Постанова № 66354642, 03.05.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р.Справа № 916/2019/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 01.08.2016 року;

від відповідача не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м. Чорноморськ Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року

у справі № 916/2019/16

за позовом: Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м.Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області

про стягнення 216 443 грн. 34 коп.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Приватне підприємство ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м.Херсон звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області на користь Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м.Херсон заборгованість у розмірі 162518 грн. 40 коп. внаслідок невиконання грошового зобовязання щодо оплати за поставлений товар на підставі договору поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016, пеню в розмірі 5169 грн. 42 коп., штраф 30 % від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання у розмірі 48755 грн. 52 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

21.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м.Херсон, в якому просило суд визнати недійсним договір поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2016 року у справі №916/2019/16 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області у звязку з поданням зустрічного позову після початку розгляду справи по суті.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року у справі №916/2019/16 (головуючий суддя Рога Н.В., судді Степанова Л.В., Шаратов Ю.А.) позовну заяву Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м.Херсон задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області на користь Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м.Херсон заборгованість у розмірі 162518 грн. 40 коп., пеню в розмірі 5169 грн. 42 коп., штраф у розмірі 48755 грн. 52 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року у справі №916/2019/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м.Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним зясуванням всіх обставин справи. Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області в апеляційній скарзі наголошує на тому, що при прийнятті рішення від 30.01.2017 року Господарський суд Одеської області не дослідив підпис на договорі поставки та на видаткових накладних, тому невірно визначився з характером спірних правовідносин, оскільки посадові особи не підписували означені документи.

27.03.2017 року від Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м. Херсон надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області і залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року у справі №916/2019/16. Заперечення на апеляційну скаргу судовою колегією долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представник Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м. Херсон підтримав заперечення на апеляційну скаргу з мотивів, що викладені письмово. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області в судове засідання, яке відкладалось, не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія реєстру вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду і роздруківка з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта». Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому, враховуючи те, що ухвалами Одеського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін не була визнана обовязковою, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/2019/16 та наданих представником позивача пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року у справі №916/2019/16 є вірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м. Херсон (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м. Чорноморськ Одеської області (Покупець) було укладено договір поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016, відповідно до умов якого Постачальник зобовязався протягом терміну дії даного договору передавати Покупцеві товар окремими партіями, а Покупець зобовязався приймати та оплачувати цей товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору поставки асортимент, кількість, договірна ціна узгоджені між сторонами та зазначені у видаткових накладних, які є невідємною складовою частиною договору.

Пунктом 2.1. визначено, що поставка здійснюється на підставі замовлень, складених у письмовій формі, що подаються Покупцем. У замовленні зазначаються найменування, асортимент, кількість товару, інші дані, які сторони вважають за доцільне передбачити. Замовлення повинно передаватися в порядку, передбаченому для передачі сторонами одна одній повідомлень згідно вимог пункту 8.6 цього договору, яким визначено, що сторони дісталися згоди, що обмін кореспонденцією між ними, крім традиційних способів, може здійснюватись із використанням факсимільних апаратів та електронної пошти. Отримана таким способом і у відповідній формі кореспонденція (повідомлення, документація) приймається сторонами як така, що відповідає оригіналу, а у випадку виникнення спорів як належний доказ. Вимога сторони про підтвердження автентичності оригіналу кореспонденції, отриманої з використанням зазначених засобів, повинна бути задоволена стороною, до якої предявлена вимога, протягом пяти робочих днів з дати її одержання, шляхом надання (надсилання) оригіналу.

За умовами пункту 2.2 договору поставки замовлення вважається прийнятим до виконання, якщо протягом двох робочих днів після його одержання Постачальник у письмовій формі підтвердить це замовлення і виставить рахунок-фактуру. В іншому випадку Постачальник протягом цього терміну повідомити Покупця про відхилення замовлення або про заперечення щодо окремих його положень. Рахунок-фактура або інше письмове повідомлення повинні бути передані в порядку, передбаченому пункт 8.6 цього договору. Відповідно до положень пункту 2.4 договору поставки Постачальник зобовязався поставити Покупцю товар протягом 10 робочих днів, починаючи з дати підтвердження відповідного замовлення Покупця.

Пунктом 2.7 договору поставки визначено, що товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту (видаткової накладної, тощо), при цьому одночасно право власності на товар, а також весь ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 договору поставки ціна на товар є договірною і остаточно визначається сторонами у видаткових накладних в момент поставки кожної окремої партії товару з обовязковим виділенням ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем на умовах оплати товару на протязі 1 місяця з дати відвантаження товару Постачальника.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016 поставив відповідачу сою на загальну суму 812 592 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними від 10.05.2016 року №РН-0000154 на суму 397 782 грн. 00 коп. з ПДВ, від 10.05.2016 року №РН-0000153 на суму 414 810 грн. 00 коп. з ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області за отриманий товар сплатило Приватному підприємству ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м. Херсон грошові кошти в сумі 650 073 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 19.05.2016 року №114, у звязку з чим, за розрахунком позивача, викладеним у претензії від 01.07.2016 року №01/07-1, заборгованість відповідача за отриманий по даним накладним товар становить 162 518 грн. 40 коп.

