Рішення № 66353333, 18.04.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.2017р. Справа №905/393/17

за позовом: Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, код ЄДРПОУ 00100227 в особі Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Бахмут, код ЄДРПОУ 23344104

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00131268

про стягнення 3654,73 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 за дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ в особі Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Бахмут звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 1743,18 грн, інфляційних втрат в сумі 1752 грн, 3% річних 159,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору б/н від 27.07.1998р. в частині проведення своєчасної оплати витрат, понесених позивачем у звязку з виконанням договору, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві б/н від 03.04.2017р. проти позовних вимог заперечив та зазначив, що договір б/н від 27.07.1998р. є розірваним з 01.01.2014р., відтак підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» відшкодування витрат за сумісне утримання заміського пункту управління за січень та лютий 2014 року з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у позивача відсутні. Водночас, акти №1 від 30.01.2014р., №2 від 28.02.2014р. підписані не уповноваженою на вчинення вказаних дій особою, оскільки строк дії довіреності, виданої ОСОБА_2, підпис якого наявний на вищевказаних актах, сплив 31.12.2013р., на 2014 рік така довіреність не видавалась.

Позивач у судове засідання 18.04.2017р. не зявився, у клопотанні №16-16/370 від 14.04.2017р. просив суд відкласти розгляд справи.

Вказане клопотання залишається судом без задоволення з огляду на наступне:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою пятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Твердженя позивача про неможливість прибуття у судове засідання у звязку із участю представника Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 18.04.2017р. у судовому засіданні по справі №911/4610/15 у Київському апеляційному господарському суді не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права та можливості направити для участі в судовому процесі іншого представника. Наразі, викладені у клопотанні №16-16/370 від 14.04.2017р. обставини є недоведеними належними та допустимими доказами.

Крім того, згідно з ухвалою від 04.04.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 18.04.2017р. обовязковою не визнавалась.

З урахуванням викладених обставин, клопотання №16-16/370 від 14.04.2017р. позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

В силу норм ч.1 ст.6 сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

18.12.1995р. для забезпечення сталого управління електроенергетичними підприємствами в умовах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру Міністерством енергетики та електрифікації України затверджено Положення про використання, утримання та експлуатацію запасних пунктів управління Міненерго України.

За змістом листа №02/25-92 від 29.01.1996р. Міністерства енергетики та електрифікації України «Про експлуатацію запасних пунктів управління» зазначено про необхідність регіональним диспетчерським центрам, філіалам Державної електричної компанії, обласним енергопостачальним компаніям, на території яких дислокуються РЗПУ, і генеруючим компаніям укласти договір про спільне використання і утримання РЗПУ в цілях забезпечення відповідної готовності ЗПУ.

27.07.1998р. між Донбаським регіональним диспетчерським центром (правонаступником якого є Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго») (власник) та Державною акціонерною енергетичною компанією «Донецькобленерго» (користувач) було підписано договір б/н від 27.07.1998р.

За приписами п.1.2 договору б/н від 27.07.1998р. власник та користувач сумісно утримують ЗПУ та використовують їх для управління електроенергетикою регіону під час виникнення надзвичайних ситуацій та в особливий період.

За змістом п.п.2.1.2, 2.1.4 укладеного сторонами договору власник зобовязаний здійснювати охорону, обслуговування та експлуатацію інженерно-технічного оснащення та засобів звязку ЗПУ; організовувати придбання обладнання, меблів та інш. майна, необхідного для оснащення робочих місць, а також проведення поточних та капітальних ремонтів ЗПУ з наступним розподілом вартості між користувачем та власником.

Відповідно до п.2.2.2 договору б/н від 27.07.1998р. користувачі зобовязані своєчасно здійснювати оплату рахунків власника, повязаних з виконанням п.1 договору.

За змістом п.п.3.1, 3.2 укладеного сторонами правочину витрати по охороні, обслуговуванню та експлуатації інженерно-технічного оснащення та засобів звязку щомісячно до 10-ого числа поточного місяця відшкодовуються власнику по закріпленим робочим місцям пропорційно виробничим площам відповідно до п.1.4 на підставі розрахунку (додаток №2). Відшкодування витрат відповідно до п.2.1.4 відбувається за згодою сторін по закріпленим робочим місцям пропорційно виробничим площам та відбувається протягом 5 днів після предявлення рахунку власника.

У п.5.1 договору б/н від 27.07.1998р. сторони погодили строк дії останнього до 31.12.1998р. Водночас, в силу приписів п.5.2 вказаного договору, якщо жодною зі сторін не буде заявлено про розірвання договору протягом місяця після його закінчення, договір автоматично продовжується на наступний рік.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обовязків.

Як вказує позивач, відповідач не розрахувався за послуги, що надавались Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у січні та лютому 2014 року на підставі договору б/н від 27.07.1998р.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт понесення витрат за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання користувачем за договором обовязку стосовно компенсації відповідних витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на складання сторонами згідно з договором б/н від 27.07.1998р. актів виконаних робіт по утриманню заміського пункту управління (обєкт 30-34 ГО):

-№1 від 30.01.2014р. на суму 1498,01 грн (відшкодування витрат по обєкту ЦО),

-№2 від 28.02.2014р. на суму 245,17 грн (відшкодування витрат по обєкту ЦО).

Вказані акти виконаних робіт підписані та скріплені печатками сторін. При цьому, з боку користувача наявний підпис директора по забезпеченню виробництва Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» - ОСОБА_2

У відзиві б/н від 03.04.2017р. та судових засіданнях відповідач зазначав, що акти №1 від 30.01.2014р., №2 від 28.02.2014р. підписані не уповноваженою на вчинення таких дій особою, оскільки строк дії довіреності, виданої ОСОБА_2 сплив 31.12.2013р., на 2014 рік така довіреність не видавалась.

Проте, суд не погоджується з наведеними твердженнями Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», з огляду на наступне:

За змістом довідки №56 від 13.04.2017р. Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» офіційна реєстрація довіреностей на підприємстві у 2013 2014 роках велась у журналі реєстрації та видачі довіреностей, який зберігався за попередньою адресою, а саме: Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11. 28.07.2014р. у адміністративній будівлі за зазначеною адресою відбулась пожежа, внаслідок чого частина документів, в тому числі журнали реєстрації та видачі довіреностей, було знищено.

Водночас, у матеріалах справи наявна довіреність №79-14«Д» від 01.01.2014р. видана Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» в особі генерального директора ОСОБА_3 на імя ОСОБА_2. Строк дії вказаної довіреністі встановлено до 31.12.2014р.

Зазначеною довіреністю відповідач уповноважив директора по забезпеченню виробництва Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» - ОСОБА_2 на вчинення від імені товариства, в тому числі, всіх юридичних дій, які направлені на здійснення прав та виконання обовязків по укладеним у межах вказаної довіреності договорам, в тому числі, підписання документів по оформленню виконаних робіт та наданих послуг, отриманню та відпуску (відправки) товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також підписання інших документів від імені товариства, повязаних з виконанням підписаних представником по цій довіреності договорів.

Відповідно до ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається особі для представництва перед третіми особами.

За змістом ст.246 вказаного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами.

За приписами ч.1 ст.247 вказаного нормативно-правового акту строк довіреності встановлюється у довіреності.

Згідно з ч.1 ст.248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

В силу норм ст.249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Таким чином, з огляду на встановлений чинним законодавством вичерпний перелік випадків припинення представництва за довіреністю, беручи до уваги, що відповідачем не надано доказів скасування довіреності №79-14«Д» від 01.01.2014р., доводи відповідача щодо відсутності повноважень у особи, якою було підписано акти №1 від 30.01.2014р., №2 від 28.02.2014р. за договором б/н від 27.07.1998р. не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Одночасно, згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обовязковим до виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.591 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У п.5.1 договору б/н від 27.07.1998р. сторони погодили строк дії останнього до 31.12.1998р. Водночас, за приписами п.5.2 вказаного договору, якщо жодною зі сторін не буде заявлено про розірвання договору протягом місяця після його закінчення, договір автоматично продовжується на наступний рік.

Як вказує відповідач, у листі №152юр-74/13 від 25.11.2013р. про розірвання договору Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» зазначило, що Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» всупереч вимогам п.2.1 договору б/н від 27.07.1998р., неналежним чином виконуються зобовязання щодо використання запасних пунктів управління. У звязку з наведеним, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» повідомило позивача про розірвання договору б/н від 27.07.1998р. в односторонньому порядку з 01.01.2014р.

За змістом заперечень №16-16/369 від 14.04.2017р. позивач зазначив, що лист №152юр-74/13 від 25.11.2013р. про розірвання договору у останнього відсутній і він його не отримував.

Проте, на підтвердження направлення листа №152юр-74/13 від 25.11.2013р. на адресу позивача, а саме: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» надано копію опису вкладення цінного листа №33478534 від 26.11.2013р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за змістом якого лист №152юр-74/13 від 25.11.2013р. було вручено представнику позивача 27.11.2013р.

Слід зазначити, що договір б/н від 27.07.1998р. укладався позивачем, як юридичною особою, внаслідок чого позивач правомірно скерував лист №152юр-74/13 від 25.11.2013р. безпосередньо Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго». Крім того, згідно з описом вкладення від 25.11.2013р., вказаний лист надсилався відокремленому підрозділу «Артемівські магістральні електричні мережі» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», як отримувачу коштів за договором б/н від 27.07.1998р. відповідно до додаткової угоди б/н від 07.10.2005р. до цього договору.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази отримання позивачем листа №152юр-74/13 від 25.11.2013р. Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», приймаючи до уваги, що умови договору б/н від 27.07.1998р. не ставлять у залежність можливість розірвання договору від наявності відповіді (погодження) другої сторони, суд дійшов висновку, що договір б/н від 27.07.1998р. припинив свою дію з 01.01.2014р.

При цьому, завчасне заявлення користувачем про розірвання договору вказаних висновків суду не спростовує.

Разом з цим, згідно з поясненнями №16-16/268 від 13.03.2017р. Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» характер понесених позивачем витрат складається зі здійснення охорони, обслуговування та експлуатації інженерно-технічного оснащення і засобів звязку ЗПУ (п.2.1.2 договору б/н від 27.07.1998р.).

Ухвалою господарського суду від 04.04.2017р. позивача було зобовязано надати, в тому числі, докази фактичного понесення витрат на охорону, обслуговування, експлуатацію інженерно-технічного оснащення, засобів звязку ЗПУ у спірний період.

За змістом заперечень №16-16/369 від 14.04.2017р. позивача, доказами фактично понесених витрат останнього є додаток №2 до договору б/н від 27.07.1998р. «Розрахунок витрат по утриманню заміського пункту управління (обєкт 30-34 ГО)».

У вказаному додатку №2 сума до відшкодування відповідачем встановлена на рівні 245,17 грн з ПДВ. В той же час, заявлена позивачем до відшкодування Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» сума збитків у січні 2014 року не відповідає узгодженій сторонами у додатку №2 до договору б/н від 27.07.1998р. та становить 1498,01 грн.

Водночас, складання вказаного додатку №2 до договору б/н від 27.07.1998р. не свідчить про те, що позивачем фактично були понесені витрати у будь-якому розмірі.

Крім цього, за змістом листа №152юр-74/13 від 25.11.2013р. Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» підставою для розірвання договору з боку відповідача слугувало неналежне виконання позивачем зобовязань за договором б/н від 27.07.1998р., про що свідчив неналежний стан вузла звязку та загальний стан будівлі ЗПУ (відсутність меблів, техніки, неробочий телефон, тощо).

За наведених обставин, за висновками суду, при зверненні з розглядуваним позовом, Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» підлягало доведенню понесення фактичних витрат на охорону, використання та експлуатацію інженерно-технічного оснащення та засобів звязку ЗПУ.

Слід зазначити, що згідно з п.3.1 договору б/н від 27.07.1998р. оплата витрат власника по охороні, обслуговуванню та експлуатації інженерно-технічного оснащення та засобів звязку мала здійснюватись відповідачем на підставі розрахунку (додаток №2). Тобто, у фіксованому розмірі 245,17 грн. При цьому, вказаний договір не передбачав складання актів виконаних робіт по утриманню заміського пункту управління, а також можливості узгодження сторонами іншої (не підтвердженої документально) суми витрат власника.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заборгованості в сумі 1743,18 грн підлягають залишенню без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1752 грн за період з 11.01.2014р. по 31.12.2016р., 3% річних у розмірі 159,55 грн за період з 11.01.2014р. по 02.02.2017р. також залишаються судом без задоволення, як такі, що мають похідний характер від вимог про стягнення основного боргу.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ в особі Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Бахмут до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 1743,18 грн, інфляційних втрат в сумі 1752 грн, 3% річних 159,55 грн.

У судовому засіданні 18.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.04.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця