Ухвала суду № 66351655, 03.05.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2017 рокусправа № 808/3638/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - Орлова А.М. ( довіреність від 02.03.2017 № 3708/10)

Відповідача - Фуклєва А.В. ( довіреність від 27.12.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 р.

у справі № 808/3638/16

за позовом Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до суду із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", в якому просить стягнути з рахунків відповідача у всіх банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, кошти в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1 717 007 грн. 84 коп. та з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 145 321 грн. 28 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" було надано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 22.02.2016 №9021900382 за 2016 рік, якою самостійно визначено річну суму податкового зобов'язання у загальній сумі 20604094 грн. 12 коп., із сплатою щомісяця відповідно в термін до 30 числа у січні - листопаді у розмірі 1717007 грн. 84 коп., а у грудні 1717007 грн. 88 коп.

Однак, сума з орендної плати за жовтень 2016 року у розмірі 1717007 грн. 84 коп. по строку сплати 30.10.2016 не сплачена та набула стану податкового боргу.

Таким чином, відповідачу нарахований борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 1717007 грн. 84 коп.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем було надано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 19.02.2016 №9021110756 на 2016 рік, якою самостійно визначено річну суму податкового зобов'язання у загальній сумі 581285 грн. 12 коп., із сплатою щокварталу суми у розмірі 145321 грн. 28 коп.

Однак, сума з податку за ІІІ квартал 2016 року у розмірі 145 321 грн. 28 коп. по строку сплати 29.10.2016 не сплачена та набула стану податкового боргу.

Таким чином, відповідачу нарахований борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 145 321 грн. 28 коп.

Наявність вказаного боргу підтверджується карткою платника податків, копія якої долучена до матеріалів справи, та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Позивачем сформовано податкову вимогу форми №610-23 від 01.07.2015 року, яка була направлена відповідачу 07.07.2015 та отримана відповідачем 10.07.2015.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пп.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПКУ).

В силу п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач (податковий орган) передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу, оскільки платник податків має право подавати уточнюючі податкові декларації до податкових декларацій протягом 1095 днів. Натомість, виходячи з норми п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України щодо надіслання податкової вимоги в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, слід зазначити, що згідно ст. 86.8 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, тому в даному випадку застосування 1095-денного строку (про який зазначає відповідач) є безпідставним.

Відповідно до пп.95.1 - 95.3 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.3 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Зазначені в податкових деклараціях суми є узгодженими. Узгоджені суми податкових зобов'язань не сплачені в повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом сформовано податкову вимогу №610-23 від 01.07.2015 року, яка була направлена відповідачу 07.07.2015 та отримана відповідачем 10.07.2015. При цьому, докази оскарження зазначеної податкової вимоги в матеріалах справи відсутні.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. По суті рішення суду першої інстанції є правильним; в силу ч. 2 ст. 202 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року - залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України з Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 30 728 (тридцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень) 43 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.05.2017 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва