Рішення № 66353989, 27.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017Справа №910/169/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

тертя особа ОСОБА_1

про стягнення 21078,98 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Крашеніннікова М.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - Гнатюк С.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 21078,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.07.2016 у м. Києві, на просп. Академіка Палладіна, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «ВАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, ОСОБА_4, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Volvo» - ОСОБА_1 (страхувальник), договору страхування №PKSI1500827 від 15.12.2015, виплатив власнику пошкодженого автомобіля «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 22078,98 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_4, було застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8382505, позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму виплаченого ним страхового відшкодування в розмірі 21078,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2017 залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що останнім, 05.01.2017 було перераховано позивачеві суму страхового відшкодування в розмірі 11118,12 грн. Крім того, відповідач не погоджується із заявленою до стягнення сумою, оскільки позивачем не було повідомлено відповідача про огляд транспортного засобу, а згідно фотографій пошкодженого транспортного засобу вбачається пошкодження лише накладки та облицювання заднього бамперу, що не може свідчити про неможливість його ремонту та необхідності його повної заміни, відтак відповідач на підставі наданих позивачем документів зробив власний розрахунок страхового відшкодування, в наслідок чого вважає виплачену суму об'єктивною та обґрунтованою. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того відповідачем було заявлене клопотання про передачу Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» пошкодженого в наслідок ДТП заднього бамперу.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав письмові пояснення по суті спору в яких, зокрема, просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.12.2015 між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (страховик) та власником автомобіля «Volvo» - ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір страхування №PKSI1500827, за умовами якого застраховано автомобіль марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №95725297, 07.07.2016 у м. Києві, на просп. Академіка Палладіна, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Згідно з інформацією, зазначеною у довідці про дорожньо-транспортну пригоду №95725297, дорожньо-транспортна пригода настала внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.08.2016 по справі №759/10142/16-п, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач, на виконання умов договору страхування №PKSI1500827 від 15.12.2015, на підставі страхового акта №114799 від 04.08.2016 визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2 в розмірі 22078,98 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №14070 від 05.08.2016.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку СТО - ТОВ «Вікінг Моторз» №ВМКС000830 від 13.07.2016, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2, становить 24152,29 грн. Крім того вартість відновлювального ремонту у зазначеному розмірі також підтверджується наданими позивачем та третьою особою актами виконаних робіт.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодекс України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_4 у скоєнні вказаної ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, ОСОБА_4, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8382505 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», чинним на момент скоєння ДТП (07.07.2016). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., франшиза - 1000 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування №PKSI1500827 від 15.12.2015, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач звернувся до відповідача із заявою (вих. № 04-3992 від 23.09.2016) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 22078,98 грн., однак відповідач станом на момент звернення позивача із розглядуваним позовом жодних дій щодо відшкодування зазначеної суми страхового відшкодування не вчинив.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що 05.01.2017 відповідач частково відшкодував суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 11118,12 грн., про що відповідачем було повідомлено в судовому засіданні. Вказані обставини також були підтверджені позивачем в судовому засіданні.

Вказане також підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №ID-88669 від 05.01.2017 на суму 11118,12 грн.

Згідно з ч.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем частини заборгованості в розмірі 11118,12 грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 9960,86 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Заперечення відповідача щодо відсутності необхідності заміни заднього бамперу внаслідок його пошкодження у ДТП, та відсутності представника відповідача на огляді пошкодженого автомобіля судом до уваги не приймаються, оскільки згідно наявного акта огляду транспортного засобу зафіксовано пошкодження заднього бамперу та поставлено примітку щодо необхідності його заміни.

Разом з тим, щодо клопотання відповідача про передачу останньому запасної частини пошкодженого в результаті ДПТ автомобіля суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, запасна частина - бампер, пошкодженого в наслідок ДТП автомобіля марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2 після демонтажу та заміни останнього у власність Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» не передавалась. Матеріали справи також не містять доказів, що зазначений пошкоджений автомобільний бампер передавався у власність позивача та наразі перебуває у останнього. Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, в разі наявності достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що замінений бампер пошкодженого в результаті ДТП автомобіля марки «Volvo», д.н.з.НОМЕР_2 знаходиться у позивача, останній не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутись із окремим позовом до суду.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості після звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, на підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування в сумі 9960 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Провадження у справі в частині стягнення 11118 (одинадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 12 грн. основного боргу припинити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 03.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко