Рішення № 66353361, 18.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017Справа №910/3788/17

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"

про стягнення заборгованості 93 862,91 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Халпахчієва Є.В. - за довіреністю № 43/9 від 11.01.2017 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ звернувся до Господарського суду міста Києва області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 93 862,91 грн. заборгованості за Договором № 21/16 від 01.12.2015 року, з яких 87 206,90 грн. основного боргу, 6 656,01 грн. пені, а також стягнення судового збору в сумі 1600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 21/16 від 01.12.015 року в частині своєчасної плати за отримані телекомунікаційні послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаному розмірі, за наявності якої позивачем нарахована пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/3788/17 та призначено її розгляд на 18.04.2017 року.

В судове засідання 18.04.2017 року з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.

Про день та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103041592676.

04.04.2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання № 1252/9-03 від 04.04.2017 року про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання суд не повідомлено.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 18.04.2017 року позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання до суду не надходило.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 13.03.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

З огляду на вищевикладене, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.04.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 грудня 2015 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (відповідач у справі, виконавець за договором) укладено Договір № 21/16 (далі по тексту - Договір), предметом якого згідно п.1.1 Договору є надання виконавцем телекомунікаційних послуг замовнику з експлуатаційно-технічного обслуговування обладнання замовника.

Згідно п.п. «а, б» 2.2 розділу 2 Договору виконавець зобов'язався розмістити обладнання замовника на об'єкті виконавця, перелік якого вказується в акті прийому - передачі (Додаток № 2 до Договору), забезпечити належне обслуговування встановленого обладнання відповідно до вимог ПТЕ та технічної документації на обладнання, вимог протипожежної безпеки та санітарно - технічних норм, запобігати його пошкодженню і псуванню (додаток № 1 до Договору).

Вказаним обов'язкам кореспондує визначений умовами п.п. «е» п. 2.4 розділу 2 Договору обов'язок замовника здійснювати розрахунки за надані виконавцем послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені даним Договором.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг встановлюється за домовленістю сторін і визначається в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною даного Договору та може бути переглянута сторонами за взаємною згодою.

Так, сторонами узгоджено та підписано Додаток № 3 до Договору - Протокол узгодження договірної ціни, згідно якого договірна ціна на телекомунікаційні послуги з експлуатаційно - технічного обслуговування обладнання за січень 2016 року складає 20 000,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 3 333,33 грн. В подальшому вартість послуги коригується щомісячно відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції, шляхом коригування вартості послуг за попередній місяць на офіційний індекс інфляції попереднього місяця, який визначається Державною службою статистики України та публікується в урядових виданнях, без додаткового погодження з замовником. У випадках, якщо офіційний індекс інфляції становить менше 100%, вартість послуг встановлюється на рівні попереднього місяця.

В розділі 5 Договору сторони передбачили умови та порядок розрахунків.

Як визначено в п.п.5.1 розділу 5 Договору, розгляд підсумків виконання наданих телекомунікаційних послуг проводиться щомісячно.

Так, в п. 5.2. Договору сторони домовились, що виконавець щомісячно складає Акт прийому - передачі наданих послуг і направляє рахунок і акт замовнику факсимільним зв'язком або електронною поштою з подальшим направленням рахунку і акту рекомендованим листом з повідомленням поштою. Сторони дійшли згоди, що дата відправлення рахунку і акту факсимільним зв'язком або електронною поштою є датою їх отримання.

Замовник у триденний строк після отримання рахунку і Акту факсимільним зв'язком або електронною поштою, розглядає їх і, у випадку відсутності зауважень або заперечень, сплачує рахунок. За наявністю зауважень або заперечень до рахунку або акту замовник протягом трьох днів після їх отримання, складає протокол зауважень та/або заперечень і направляє його виконавцю для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі не досягнення згоди сторонами, спірні питання вирішуються в судовому порядку (п. 5.3 Договору).

У разі неотримання виконавцем протоколу зауважень та/або заперечень від замовника в зазначений п. 5.3 строк сума, зазначена в акті прийняття наданих послуг, вважається узгодженою сторонами (п. 5.4 Договору).

Зміна суми, зазначеної в Акті, в односторонньому порядку не допускається (п. 5.6 Договору).

Розрахунки за надання телекомунікаційних послуг здійснюються безпосередньо між виконавцем і замовником (п. 5.8 Договору).

