Рішення № 66355672, 03.05.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14313/16-ц

2/357/584/17

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Київський Страховий Дім» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13.10.2016 року, близько 14 год. 20 хв., відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, по вул.Київській в смт.Гребінки, була не уважною, не стежила за зміною дорожньої обстановки, не дотримавшись безпечної дистанції в русі, допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, позивач по справі, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Своїми діями відповідач ОСОБА_2 порушила вимоги п.п.2.3 «б», 13.1 ПДР України та згідно постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області, була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і визнана винною. Згідно довідки Васильківського відділу поліції, що була складена при ДТП, вбачається, що 13.10.2016 року, внаслідок ДТП автомобіль «VОLKSVAGEN Caddy», реєстраційний № НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження, які перелічені в цій довідці. Згідно страхового полісу № АЕ/7799392 цивільно-правова відповідальність власника ТЗ«ОРЕL СОМВО», р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ страхова компанія «Київський страховий дім». Згідно відповіді ПрАТ страхової компанії «Київський страховий дім», вбачається, що за страховим полісом № АЕ/7799392, страховий випадок не настав, а отже страховою компанією було відмовлено у виплаті суми страхового відшкодування, страховик не визнав майнові вимоги, щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля ОСОБА_1 Внаслідок даної ДТП позивач зазнав майнової шкоди, поніс додаткові витрати на оплату послуг з складання звіту щодо оцінки вартості майнової шкоди та позивачу була спричинена моральна шкода яку він оцінив в 10 000 грн. Позивач, уточнивши позовні вимоги щодо субєктивного складу справи, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 178 419 грн. 28 коп., вартість проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1600 грн., в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди - 10 000,00 грн. та відшкодувати судові витрати по справі на загальну суму 4626 грн.99 коп.

В судовому засіданні, представник позивача підтримала уточнений позов.

Відповідач та представник відповідача позов визнали частково, додатково пояснили, що відповідач під час скоєння ДТП перебувала в шоковому стані, на даний час вдруге вагітна; крім того, зазначили, що на час скоєння ДТП проводився ремонт доріг Київ-Одеса, та позивачем, також, було порушено ПДР і з місця події він поїхав на своєму авто, тобто пошкодження були не значні. А тому відповідач погоджується відремонтувати автомобіль позивача та оплатити йому судові витрати, але суму шкоди - 178 419,28 грн. не визнає, вважає її завищеною.

Третя особа по справі не направила до суду свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, двічі подали письмово викладені пояснення щодо позову.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 13.10.2016 року, близько 14 год. 20 хв., ОСОБА_2, відповідач по справі, керуючи автомобілем НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 і яка надала дозвіл на керування своїм ТЗ, по вул.Київській в смт.Гребінки, ОСОБА_2 була не уважною, не стежила за зміною дорожньої обстановки, не дотримавшись безпечної дистанції в русі, допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, власником «VОLKSVAGEN Caddy» є ОСОБА_1, позивач по справі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2016 року (справа № 362\5192\16-п) ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та визнана винною, піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу 340грн. (а.с.10).

В судовому засіданні встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника авто НОМЕР_5, ОСОБА_3 на момент скоєння зазначеної ДТП, була забезпечена в ПрАТ страхова компанія «Київський страховий дім», що підтверджено полісом № АЕ\7799392 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Наведене підтверджується копією Полісу № АЕ\7799392 та не заперечується сторонами по справі.

Встановленим є те, що 17.10.2016 р. до страховика з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою звернувся страхувальник. А також, 18.10.2016р. до страховика звернувся позивач, як потерпіла сторона в ДТП. Наведене підтверджується поясненнями учасників судового процесу та не заперечується третьою особою по справі в письмово викладених поясненнях по справі.

Згідно відповіді від 02.12.2016 № 2068, ПрАТ страхової компанії

Київський страховий дім», вбачається, що за страховим полісом № АЕ/7799392,

страховий випадок не настав, а отже було страхова компанія відмовила у виплаті суми страхового відшкодування (а.с.12).

Відповідно до Висновку № 242 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу автомобіля НОМЕР_6, вартість матеріального збитку в результаті вказаної ДТП на дату оцінки складала 178 419 грн. 28 коп. (а.с.13-17).

Представник позивача суду пояснила, що всіх учасників ДТП було повідомлено про проведення експертного автотоварознавчого дослідження, а відповідач та її представник в судовому засіданні заперечили факт належного повідомлення ОСОБА_2 про проведення даного оцінювання і визначення розміру збитку.

Суду не надано доказів повідомлення відповідача субєктом оціночної діяльності чи будь-ким іншим про проведення огляду ТЗ та складання експертного дослідження щодо визначення матеріального збитку. Хоча сама відповідач в судовому засіданні зазначила, що знала про намір позивача проводити експертне автотоварознавче дослідження для визначення матеріального збитку внаслідок ДТП з метою отримання страхового відшкодування. Також, відповідач знала, що дане дослідження буде проводити експерт ОСОБА_5

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, якій

завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх

відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п.1 ч.І ст.1188 ЦПК, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох

джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода,

завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної

небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право

власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним

засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого

створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013року «Про деякі питання

застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,

завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування

шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що

відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або

юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього

були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина

зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно

від наявності вини.

Відповідно до п.35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Як було зазначено, вище, позивач намагався отримати відшкодування спричиненої йому шкоди в ПрАТ «Київський страховий дім», але отримав відмову.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №4 від 01.03.2013р., якщо факт завдання шкоди відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК України.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013року «Про деякі питання

застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,

завданої джерелом підвищеної небезпеки», - особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або

утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом

відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй

власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний

засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2,2 Правил

дорожнього руху України).

Відповідно до правового висновку Верховного суду України, викладеного в постанові суду від 20.01.2016 року по справі №6-2808цс15 «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто винуватець Дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану потерпілому, своїми неправомірними діями. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобовязання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб».

Згідно ст.. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути предявлена безпосередньо до винної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди відповідачем, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Як було зазначено вище, відповідач визнала свою вину у порушенні ПДР, була присутньою при складанні довідки працівниками поліції на місці ДТП та була присутньою в судовому засіданні при розгляді справи Васильківським міськрайонним судом Київської області 08.11.2016 року де ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, суд вважає, що матеріальні збитки спричинені власнику автомобіля НОМЕР_6 підлягають стягненню з винної в ДТП особи, тобто з ОСОБА_2, яка мала посвідчення водія на керування ТЗ відповідної категорії, мала свідоцтво про реєстрацію цього ТЗ, отримала авто від власника і на законній підставі використовувала його. А отже, підлягає стягненню з відповідача сума збитків, спричинених внаслідок ДТП, - 178 419,28 грн., що підтверджено належним та допустимим доказом - Висновком експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу «VОLKSVAGEN Caddy», р.н. НОМЕР_3.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача з приводу того, що розмір збитку завищений, а автомобіль позивача має незначні пошкодження, які не можуть бути визначені в 178 419 грн. Суд вважає, що в даному випадку такі роздуми і припущення не є належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 59 ЦПК України.

Суд згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи та розяснював відповідачу наслідки не вчинення нею процесуальної дії клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи в підтвердження позиції відповідача щодо іншого розміру збитків ТЗ внаслідок ДТП. При тому, що на час розгляду даної справи, автомобіль позивача залишався не відремонтованим, як зазначила представник позивача.

Відповідно до положень ч.2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обовязковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

А згідно положень ч.1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна субєктом оціночної діяльності.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав суду Висновок № 242 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу автомобіля НОМЕР_6, і вартість матеріального збитку в результаті вказаної ДТП на дату оцінки складала 178 419 грн. 28 коп. Суд приймає до уваги даний висновок. Відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування її заперечень на позов.

Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

А також, згідно п.4 ч.3 ст. 79 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, повязані з проведенням автотоварознавчого дослідження для визначення матеріального збитку в сумі 1600 грн., що підтверджено відповідною квитанцією (а.с.19).

Нормами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із пошкодженням її майна; відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не повязана з розміром цього відшкодування.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди йому в наслідок даної ДТП, оскільки, особа, яка має у власності чи керує ТЗ, що є джерелом підвищеної небезпеки, має передбачати ризик ушкодження майна. Представником позивача не аргументовано моральну шкоду, розмір цієї шкоди.

Що стосується вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2000грн., то суд вважає, що дана вимога підлягає до задоволення, оскільки за ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Представником позивача надано суду квитанцію № 154190 від 20.03.2017р. про оплату 2000грн. на правову допомогу відповідно до договору з ОСОБА_1 Представник позивача, окрім складання позовної заяви, була присутня в чотирьох судових засіданнях при розгляді даної справи.

Також, відповідно до положень ст. 79,81,88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати, що складаються з суми судового збору в розмірі 2626,99 грн. (2 351,39+275,60 грн.)Таким чином, загальний розмір судових витрат, що поніс позивач при розгляді даної справи становить 4626,99 грн.

Керуючись ст.ст.22,23,1166,1168,1187,1192,1195 ЦК України, ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 60, 79,81,84, 88, 212-215,296,360-7 ЦПК України суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 178 419 грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_1 вартість проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1600 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі на загальну суму 4 626 грн. 99 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_6