Матеріалами справи підтверджено та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідач, всупереч умовам договору поставки, не виконав зобов'язання з оплати поставленого товару у повному обсязі, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 162518 грн. 40 коп. внаслідок не виконання грошового зобовязання щодо оплати за поставлений товар на підставі договору поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області про те, що директором підприємства відповідача ОСОБА_2 не підписувався ані договір поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016, ані видаткові накладні від 10.05.2016 року №РН-0000154, від 10.05.2016 року №РН-0000153, судовою колегією розглянуті і відхилені, виходячи з наступного.

З копії договору поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що цей договір укладено в письмовій формі, містить всі істотні умови, що вимагаються до аналогічних договорів чинним законодавством, підписаний з боку Постачальника директором Приватного підприємства ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м. Херсон ОСОБА_3 та скріплений печаткою підприємства, з боку Покупця директором Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області ОСОБА_2 та скріплений печаткою товариства.

Судом першої інстанції неодноразово витребовувалися від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м.Чорноморськ Одеської області оригінали 10-15 документів за період 2015-2016 років, які містять вільно-умовні зразки підпису директора ОСОБА_2 для проведення судової почеркознавчої експертизи, проте відповідачем не було надано відповідних документів без належного обґрунтування неможливості надання зразків підписів ОСОБА_2, тому місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у проведенні експертизи. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції. Також означений договір не було визнано недійсним в судовому порядку.

На виконання умов договору кожна сторона здійснила конкретні дії, а саме: позивач поставив товар, виписав рахунки-фактури від 10.05.2016 року №СФ-0000439, від 10.05.2016 року № СФ-0000440 на оплату товару, а відповідач прийняв товар, що підтверджується відмітками про отримання товару на видаткових накладних від 10.05.2016 року №РН-0000154, від 10.05.2016 року №РН-0000153, і частково сплатив вартість поставленого товару за договором на суму 650 073 грн. 60 коп., що вбачається з виписки по рахунку позивача із зазначенням призначення платежу оплата за сою зг. рах№0000439 від 10.05.2016 року та відображено у податкових накладних.

Посилання відповідача на те, що грошові кошти у розмірі 650 073 грн. 60 коп. перераховано не на виконання договору поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016 відхилені судовою колегією як безпідставні, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України існування між сторонами інших договірних правовідносин або помилковості здійснення такої оплати та її повернення. Таким чином, своїми конклюдентними діями відповідач підтвердив існування між сторонами договірних правовідносин, зо якими у нього утворився борг перед позивачем за отриманий без зауважень та заперечень товар.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого місцевим господарським судом рішення.

У позовній заяві Приватне підприємство ЗЛАТАВАБУДПІВДЕНЬ, м.Херсон просило суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню, нараховану за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобовязання з 10.06.2016 року по 14.07.2016 року в розмірі 5169 грн. 42 коп., та штраф у вигляді 30 % від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання у розмірі 48755 грн. 52 коп.

Порушенням зобов'язання, як встановлено статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 5.2 договору поставки визначено, що у разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику суму боргу, а також пеню, яка розраховується від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення пені за прострочення виконання договірного грошового зобовязання за період з 10.06.2016 року по 14.07.2016 року в розмірі 5169 грн. 42 коп.

Пунктом 5.4. договору у разі прострочення платежу на строк, що перевищує 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальникові штраф у розмірі 30 % від простроченої суми у розмірі 48 755 грн. 52 коп.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 30.05.2011 року №42/252, від 27.04.2012 року №06/5026/1052/2011, від 09.04.2012 року №3-88гс11, судова колегія вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У звязку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням статті 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку штраф був добровільно обумовлений сторонами в договорі за визначений період прострочки, тоді як пеня нарахована за кожний день прострочки в межах присікального 6-ти місячного строку.За таких обставин, стягнення штрафу у розмірі 48 755 грн. 52 коп. є правомірним та відповідає умовам договору і приписам чинного законодавства України.

Отже, Господарський суд Одеської області дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, тоді як відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані апеляційному суду під час повторного розгляду справи доказів, які б спростовували б наявність спірних правовідносин між сторонами та необхідність відповідачу виконувати належним чином свої зобовязання за договором поставки від 05.05.2016 року за №SВ/13042016.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року у справі №916/2019/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФЕРАНТ, м. Чорноморськ Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року у справі №916/2019/16 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року у справі №916/2019/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

ОСОБА_4