Оплата перераховується замовником виконавцю щомісячно не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.9 Договору).

Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати наданих за Договором телекомунікаційних послуг, ніж передбачено у вказаному пункті 5.9 Договору, в матеріалах справи відсутні.

В п. п. 10.1. розділу 10 Договору сторони домовились, що цей договір діє з 01 січня 2016 р. до 31 грудня 2016р. включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивачем в період вересень 2016 року - грудень 2016 року було надано відповідачу телекомунікаційні послуги з експлуатаційно - технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання на загальну суму 87 206,90 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками замовника та виконавця актами виконання робіт (надання послуг), а саме: № 620 від 30.09.2016 року на суму 21116,27 грн., № 698 від 31.10.2016 року на суму 21496,36 грн., № 766 від 30.11.2016 року на суму 22098,25 грн., № 845 від 31.12.2016 року на суму 22496,02 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів та підтверджено представником останнього в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг у замовника відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання актів, а також претензій або заперечень щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору до суду не надходило.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг з експлуатаційно - технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в актах виконання робіт (надання послуг), а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, підписання без зауважень виконавцем (позивачем) та замовником (відповідачем) актів виконання робіт (надання послуг), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, зокрема, як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані позивачем телекомунікаційні послуги.

В свою чергу позивачем у відповідності до п.п. 5.2, 5.3 Договору виставлялись відповідачу рахунки на оплату наданих виконавцем та спожитих замовником телекомунікаційних послуг на загальну суму 87 206,90 грн., а саме № 757 від 12.09.2016 року на суму 21 116,27 грн., № 853 від 11.10.2016 року на суму 21 496,36 грн., № 934 від 09.11.2016 року на суму 22 098,25 грн., № 1030 від 13.12.2016 року на суму 22 496,02 грн., копії яких наявні в матеріалах справи. Факт надсилання вказаних рахунків підтверджується матеріалами справи.

Проте, за твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих телекомунікаційних послуг у строки та порядку, визначені умовами Договору, належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором в розмірі 87 206,90 грн., за наявності якої та з метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу ТОВ «Українські новітні технології» претензію № 68/07 від 30.01.2017 року з вимогою щодо сплати заборгованості та нарахованої пені, що підтверджується наданими позивачем копіями фіскального чеку від 31.01.2017 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4901001709030, згідно якого претензію отримано відповідачем 07.02.2017 року.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, докази сплати заборгованості за надані послуги та нарахованих позивачем санкцій в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 87 206,90 грн., яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що спір у даній справі стосується порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем та спожитих відповідачем телекомунікаційних послуг.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, строк оплати послуг передбачений умовами розділу 5 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши замовнику (відповідачу) телекомунікаційні послуги експлуатаційно - технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплатив надані послуги та має перед позивачем заборгованість з оплати останніх в сумі 87 206,90 грн.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 21/16 від 01.12.2015 року та/або його окремих положень суду не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 87 206,90 грн. основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд зауважує, що згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, враховуючи системний аналіз вказаних норм суд доходить висновку, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожним.

Саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину, зокрема, щодо оплати наданих послуг та не звільняє сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі №904/5381/14 та постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2015 у справі №910/5187/15-г.

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату наданих позивачем телекомунікаційних належним чином не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну оплату рахунка виконавця у строки, передбачені п. 5.9 Договору, замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

При цьому, як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки відповідачем прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з оплати телекомунікаційних послуг в строки, які були обумовлені умовами спірного Договору, не виконані, останньому позивачем нараховано ТОВ «Українські новітні технології» пеню в сумі 6656,01 грн. за період з 06.10.2016 року по 28.02.2017 року, яку позивач просив суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві згідно наданого розрахунку.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду нарахування, становить 6615,63 грн., а отже є меншим, ніж заявлено у позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату наданих за Договором телекомунікаційних послуг підлягають частковому задоволенню в сумі 6615,63 грн.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1-А (поштова адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145А, офіс 189, код 30753866) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; код 01190043) в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (49010, м. Дніпро, вул. Телевізійна, 3, код 34965381) 87 206 (вісімдесят сім тисяч двісті шість) грн. 90 коп. - основного боргу, 6 615 (шість тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 63 коп. - пені, 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 31 коп. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 28.04.2017 року.