Ухвала суду № 66356160, 24.04.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10426/15-ц

Провадження № 4-с/761/190/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах Олесі Олександрівни, начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хорішко Олександра Олександровича про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні за №47703525,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі по тексту - скаржник) звернувся до суду із скаргою дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах Олесі Олександрівни (далі по тексту - державний виконавець), начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоцій Богдана Ігоровича, боржник - Державне підприємство Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості «Укрндпіхарчопром», відповідно до якої скаржник просив визнати неправомірним дії державного виконавця та начальника відділу щодо винесення постанови від 08.06.2016 про повернення виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні № 47703525 з примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2015 № 761/10426/15-ц та скасувати вказану постанову; зобов'язати державного виконавця та начальника відділу вчинити дії, що передбачені Порядком погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженою постановою КМУ №440 від 03.09.2014 та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що полягають у подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування скаржнику коштів по судовому наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2015 року №761/10425/15-ц.

Скарга обґрунтована тим, що 10.04.2015 Шевченківським районним судом м. Києва видано судовий наказ, відповідно до якого з Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості «Укрндпіхарчопром» стягнуто на користь скаржника невиплачену заробітну плату у сумі 34 885,75 грн. На підставі судового наказу було відкрито виконавче провадження. Разом з тим, 21.06.2016 скаржник отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на тій підставі, що не виявлено майна, на яке можна звернути стягнення. Скаржник не погоджується із вказаною постановою оскільки боржник є державним підприємством, а тому державний виконавець та керівник органу державної виконавчої служби у відповідності до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», повинні були вжити заходів щодо виконання рішення суду, проте такі заходи вчинені не були.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2016 скаржнику відмовлено в задоволенні вказаної скарги через те, що відсутні підстави для виконання рішення суду у спосіб, визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а скаржником не оскаржується неповнота виконання державним виконавцем дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.12.2016 скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2016, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні скаржник підтримав скаргу з викладених в ній підстав. Просив задовольнити її в повному обсязі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, свого представника не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній, на час вчинення виконавчих дій, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2015 Шевченківським районним судом м. Києва видано судовий наказ, відповідно до якого з Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості «Укрндпіхарчопром» стягнуто на користь скаржника невиплачену заробітну плату у сумі 34 885,75 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О. від 03.06.2015 відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 2 ст. 4 вказаного Закону).

З матеріалів справи вбачається, що боржник є державним підприємством.

У відповідності з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4,9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягував перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2016 старший державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Стельмах О.О. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказана постанова була затверджена начальником відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хорішко О.О.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, а також ту обставину, що всупереч вимогам чинного законодавства, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу, а керівником органу, а саме начальником відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хорішко О.О. затверджено її, хоча саме на керівника органу державної виконавчої служби покладено обов'язок подати в разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4,9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, як то передбачено положеннями ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд приходить до висновку, що вимоги скаржника в частині визнання незаконною та скасування постанови від 08.06.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, у відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

За таких обставин, суд не знаходить підстав для зобов'язання державного виконавця та начальника відділу вчинити дії, що передбачені Порядком погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженою постановою КМУ №440 від 03.09.2014 та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що полягають у подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування скаржнику коштів по судовому наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2015 року №761/10425/15-ц, оскільки вказана вимога не узгоджується із змістом ст.387 ЦПК України, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Керуючись ст. 6, 11, 17, 18, 29, 30, 47 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. 383-387 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в :

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08.06.2016 року за виконавчим провадженням №47703525, винесену головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах Олесею Олександрівною, що затверджена начальником відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хорішко Олександром Олександровичем.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: