Ухвала суду № 66352131, 04.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/3697/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року за позовом Приватного підприємства «Дружба-нафтопродукт» до Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року Приватне підприємство (Далі ПП) «Дружба-нафтопродукт» звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області (Далі ГУ ДФС в Тернопільській області) № НОМЕР_1 від 26.08.2016 в частині збільшення підприємству суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 251 864,64 грн та № НОМЕР_2 від 26.08.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 233 208,04 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом не враховано те, що згідно вимог п.п.83.1.4 п.83.1 ст.83 ПК України, під час проведення перевірок підставами для висновків є, крім іншого, судові рішення. Тому на думку відповідача, суд першої інстанції, при розгляді справи, мав врахувати обставини, що викладені в ухвалах Луцького міськрайонного суду по справах № 161/4073/16-к від 18.04.2016, № 161/1249/16-к від 11.02.2016 та у вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к, де було встановлено, що TзOB «Торговий дім «Ветек» є фігурантом у кримінальному провадженні за фактом скоєння злочину, передбаченого ст.205 КК України та задіяний у проведенні сумнівних та безтоварних операцій, відповідно протягом січня-лютого 2014 року був відсутній товар, що був предметом договору та не був придбаний в подальшому, надані для перевірки первинні бухгалтерські документи не підтверджують факту проведення господарської операції з придбання ПП «Дружба-Нафтопродукт» палива дизельного на виконання умов зазначеного договору, а видаткові накладні, виписані продавцем, не виконують своєї функції первинного документу, який дає право покупцю на формування собівартості реалізації. Крім того, апелянт вказує, що поставка товару автомобільним транспортом позивача не могла бути здійснена, адже в умовах договору було вказано інше місце поставки. Отже, фактично по ланцюгу руху товару до кінцевого споживача, є лише формальне оформлення документообігу, з єдиною метою проведення документування фінансово-господарських взаємовідносин ПП «Дружба-Нафтопродукт» з ТзОВ «Торговий дім «Ветек» одержання підприємством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань за рахунок неправомірного формування витрат по операціях з придбання палива дизельного. Тому просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені його адміністративного позову.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи та подав клопотання про його відкладення у звязку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника та з метою надання додаткових доказів.

Колегія суддів вважала за необхідне відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки у ньому не вказано причини неможливості зявитися в судове засідання та не зазначено які докази мають бути подані в судове засідання, за відсутністю яких неможливий розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 15.08.2016 ГУ ДФС у Тернопільській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Дружба-Нафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт № 332/19-00-14-01/34042478.

Перевіркою встановлено порушення підприємством п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого було завищено суму задекларованих валових витрат (завищено собівартість реалізації) в сумі 932 832,22 грн та вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198,3, п.198.6. п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого позивачем було завищено суму задекларованого податкового кредиту по ПДВ за січень-лютий 2014 року в сумі 186 566,43 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Тернопільській області 26.08.2016 було складено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 486 888,50 грн, в тому числі 348 539,00 грн за основним платежем та 138 341,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, з яких по операціях з TзOB «Торговий дім «Ветек» на суму 251 865 грн, в тому числі 167 910 грн сума основного платежу та 83 955 грн штрафних санкцій та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 239 494,50 грн, в тому числі 191 595,00 грн за основним платежем та 47 899,50 гри за штрафними (фінансовими) санкціями, з яких по операціях з TзOB «Торговий дім «Ветек» на суму 233 208 грн, в тому числі 186 566 грн сума основного платежу та 46 642 грн сума штрафних санкцій.

На вказані рішення контролюючого органу підприємством було подано скаргу до ДФС України, за результатами розгляду якої спірні рішення були залишені без змін, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Дружба-Нафтопродукт» знаходилось в договірних відносинах з ТзОВ «Торговий дім «Ветек», за якими настало реальне виконання умов договорів сторонами. Договори було укладено та виконано у відповідності до вимог цивільного законодавства України. Показники податкової звітності ПП «Дружба-Нафтопродукт» складені на підставі належним чином оформлених первинних документів по реально здійсненим операціям, досліджені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, в ході розгляду даної справи відповідач не пред'явив суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПП «Дружба-Нафтопродукт» і ТзОВ «Торговий дім «Ветек», а також жодні достовірні документальні докази на підтвердження факту підписання договору поставки нафтопродуктів та первинних документів до нього не уповноваженими на те особами. Також, суд критично оцінив посилання відповідача на ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/4073/16-к від 18.04.2016 та у справі № 161/1249/16-к від 11.02.2016 в яких зазначено, що TзOB «Торговий дім «Ветек» є суб'єктом кримінального провадження за № 32014100000000036, як на підставу щодо вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, оскільки ці судові акти не є належним доказом допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, позаяк вони не є обвинувальним вироком, який у розумінні ст.ст.369, 373, 374 КПК України, який би встановив винних осіб у скоєнні злочину.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Надаючи оцінку доводам позивача про недоведеність порушень при укладенні та виконанні правочинів, суд виходить із того, що відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Для надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Далі Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з актом перевірки № 332/19-00-14-01/34042478 від 15.08.2016 перевіркою встановлено, що ПП «Дружба-Нафтопродукт» у перевіреному періоді здійснювало операції з надання послуг поставки з ТзОВ «Торговий дім «Ветек» на підставі договору поставки нафтопродуктів № 181-28/10/13 від 28.10.2013.

Відповідно до умов вказаного договору сторони погодили, що ТзОВ «Торговий дім «Ветек», як постачальник, зобов'язалось передати, а ПП «Дружба-Нафтопродукт», як покупець, прийняти та оплатити нафтопродукти.

На підтвердження реальності взаємовідносин між ПП «Дружба-Нафтопродукт» і ТзОВ «Торговий дім «Ветек» по договору № 181-28/10/13 від 28.10.2013 позивачем було надано видаткові накладні № 709 від 23.01.2014 на суму 271 889,0 грн, № 710 від 29.01.2014 на суму 271 889,0 грн, № 711 від 30.01.2014 на суму 271 889,0 грн, № 720 від 04.02.2014 на суму 303 731,65 грн. та податкові накладні № 341 від 22.01.2014 на суму 100 000,0 грн, № 368 від 23.01.2014 на суму 171 868,0 грн, № 370 від 23.01.2014 на суму 20,35 грн, № 485 від 28.01.2014 на суму 271 889,0 грн, № 525 від 30.01.2014 на суму 271 889,0 грн, № 581 від 31.01.2014 на суму 271 889,0 грн, № 167 від 05.02.2014 на суму 31 842,65 грн.

Поставки нафтопродуктів супроводжувались сертифікатом серії ВГ №UA1.174.0216399 та паспортом відповідності № 2255 від 11.10.2013.

Транспортування придбаних нафтопродуктів були здійснені власними транспортними засобами ПП «Дружба-Нафтопродукт», а саме : транспортним засобом марки «МАН» державний номерний знак НОМЕР_3 з причіпом паливною цистерною, державний номерний знак НОМЕР_4 та транспортним засобом марки «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_5 з причіпом паливною цистерною, державний номерний знак НОМЕР_6, про що свідчать відповідні подорожні листи та товарно-транспортні накладні, в яких вказано перелік маршрутів, найменування транспортних засобів та осіб, що брали участь у перевезені.

Придбані обсяги нафтопродуктів були доставлені на нафтобазу, ємкості якої орендувались позивачем у ПАП «Топільче» згідно до договору № 000001 від 02.01.2014 та оприбутковані у товарній книзі.

Розрахунки за отримані нафтопродукти ПП «Дружба-Нафтопродукт» здійснювало у безготівковій формі згідно платіжних доручень № 1709 від 22.01.2014 на суму 100 000,00 грн, № 149 від 22.01.2014 на суму 171 868,00 грн, № 150 від 28.01.2014 на суму 271 889,00 грн, № 1728 від 30.01.2014 на суму 271 889,00 грн, № 1732 від 31.01.2014 на суму 271 889,00 грн, № 1741 від 05.02.2014 у на суму 31 842,65 грн.

На підставі договорів поставки нафтопродуктів від 03.01.2014 та 01.02.2014 придбані нафтопродукти були реалізовано на адресу ТзОВ «Бучач Агрохлібпром» та ПАП «Мшанецьке». Даний факт підтверджено податковими накладними № 11 від 24.01.2014, № 37 від 05.02.2014, № 39 від 05.02.2014, № 31 від 03.02.2014, товарно-транспортними накладними № 240114/01 від 24.01.2014, № 050214/01 від 05.02.2014, № 050214/03 від 05.02.2014, № 03021214/01 від 03.02.2014, подорожніми листами № 40 від 24.01.2014, № 73 від 05.02.2014, № 75 від 05.02.2014, № 63 від 03.02.2014 та платіжними дорученнями № 128 від 24.01.2014 на суму 100 000,00 грн, № 143 від 27.01.2014 на суму 200 000,00 грн, № 210 від 05.02.2014 на суму 50 000,00 грн, № 214 від 06.02.2014 на суму 1 000 000,00 грн, № 42 від 03.02.2014 на суму 150 000,00 грн, № 48 від 05.02.2014 на суму 163 641,60 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортування придбаних нафтопродуктів здійснювалось транспортними засобами, що належать ПП «Дружба-Нафтопродукт». Розвантаження та зберігання придбаних нафтопродуктів здійснювалось на нафтобазі, орендованій позивачем у ПАП «Топільче» на підставі договору № 000001 від 02.01.2014. Придбані нафтопродукти реалізовувались кінцевому споживачу ТзОВ «Бучач Агрохлібпром» та ПАП «Мшанецьке».

Стосовно висновку податкового органу щодо вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, в контексті ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області по справах № 161/4073/16-к від 18.04.2016 та № 161/1249/16-к від 11.02.2016 в яких зазначено, що TзOB «Торговий дім «Ветек» є суб'єктом кримінального провадження за № 32014100000000036, колегія суддів погоджуються із висновком суду першої інстанції про те, що вказані відомості не є належним доказом допущення позивачем порушень, так як обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, в межах якого були прийняті згадані вище процесуальні ухвали відсутній, а тому посилання відповідача в акті перевірки на вказані обставини є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

За ч.1 ст.369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку, який в силу вимог ст.373 КПК України може бути як виправдувальним так і обвинувальним.

Наполягаючи на правомірності своїх дій та рішень податковий орган, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, зокрема, в апеляційній скарзі, вказував про причетність позивача до постачальника його контрагента.

Зокрема зазначав, що одним із постачальників ТзОВ «Торговий дім «Ветек» було ТзОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», відносно якого в судовому порядку встановлено фіктивність підприємницької діяльності (вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 по справі № 646/3810/15-к). На переконання апелянта вказана обставина свідчить про безтоварність спірних господарських операцій.

Проте, колегією суддів зазначені доводи не приймаються, оскільки вони є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідач не довів тих обставин, що реалізовані ТзОВ «Торговий дім «Ветек» позивачу товари згідно договору поставки № 27-26/09/13 від 26.09.2013, були отриманні першим виключно від ТзОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Крім того, вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 по справі № 646/3810/15-к (текст якого розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень) не має для суду преюдиціального характеру відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, так як не стосується питань фінансово-господарських взаємовідносин ПП «Дружба-Нафтопродукт» та ТзОВ «Торговий дім «Ветек».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у звязку з чим колегією суддів відхиляються.

Щодо зміни місця поставки, колегія судів погоджується з твердженнями позивача, що контролюючим органом не було враховано, що вибір естакади наливу здійснює постачальник згідно п.5.1 Договору поставки нафтопродуктів, а тому постачання нафтопродуктів зі станції Грузевиця не суперечить його умовам. Крім того, факт відвантаження із вказаної станції від ТзОВ «Торговий дім «Ветек» на користь ПП «Дружба-Нафтопродукт» підтверджено доказами, які описані у постанові про закриття кримінального провадження № 32015210000000024 від 31.07.2015 та показаннями свідків у судовому засіданні суду першої інстанції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, повязаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм та встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове скасування спірних рішень.

Відповідно до частини другої статті 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційні скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року по справі № 819/1389/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст ухвали складено 05.05.2017.