Рішення № 66353961, 28.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2017Справа №910/12672/16За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 32 566,88 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

Від позивача - Дементьєв Є.О. (дов. №76/16 від 14.12.15)

Від відповідача - не прибув

встановив :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 23 465,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не в повному обсязі відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача залишоку невідшкодованого страхового відшкодування у розмірі 23 465,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2016 порушено провадження у справі №910/12672/16, розгляд справи призначено на 26.07.2016.

25.07.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ним у повному обсязі виконано свої зобов'язання на підставі відповідного звіту, складеного у відповідності до Методики товарознавчої експертизи.

25.07.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2016 на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України по справі №910/12672/16 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському міському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, а також зупинено провадження у справі до проведення Київським міським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України судової автотоварознавчої експертизи та отримання висновку експерта.

28.07.2016 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7/2-28/20185 від 26.07.2016 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АЕ/3402661.

Відповідно до супровідного листа б/н від 01.08.2016, у зв'язку із призначенням судової експертизи, матеріали справи №910/12672/16 у відповідності до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України направлені до Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

22.08.2016 на адресу господарського суду міста Києва від Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов лист №19/111/12-12292 від 16.08.2016 про необхідність здійснення попередньої оплати вартості судової експертизи, а також оригінал рахунку №76 від 15.08.2016.

14.09.2016 згідно листа господарського суду міста Києва б/н від 12.09.2016 позивачу - Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Український страховий стандарт» з метою здійснення останнім попередньої оплати вартості експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2016 вручено оригінал рахунку №76 від 15.08.2016.

23.09.2016 Київським міським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України супровідним листом №19/111/12-13755 від 20.09.2016 за підписом заступника директора Малярчук М.М. через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи №910/12672/16 без висновку судової експертизи, у зв'язку з тим, що попередня оплата вартості судової експертизи не була здійснена стороною, на яку такий обов'язок покладено згідно ухвали суду від 26.07.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2016 поновлено провадження у справі №910/12672/16 та призначено її до розгляду на 25.10.2016.

25.10.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у зв'язку із тим, що ухвала господарського суду міста Києва від 26.07.2016 про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи не була виконана, а оплата її вартості проведена позивачем в повному обсязі, повторно направлено матеріали справи №910/12672/16 до Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2016 Провадження у справі №910/12672/16 зупинено до одержання результатів експертизи.

Відповідно до супровідного листа від 31.10.2016, матеріали справи №910/12672/16 у відповідності до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України направлені до Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

07.12.2016 через відділ діловодства суду від Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов супровідний лист №19/111/12-16628 від 28.11.2016 з клопотанням судового експерта Чумак О.М. про уточнення змісту та обсягу експертного завдання, а також надання письмового дозволу на проведення експертного дослідження без огляду транспортного засобу та за матеріалами справи №910/12672/16.

Враховуючи надходження зазначеного клопотання, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 поновлено провадження у справі; уточнено поставлені в ухвалі господарського суду міста Києва від 26.07.2016 питання та викладено їх в наступній редакції:

«- яка дійсна вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу автомобіля «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, станом на 16.01.2016 р.?»

«- яка дійсна вартість матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, наземному транспортному засобу автомобілю «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, (як з урахуванням фізичного зносу, так і без його врахування) станом на 16.01.2016 р.?»;

надано дозвіл на проведення експертного дослідження без огляду транспортного засобу «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, за документами, які містяться в матеріалах справи №910/12672/16 та зупинено провадження у справі до отримання результатів експертизи.

17.03.2017 через загальний відділ суду від Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов лист №19/111/12-683 від 19.01.2017 з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №19/111/12-660 від 12.01.2017 та матеріали справи №910/12672/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 поновлено провадження у справі №910/12672/16 та призначено її до розгляду на 18.04.2017.

13.04.2017 представником позивача через загальний відділ суду подано уточнення позовних вимог, відповідно до змісту яких просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 32 566,88 грн., судовий збір у розмірі 1 450,00 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 1 015,20 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2017, враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, невиконання ними вимог ухвали суду від 03.04.2017, розгляд справи відкладено на 28.04.2017.

Розглянувши в судовому засіданні 28.04.2017 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 32 566,88 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

16.01.2016 об 11 год. 00 хв. в м. Ірпінь по вул. 2-га Лінія, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Nissan patrol», д.н.з. НОМЕР_2, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обставину та не реагував на її зміну, виявивши небезпеку, не вжив заходів для зупинення транспортного засобу або об'їзду небезпеки, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В результаті ДТП автомобіль «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, який належить Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Український страховий стандарт», було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №83913711.

Згідно з постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25.01.2016 у справі №367/389/16-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_4 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Матеріали справи містять повідомлення про ДТП від 18.01.2016, відповідно до якого потерпіла особа повідомила відповідача про настання ДПТ, яка сталася 16.01.2016.

Відповідно до звіту №54916 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу від 05.02.2016, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 32 289,51 грн.

14.04.2016 від ПАТ «НАСК «Оранта» на рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 8 824,35 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача у ПАТ КБ «Правекс-Банк».

25.04.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою вих. №0831 з проханням надати детальний розрахунок суми страхового відшкодування за випадком, що стався 16.01.2016, у відповідь на яку відповідач повідомив, що згідно автотоварознавчого дослідження №АА8548ОС від 04.02.2016, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодженні при ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склала 8 824,35 грн., у зв'язку з чим, відповідно до страхового акту №ОЦВ-16-427/1, ним 14.04.2016 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 8 824,35грн. на рахунок позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідачем було недоплачено суму страхового відшкодування у розмірі 32 566,88 грн., у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За приписами статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Оскільки між сторонами виник спір стосовно вартості відновлювального ремонту автомобіля «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті пошкодження транспортного засобу при ДТП, судом в рамках даної справи було призначено судову експертизу, яка була проведена Київським міським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром.

Відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №19/111/12-660 від 12.01.2017, дійсна вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу автомобіля «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, станом на 16.01.2016, склала 41 391,23 грн. Дійсна вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, наземному транспортному засобу автомобілю «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), станом на 16.01.2016, становить 22 365,10 грн.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 в пункті 9 абзацу 4.

Разом з тим, слід зазначити, що статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до яких, зокрема, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Отже, поряд із вказаними вище правами позивача, у відповідача існує кореспондуючий обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Вина особи ОСОБА_4, який керував автомобілем «Nissan patrol», д.н.з. НОМЕР_2, встановлена постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25.01.2016 у справі №367/389/16-п.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/3402661, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Nissan patrol», д.н.з. НОМЕР_2.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АЕ/3402661 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 0 грн.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності та беручи до уваги, що відповідно до висновку судової експертизи вартість відновлювального ремонту автомобіля «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 22 365,10 грн., суд дійшов висновку, що сума страхового відшкодування, яка підлягала виплаті, становила 22 365,10 грн., а тому, враховуючи сплату відповідачем страхового відшкодування у розмірі 8 824,35 грн. (франшиза - 0 грн.), сума доплати страхового відшкодування становить 13 540,75 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у розмірі 13 540,75 грн.

Відповідно до пункту 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, крім судового збору, було сплачено витрати на проведення судової експертизи у сумі 1 015,20 грн.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, провулок Балтійський, 20, код 22229921) страхове відшкодування у розмірі 13 540 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 75 коп., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 83 коп. та 836 (вісімсот тридцять шість) грн. 73 коп. судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.05.2017

Суддя В.О.Демидов