Ухвала суду № 66353247, 20.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року м. Київ К/800/26097/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тачанка» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тачанка» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція), яким позивачу відмовлено у реєстрації платником єдиного податку IV групи у 2016 році, що оформлено листом від 24.02.2016 року №1334/10/21-15-15-413

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, позов задоволено частково, скасовано рішення контролюючого органу яким Товариству відмовлено у реєстрації платником єдиного податку IV групи на 2016 рік.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свій податковий обов'язок зі сплати орендної плати за землю, а тому контролюючий орган безпідставно відмовив йому у реєстрації платником єдиного податку IV групи на 2016 рік.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з 01.01.2015 року є платником єдиного податку IV групи. З метою щорічного підтвердження статусу платина єдиного податку IV групи, у лютому 2016 року позивач, у відповідності до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку IV групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок.

Проте Державна податкова інспекція відмовила позивачу у реєстрації платником єдиного податку ІV групи на 2016 рік у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01.01.2016 року податкового боргу з орендної плати у сумі 24 173,05 грн., про що Товариство було повідомлено листом від 24.02.2016 року за №1334/10/21-15-15-413.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій електронної картки платника податків по орендній платі за землю з юридичних осіб за 2015-2016 роки, позивачем платіжним дорученням від 29.12.2016 року № 290 сплачено до бюджету орендну плату у сумі 8 000,00 грн.

Вказану сплату контролюючим органом було направлено на погашення податкового боргу з орендної плати у сумі 7 981,85 грн., який обліковувався за позивачем станом на 30.11.2015 року, а решту сплачених коштів у сумі 18,15 грн. направлено на часткове погашення зобов'язань позивача з орендної плати у сумі 24 191,20 грн. по строку сплати 30.12.2015 року.

Податковий борг у сумі 24 173,05 грн., що утворився 30.12.2015 року, обліковувався станом на 01.01.2016 року, наступна сплата орендної плати позивачем здійснена 29.01.2016 року платіжним дорученням № 301 у сумі 24 500,00 грн. (а.с. 51-52).

Крім того, судами також встановлено, що списання коштів з рахунку позивача на погашення зобов'язань з орендної плати за землю за платіжним дорученням від 29.12.2016 року № 290 здійснено ПАТ «Комерційний банк «Преміум» (а.с. 66).

Згідно довідки від 29.04.2016 року № 1401-426 Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «Комерційний банк «Преміум» з розрахункового рахунку позивача за платіжним дорученням від 29.12.2016 року № 290 була списана сума 32 200,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за землю, отримувач коштів Райська сільська рада. Тобто, сума списаних коштів з розрахункового рахунку позивача не відповідає сумі коштів, які були зараховані банком у погашення зобов'язань платника податку перед бюджетом.

Так, згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Згідно п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Отже, якщо несвоєчасне перерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Таким чином, позивач своєчасно і в повному обсязі виконав свій податковий обов'язок зі сплати орендної плати Райській сільській раді по строку 30.12.2015 року шляхом подання до банку належного платіжного доручення. Не виконання банком обов'язків по перерахуванню коштів на зазначений позивачем у платіжному дорученні рахунок та у відповідній сумі звільняє платника податків від відповідальності і дає підстави визнати відсутність податкового боргу, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком попередніх судових інстанцій, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації позивача платником єдиного податку ІV групи на 2016 рік підлягає скасуванню.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 821/325/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М.Шипуліна