Постанова № 66356863, 18.04.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року , 12:45 годині,

Справа № 808/1777/16

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом фермерського господарства «ЛЮКС» до Вільнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в уточненій позовній заяві (а.с.110-111), що 30.03.2016 ФГ «Люкс» отримано листа ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якої є Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) №595/10/08-08-15-03 від 11.03.2016, в якому повідомлено, що ФГ «Люкс» відмовлено у набутті статусу платника єдиного податку 4-ї групи у 2016 році, на підставі п. 292-1.1 ст. 292-1 Податкового кодексу України (надалі – ПК). Підставами такої відмови стало те, що, згідно з додатками до податкових декларацій платника єдиного податку 4-ї групи на 2016 рік – відомості про наявність земельних ділянок, яка надана ФГ «Люкс» до ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області, використовуються земельні частки (паї), договори оренди яких не мають державної реєстрації. Таким чином, ФГ «Люкс» не має об’єкта оподаткування єдиного податку 4-ї групи.

Не погодившись із відмовою у набутті статусу платника єдиного податку 4-ї групи у 2016 році ФГ «Люкс» звернулося до ГУ ДФС у Запорізькій області зі скаргою на рішення ДПІ у Запорізькому районі, в задоволенні якої було відмовлено. В подальшому ФГ «Люкс» звернулося із скаргою до ДФС України, яку отримано ДФС 10.05.2016.

Рішення ДФС України №12868/6/99-99-12-03-05-15 від 09.06.2016 за результатами розгляду скарги позивача було направлено на адресу ФГ «Люкс» лише 18.06.2016, тобто з порушенням 20-ти денного терміну, встановленого ст. 56 ПК.

Позивач вважає, що за таких обставин скарга ФГ «Люкс» є повністю задоволеною на його користь. Крім того, позивач вважає дії ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4-ї групи на 2016 рік протиправними, оскільки ФГ «Люкс» було дотримано вимог ПК і подано всі необхідні документи для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, а ДПІ у Запорізькому районі не зазначено конкретних підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку й не надано відповідного рішення.

Позивач просить визнати протиправними дії ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області щодо відмови ФГ «Люкс» у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4-ї групи на 2016 рік та зобов’язати ДПІ у Запорізькому районі підтвердити ФГ «Люкс» статус платника податку 4-ї групи на 2016 рік й включити його у відповідний реєстр.

В судове засідання представник позивача не з’явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, надавши до його початку клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов не визнає і просить відмовити в позові з підстав, викладених в письмових запереченнях на змінену позовну заяву (а.с.128-129). Зокрема, зазначає, що після розгляду скарги ДФС України позивач не звертався до ДПІ з питань надання статусу платника єдиного податку 4-ї групи у 2016 році, а відразу звернувся до суду із відповідним позовом. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору, а отже якщо платник податків звернувся до суду, то вже у судовому порядку вирішуються питання щодо надання статусу платника єдиного податку 4-ї групи у 2016 році. Тобто, вже після відповідного рішення суду ДПІ зможе надати статус платника єдиного податку 4-ї групи у 2016 році. Також, у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний надати суб’єкту господарювання письмову вмотивовану відмову, а не прийняти рішення, як то зазначає позивач.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, «особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами». У зв’язку з наведеним суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне: судом встановлено, що фермерське господарство «Люкс» зареєстровано Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду 30905947, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №515333 й витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.14-15).

ФГ «Люкс» має свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200125198 (а.с.18). 19.02.2016 господарством подано до ДПІ у Запорізькому районі податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (загальну, звітну) за 2016 рік з додатком № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок»; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (звітну) за 2016 рік з додатком № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок»; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (звітну) за 2016 рік з додатком № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок»; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік (а.с.19-44).

Листом №595/10/08-08-15-03 від 11.03.2016 «Про надання інформації» ДПІ у Запорізькому районі, на підставі п. 292.1 ст. 292 ПК, відмовило ФГ «Люкс» у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2016 році у зв’язку з відсутністю об’єкта оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи (а.с.5). В обґрунтування відмови в листі зазначено, що, згідно з додатками до податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік – відомості про наявність земельних ділянок, яка надана ФГ «Люкс» до ДПІ у Запорізькому районі, використовуються земельні частки (паї), договори оренди яких не мають державної реєстрації. Таким чином, ФГ «Люкс» не має об’єкта оподаткування єдиного податку четвертої групи.

ФГ «Люкс» подало до ГУ ДФС у Запорізькій області скаргу на рішення ДПІ про позбавлення статусу платника єдиного податку 4-ї групи у 2016 році, вих. №08/04 від 08.04.2016, яку залишено без задоволення рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області «Щодо розгляду скарги» № 1298/10/08-01-12-0315 від 21.04.2016 (а.с.7-11).

ФГ «Люкс» подало до ДФС України скаргу на рішення ДПІ у Запорізькому районі про позбавлення статусу платника єдиного податку 4-ї групи у 2016 році, вих. №06/05 від 06.05.2016, яку було отримано ДФС України 10.05.2016 (а.с.12-13).

Судом встановлено, що рішенням про результати розгляду скарги №12868/6/99-99-12-03-05-15 від 09.06.2016 ДФС України залишила скаргу ФГ «Люкс» без задоволення, а рішення ДПІ у Запорізькому районі й ГУ ДФС у Запорізькій області – без змін (а.с.63-64).

Зазначене рішення ДФС України про результати розгляду скарги №12868/6/99-99-12-03-05-15 від 09.06.2016 було надіслано на адресу ФГ «Люкс» 16.06.2016, що підтверджується копією поштового конверту з відтиском штампу підприємства поштового зв’язку (а.с.65, 117).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються в главі 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими».

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст. 291 ПК України).

Згідно з п.п. 291.3, 291.4 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об’єкт та база оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи визначені в статті 292-1 ПК України, відповідно до п.п. 291-1.1, 291-1.2 якої об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 статті 298 ПК України.

Сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю) (пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України).

Згідно з п.п. 299.1 – 299.3 ст. 299 ПК України, реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Як встановлено судом, ФГ «Люкс» зареєстровано як платник єдиного податку, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200125198 (а.с.18).

Згідно з п. 299. 5 ст. 299 ПК, у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб’єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу (п. 299.6 ст. 299 ПК України).

Отже, у разі наявності виключних обставин, передбачених п. 299.6 ст. 299 ПК, контролюючий орган може відмовити у реєстрації платника єдиного податку, при цьому такий орган зобов’язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку.

Водночас, як встановлено судом, ФГ «Люкс» вже зареєстровано як платник єдиного податку, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200125198 (а.с.18), та не подавало заяви, передбаченої п. 299. 5 ст. 299 ПК.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Згідно з пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Отже, пункти 299. 5, 299.6 ст. 299 ПК містять підстави відмови у реєстрації платника єдиного податку, а п. 299.10 - підстави для прийняття рішення про анульовання шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку реєстрації платником єдиного податку.

Отже, в реєстрації платником єдиного податку може бути відмовлено за вмотивованою письмовою відмовою лише на етапі реєстрації платником єдиного податку.

Водночас, в даному випадку ФГ «Люкс» вже зареєстровано платником єдиного податку, а тому підстав для застосування приписів п.п. 299. 5, 299.6 ст. 299 ПК й відмови в реєстрації платником єдиного податку в даному випадку немає, тим паче на підставі приписів п. 292-1.1 ст. 292-1 ПК України, яка взагалі не регулює процедуру відмови в реєстрації платником єдиного податку.

При цьому до суду не надано доказів наявності обставин, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК і пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

За таких обставин судом встановлено, що при відмові у підтвердженні статусу ФГ «Люкс» як платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік ДПІ у Запорізькому районі діяла не обґрунтовано та неправомірно, а тому суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними вищевказаних дій ДПІ.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання ДПІ у Запорізькому районі підтвердити ФГ «Люкс» статус платника податку 4-ї групи на 2016 рік та включити у відповідний реєстр.

Стаття 162 КАС України визначає, які рішення суд може прийняти, вирішуючи позовні вимоги. Зокрема, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вимагають положення п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, вирішуючи справу, суд повинен визначитися щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного акта, дії чи бездіяльності та встановити правові наслідки протиправності акта. Такими наслідками, згідно з вказаним положенням, є скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому вимога про визнання рішення протиправним може бути окремим способом захисту порушеного права.

Суд зазначає, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності, скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень є передумовою для застосування інших способів захисту/відновлення порушеного права (зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності.

Враховуючи, що судом встановлено наявність підстав для визнання протиправними дій ДПІ у Запорізькому районі щодо відмові у підтвердженні статусу ФГ «Люкс» як платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік, суд вважає, що наявні підстави для застосування такого способу відновлення порушеного права як зобов’язання відповідача–суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, тому позов в цій частині слід задовольнити.

Також, як встановлено судом та не заперечується представником відповідача, ДФС України прийняла й надіслала ФГ «Люкс» рішення про результати розгляду скарги №12868/6/99-99-12-03-05-15 від 09.06.2016 після спливу 20-ти денного строку, встановленого п. 56.8 ст. 56 ПК України.

Згідно з п.п. 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

До суду не надано доказів прийняття рішення про продовження строків розгляду скарги ФГ «Люкс», проте надані до суду докази свідчать про надіслання на адресу ФГ «Люкс» рішення про результати розгляду скарги з порушенням строків, встановлених п. 56.8 ст. 56 ПК, а тому, в силу приписів 56.9 ст. 56 ПК України, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, що також свідчить про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. При цьому зобов’язатинеобхідно правонаступника ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області – Вільнянську ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи судом встановлено, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч цим вимогам ДПІ як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 2756 гривень (а.с. 2а, 49).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області щодо відмови ФГ «Люкс» у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4-ї групи на 2016 рік.

Зобов’язати Вільнянську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізької області підтвердити ФГ «Люкс» статус платника податку 4-ї групи на 2016 рік та включити у відповідний реєстр.

Присудити на користь фермерського господарства «Люкс» за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізької області судові витрати у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість) гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш