. Перевіркою не виявлено інформації щодо здійснення ОСОБА_2заходів, передбачених пунктами 9,10,11 частини другої та частин и третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Згідно з висновком прямого керівника, займаній посаді відповідає.

Результати тестування загальних навичок - 22, професійне тестування - 22. За висновком атестаційної комісії ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

23.09.2016 року Атестаційною комісією № 20 Головного управління Національної поліції у Львівській області прийнято рішення, затверджене протоколом ОП № 15.00036581.0090761, про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Під час проведення атестування відповідно до вищевказаного протоколу, членами атестаційної комісії досліджено атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел.

В подальшому Наказом Головного управління Національної поліції України у Львівській області № 312 о/с від 21.10.2016 року "По особовому складу" старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП, звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"(через службову невідповідність), з 21 жовтня 2016 року.

Позивач, не погодившись із вказаним рішеннями відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України № 580-VIII від 02 липня 2015 року "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 580-VIII, призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Із положень статті 49 Закону № 580-VIII випливає, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 58 Закону № 580-VIII передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Однією з таких гарантій незалежності поліцейського є проходження атестацій щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Так, відповідно до статті 57 Закону № 580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками, рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

В свою чергу, правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються, також положеннями Закону України "Про професійний розвиток працівників" № 4312-VI від 12 січня 2012 року (далі - Закон № 4312-VI).

Так, в розумінні статті 1 Закону № 4312-VI, атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України № 4312-VI, атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин першої, третьої статті 13 Закону № 4312-VI передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

Більш детально, порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри регламентується Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС України №1465 від 17.11.2015р. (далі - Інструкція №1465).

Відповідно до пункту 3 розділу І "Загальні положення" Інструкції №1465, атестування поліцейських проводиться: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Із аналізу вищевказаних норм випливає, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Також, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Щодо самої процедури проведення атестації, то слід зазначити про наступне.

Пунктом 2 розділу І Інструкції №1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Зокрема, розділом ІV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно пункту 1 Порядку №1465, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають:

1) створення атестаційних комісій;

2) складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню;

3) визначення дати, часу і місця проведення засідання комісії;

4) розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії;

5) доведення до поліцейських інформації про проведення атестування, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції інформації про час та місце проведення атестування.

Відповідно до пунктів 3, 11 розділу IV Інструкції №1465, атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. Атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані:

1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції;

2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського;

3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції;

4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується:

1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками;

2)дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення;

3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою;

4) володіння іноземними мовами;

5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів;

6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби;

7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці;

8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого;

9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції №1465, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції №1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Зміст викладених положень Інструкції свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

В свою чергу, Інструкція №1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції №1465, усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Оцінюючи позицію позивача щодо неправомірності включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, суд зазначає про наступне.

Як зазначалось вище, Закон № 580-VIII встановлює вичерпний перелік підстав для атестування поліцейських, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Крім того, кожна із зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як видно із змісту Наказу ГУНП у Львівській області №283 від 11 лютого 2016 року «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління національної поліції у Львівській області", підставою для проведення такого стало наступне: "з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України «Про національну поліцію».

Разом з тим, суд наголошує, що наведена вище підстава не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII та не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною другою статті 57 зазначеного Закону.

Окремо суд вказує, що конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, судом не встановлено, відповідних доказів підтверджуючих дану обставину суду не надано.

Аналізуючи доводи позивача, щодо неврахування атестаційною комісією при прийнятті оскаржуваного рішення, показників службової діяльності, суд вказує на наступне.

Як видно із протоколу засідання атестаційної комісії від 23.09.2017 року, комісія не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності та професійних якостей, не врахувала відсутність діючих дисциплінарних стягнень та наявність заохочень тощо.

Висновок (рішення) комісії є немотивованим та не підтверджується жодними матеріалами чи доказами, у висновку відсутні відомості про те, в чому саме проявляється службова невідповідність позивача займаній посаді.

Більше того, із атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії слідує протилежне, зокрема, що позивач характеризується виключно позитивно, безпосередній начальник позивача вважає його таким, що відповідає займаній посаді.

Так, згідно висновку прямого керівника - т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області Д.Д. Загарія, займаній посаді відповідає.

Крім того, протокол атестаційної комісії не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про її низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Досліджені судом матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

Стосовно посилань представника відповідача на незадовільні результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, суд зазначає, що згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Окремо суд, вважає за необхідне зазначити, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" у рішенні ЄСПЛ від 27 вересня 2010 року зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів даної справи, не є можливим встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач та, які обставини в сукупності призвели до прийняття оскаржуваного рішення про службову невідповідність.

Крім того, для вирішення спору та оцінки оскаржуваних рішень суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов'язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року №137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії" (переглянутої) та якої не дотримався відповідач.

Так, відповідно до її положень, кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає. Працюючі жінки у разі материнства мають право на особливий захист. Усі працівники мають право на захист у випадках звільнення. Кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження. (пункти 8, 24, 30 ч. І вказаної Хартії).

Відповідно до статті 20 ч.ІІ Європейської соціальної хартії, з метою забезпечення ефективного здійснення права на рівні можливості та рівне ставлення у вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі Сторони зобов'язуються визнавати це право і вживати відповідних заходів для забезпечення його застосування або для сприяння його застосуванню у таких галузях:

a) працевлаштування, захист від звільнення та професійна реінтеграція;

b) професійна орієнтація, підготовка, перепідготовка та перекваліфікація;

c) умови працевлаштування і праці, включаючи винагороду;

d) професійний ріст, включаючи просування по службі.

Статтею 24 частини ІІ вказаної Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав, визначених Законом, для проведення атестації позивача, заборону проведення такої для осіб, які відпрацювали на посаді менше 1 року та неврахування атестаційною комісією всіх критеріїв, за якими оцінюється особа, суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо невідповідності його займаній посаді та наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 312 о/с від 21.10.2016 року про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП, зі служби в поліції, є протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки такі не відповідають критеріям, встановленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП з 22.10.2016 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, таку належить задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача звільнено із органів внутрішніх справ 21.10.2016 року.

До матеріалів справи долучено довідку № 2589 від 27.10.2016 року про грошове забезпечення позивача за серпень-вересень 2016 року, відповідно до якої середньомісячне грошове забезпечення за останні два календарні місяці роботи складає 4090,00 грн. (4940,00 грн. - серпень, 3240,00 грн. - вересень). Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає - 134,09 грн. (8180,00 грн./61 календарний день)

Період вимушеного прогулу позивача з 22.10.2016 року (наступний за днем звільнення) по 04.05.2017 року (день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 195 днів.

Таким чином, загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 26149,18 грн., а саме: 195 (дні) х 134,09 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).

Всього до стягнення підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 26149,18 грн., яке слід стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Водночас, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач перебував на обліку як безробітний з 02.11.2016 року та отримував від Пустомитівського районного центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі.

Однак, вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненого і у подальшому поновленого судом працівника у випадку, коли такий отримував у центрі зайнятості допомогу по безробіттю за цей час, Верховний Суд України висловив позицію, згідно з якою Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (постанова від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16). Таким чином, не належить відраховувати суму отриману позивачем у центрі зайнятості від суми середнього заробітку, що присуджений позивачу за час вимушеного прогулу.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Підстави та порядок відшкодування витрат на правову допомогу визначено у ст. 90 КАС України, зокрема: витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, підставою для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах є документальне підтвердження участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на долучений до матеріалів справи Рахунок №1 від 04.05.2017 року Акт наданих послуг № 1 від 04.05.2017 року відповідно до договору про надання правової допомоги та квитанцію №0.0.758557748.1 про оплату 5200,00 грн., судом встановлено, що такі підтверджують надання Представником ОСОБА_1 обумовлених договором послуг.

Оскільки позивачем надано документальні підтвердження здійснення витрат на правову допомогу, пов'язаних із участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, суд дійшов що позовну вимогу про стягнення витрат на правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 19.04.2017 № 02 належить задовольнити та стягнути на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5200,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Львівській області.

Згідно зі статтею 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що мотивація на яку посилається позивач, дають суду підстави для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини підтверджують частково позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №20 Головного управління Національної комісії у Львівській області від 23.09.2016 року, оформлене протоколом ОП №15.00036581.0090761, та викладене у формі висновку атестаційної комісії від 23.09.2016 року в атестаційному листі, яким ОСОБА_2 визнано таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.10.2016 року №312 о/с в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 ( через службову невідповідність) Закону України «Про національну поліцію»;

4. Поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_2 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області з 22 жовтня 2016 року;.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3 ЄДРПОУ:40108833) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН:НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 26149 (двадцять шість тисяч сто сорок дев'ять) грн. 18 коп. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.

6. Стягнути Головного управління Національної поліції у Львівській області (м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3 ЄДРПОУ:40108833) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН:НОМЕР_1) 5200 (п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. за правову допомогу.

7. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

8. В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 4090 (чотири тисячі дев'яносто) грн. 00 коп. постанова суду виконується негайно.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 10.05.2017 року.