Ухвала суду № 66354173, 04.05.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

УХВАЛА

"04" травня 2017 р. Справа № 918/882/15

Господарський суд Рівненської області у складі суді ОСОБА_1 розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 4 689 265 грн. 60 коп., з яких 285 483 грн. 98 коп. - 3% річних, 4 403 781 грн. 62 коп. - інфляційних втрат.

В засіданні приймали участь представники :

від позивача : ОСОБА_2 (дов. № 14-10 від 14.01.2015 р.);

від відповідача : ОСОБА_3 (дов. № 0305/3/3 від 03.01.2017 р.);

від ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.10.2015 року у даній справі, позов задоволено частково Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4 400 747 грн. 18 коп. (чотири мільйони чотириста тисяч сімсот сорок сім гривень) інфляційних втрат, 285 287 грн. 27 коп. (двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень) 3% річних, 73 028 грн. 84 коп. (сімдесят три тисячі двадцять вісім гривень 84 коп.) витрат по оплаті судового збору.

На примусове виконання вищезазначеного рішення 06.11.2015 року господарським судом Рівненської області було видано відповідний наказ.

02.03.2017 року до господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" від 27.02.2017 року № 03-05/643/643 про визнання наказу господарського суду Рівненської області №918/882/15 від 06.11.2015р. таким, що не підлягає виконанню в частині нарахованих інфляційних нарахувань та 3 процентів річних.

03.03.2017 року ухвалою суду прийнято до провадження заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині розгляд якої призначено на 13.03.2017 року.

В подальшому розгляд заяви неодноразово відкладався і останньою датою призначення судового засідання було 04.05.2017 року.

У судовому засіданні 04.05.2017 року заявник (боржник) підтримав заяву в повному обсязі наполягав на її задоволенні в свою чергу уповноважений представник стягувача проти заяви заперечив, проси суд в її задоволенні відмовити, ДВС України не забезпечило явку уповноваженого представника у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині відповідач обґрунтовує положеннями частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), який набрав чинності 30 листопада 2016 року.

Статтею 1 Закону визначено яка саме кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ підлягає врегулюванню.

Зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах);

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (частина 1 статті 3 Закону).

Відповідно до статті 3 Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Як свідчать матеріали справи, боржником на виконання зазначених вище приписів закону було направлено для Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України заяву про включення ТОВ "Рівнетеплоененрго" до переліку підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії з усіма необхідними додатками.

Відтак, матеріалами справи спростовано твердження стягувача, про те, що боржником не дотримано процедури врегулювання заборгованості перед стягувачем.

Також, матеріали справи містять заяву боржника, яка була надіслана для стягувача про припинення зобов'язання на підставі Закону, в якій ТОВ "Рівнетеплоененрго" повідомило ПАТ НАК "Нафтогаз України" про те, що згідно Закону, нараховані санкції підлягають списанню.

Матеріали справи не містять будь якої відповіді стягувача на зазначену вище заяву.

Суд констатує, що станом на момент подання заяви про визнання наказу таким що не підлягає виконанню в частині, сума основного боргу, на який були нараховані інфляційні та 3 процента річних, була погашена, а предметом рішення у даній справі є штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язання боржником.

Отже, матеріалами справи та уповноваженими представниками боржника та стягувача стверджено, що до набрання чинності Законом заборгованість боржника за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, була погашена.

Згідно з приписами частини 3 статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Зазначена норма Закону є підставою для публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" списати з відображенням у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності сум інфляційних втрат і річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, яка була погашена до 30 листопада 2016 року.

За змістом частин 2 і 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, якщо обов'язок відсутній повністю чи частково і перелік підстав для того не є вичерпним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про визнання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/882/15 від 06.11.2015 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення інфляційних втрат та 3 процента річних є правомірною, а тому суд її задовольняє на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" і частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задоволити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" №03-05/643/643 від 27.02.2017 року та визнати наказ Господарського суду Рівненської області № 918/882/15 від 06.11.2015 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4 400 747 грн. 18 коп. (чотири мільйони чотириста тисяч сімсот сорок сім гривень) та 3 процента річних в сумі 285 287 грн. 27 коп. (двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень).

Суддя Войтюк В.Р.