Рішення № 66354280, 27.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017Справа №910/22/17

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до Приватного підприємства «Спадщина сонця»

про стягнення 10000,93 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Руденко І.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Ніколаєнко А.П. (керівник).

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Спадщина сонця» про стягнення заборгованості в розмірі 8982,13 грн. за договором оренди державного майна №1410-2016 від 25.02.2016.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч умов укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській області та Приватним підприємством «Спадщина сонця» договору, відповідач належним чином не виконав зобов'язання зі сплати орендної плати внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 8333,55 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані на вказану заборгованість пеню за період з 16.04.2016 по 11.10.2016 в сумі 936,87 грн. за порушення відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 8333,55 грн. та пеню в розмірі 1667,38 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що позивачем було донараховано пеню за порушення відповідачем умов договору, у зв'язку з чим позивач збільшив розмір позовних вимог.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10000,93 грн.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов в повному обсязі, зокрема підтвердив факт невиконання останнім зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за договором.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що 25.02.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець) та Приватним підприємством «Спадщина сонця» (орендар) укладено Договір оренди державного майна №1410-2016, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину приміщення четвертого поверху Камерально-лабораторного комплексу, реєстраційний номер 38078094.1.МЕХЖИЕ026, площею 95,6 кв. м, розташованого за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Курчатова, 11, що перебуває на балансі Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30 листопада 2015 року і становить за незалежною оцінкою 218800 грн. без урахування ПДВ (п.1.1 Договору).

Згідно з п.1.2 Договору, майно передається в оренду з метою виготовлення ювелірних виробів із бурштину (інше використання майна).

Відповідно до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта прийому-передачі вказаного майна.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2016 року - 2754,15 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовами п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за Актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувача (п.3.11 Договору).

Згідно з п.5.3 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Відповідно до п.9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п.10.1 Договору, цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 02.03.2016 до 02.02.2019 включно.

У відповідності до п.10.8 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі. Обов'язок щодо складання Акта прийому-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п.10.9 Договору).

Згідно з п.10.10 Договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у визначеному розмірі за користування майном за час прострочення.

Факт передачі об'єкта оренди за договором підтверджується наявним в матеріалах справи Актом прийому-передачі орендованого майна від 02.03.2016, підписаним повноважними представниками обох сторін та скріпленим відповідними печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання зі своєчасної сплати орендної плати за період з березня 2016 року по липень 2016 належним чином не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 8333,55 грн.

Крім того, позивачем було направлено на адресу відповідача лист №11-04-02071 від 04.07.2016 про припинення дії договору у зв'язку з заборгованістю по орендній платі протягом трьох місяців підряд та вимагав в триденний термін з моменту отримання претензії повернути орендоване майно.

Так, позивач стверджує, що договір оренди припинив свою дію з 11 липня 2016 року. Вказані обставини також підтвердив відповідач в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 3 ст. 18, ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, за період оренди з березня 2016 року по липень 2016 року, відповідачем всупереч умов договору оренди не було здійснено у обумовлений строк сплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість по сплаті вищевказаних платежів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору оренди державного майна №1410-2016від 25.02.2016 в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.

Тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 8333,55 грн. заборгованості з орендної плати є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення сплати платежів за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1667,38 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Крім того, п.3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за Актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувача (п.3.11 Договору).

Згідно з п.10.10 Договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у визначеному розмірі за користування майном за час прострочення.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів, що є підставами для стягнення з відповідача пені, вимоги позивача в цій частині є законними та обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені відповідно до якого, сума пені складає 1667,28 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість і відповідність умовам закону та договору, внаслідок чого зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2017 судом було відстрочено позивачу сплату частини судового збору в розмірі 878 грн. до прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до п.3.4 Постанови №7 від 21.02.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та з огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 878 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Спадщина сонця» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34; ідентифікаційний код 39367309) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 77; ідентифікаційний код 13989432) 8333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн. 55 коп. заборгованості з орендної плати, 1667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 38 коп. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Спадщина сонця» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34; ідентифікаційний код 39367309) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 03.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко