Ухвала суду № 66352988, 04.05.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дубовік О.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"04" травня 2017 р. Справа № 278/2936/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від "17" лютого 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано пункт 22 рішення № 67 від 19.08.2016 року Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності II групи з 13.06.2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме з 13 червня 2016 року, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають нормам ч.4 ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 15.04.1984 року по 22.11.2011 року проходив військову службу у Збройних Силах, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 14) та витягом з наказу командира військової частини А1724 від 22.02.2011 року № 34 (а.с. 16).

Відповідно до довідки, виданої виконуючим обов'язки військового комісара Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату № 51 від 07.07.2016 року, позивач у період з 05.08.1984 року по 02.06.1986 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан, де в той час велися бойові дії (а.с. 17).

Під час проходження служби позивач отримав мінно-вибухове множинне осколкове поранення голови, тулуба та кінцівок, ЗЧМТ, контузія, травма хребта, наслідком яких стали рубці їх наслідки і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується Витягом з протоколу №712 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 20.04.2011 року (а.с. 19) та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 214/ж від 25.03.2011 року (а.с. 20-21).

Позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності з 11.05.2011 року, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААА № 732386 від 16.05.2011 року (а.с. 22), в подальшому, з 13.06.2016 року, відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 514621 від 30.06.2016 року, позивачу встановлена ІІ група інвалідності (а.с. 23).

13.07.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням IІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.25).

Проте рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразвої грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, завільнених з військової служби від 19.08.2016 року, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, з посиланням на те, що у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна групи інвалідності відбувалася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності та повернуто подані ним документи. (а.с. 26-27).

Суд першої інстанції перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу зазначеної відповіді, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дійшов висновків, що відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон № 2011- XII). Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Враховуючи приписи зазначених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Отже, виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, оскільки застосування зазначеної статті пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому доводи відповідача є безпідставними.

В свою чергу, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, яка набрала чинності 24.01.2014 року.

Згідно п.п.12, 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, розпорядник бюджетних коштів, тобто відповідач, мав прийняти одне з двох рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Прийняття рішень про повернення на доопрацювання документів не передбачено Порядком № 975.

Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив, про відсутність підстав та повноважень у відповідача для прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, а таке рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 року № 72 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому суд першої інстанції з метою захисту прав позивача на отримання одноразової допомоги, зобов'язав Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме 13 червня 2016 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з прийняттям відповідного рішення з урахуванням викладених судом обставин у даній справі.

Доводи апелянта про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, оскільки другу групу інвалідності встановлено при повторному освідуванні, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3, у зв'язку із встановленням йому вперше з 11.05.2011 інвалідності 3 групи, одноразову грошову допомогу не отримував.

Друга група інвалідності встановлена позивачу з 13.06.2016, отже, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 13.06.2016, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_3 при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України.

В розумінні вимог цієї ж статті Позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

На день подання Позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі - Порядок N 975).

З огляду на вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції, що дія постанови № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24.01.2014, а інвалідність 2 групи була встановлена 13.06.2016 під час повторного огляду. Крім того, суд зазначає, що Постанова № 975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 10.03.2015 (справа № 21-563-а-14), про те, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Згідно із приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки цієї постанови Верховного Суду України є обов'язковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем всупереч п.11 Порядку № 975 не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Слід зазначити, що форма документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що поданих позивачем документів достатньо для підтвердження права ОСОБА_3 на отримання одноразової грошової допомоги по 2 групі інвалідності, яке виникло з моменту встановлення інвалідності з 13.06.2016 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Житомирського районного суду Житомирської області від "17" лютого 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" травня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,12443

3- представнику позивача ОСОБА_4 АДРЕСА_2, 10005

4- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський 6,м.Київ 168,03168

5- представнику - ОСОБА_5 АДРЕСА_3

6-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул.С.Параджанова,4,м.Житомир,10001,