Постанова № 66351326, 04.05.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року справа № 813/1487/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому з врахуванням зміни (уточнень) позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2016, а саме нежитлового приміщення площею 84 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є переможцем електронних торгів, які були проведені 23.07.2016 Державним підприємством «Сетам» по лоту №157890. В протоколі торгів №185484 зазначено найменування об'єкту: нежитлове приміщення площею 84 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Романом Р.М. 30.09.2016 складено Акт про реалізацію предмета іпотеки. Позивач вважає, що акт про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2016 складений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в такому акті не зазначено чинного правовстановлюючого документу та дати реєстрації, номеру запису про право власності. Крім того, в такому акті відсутні відомості про іпотекодержателя та іпотекодавців, не описано характеристики предмету іпотеки. Вважаючи даний акт про реалізацію предмета іпотеки таким, що складений з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся з позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві та заяві про зміну (уточнення) позовних вимог, просить позов задовольнити.

Відповідач заперечень на позов, витребувані судом докази не надав, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 185484 про проведення електронних торгів вбачається, що 23.07.2016 відбулися торги, номер лота №157890, з продажу нежитлового приміщення площею 84 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Переможцем торгів визначено учасника № 3 ОСОБА_2.

Позивач здійснив оплату за придбане нерухоме майно в сумі 676628, 47 грн., що дорівнює різниці між ціною продажу придбаного ним лота і сумою винагороди організатора електронних торгів за цим лотом, що підтверджується випискою з рахунку відкритого в Державній казначейській службі України про зарахування 05.08.2016 коштів переможця торгів на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

За результатами проведених електронних торгів, 30.09.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУТУЮ у Львівській області ОСОБА_5 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3241/11 виданого 10.09.2014 Франківським районним судом м. Львова, складено акт про проведені електроні торги з реалізації предмета іпотеки, що належав ОСОБА_6, а саме нежитлове приміщення площею 84 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах.

З огляду на те, що позивач здійснив оплату за придбане майно він звернувся до відповідача з заявами від 07.02.2017 та 15.02.2017 про усунення перешкод в користуванні майном, а саме в припиненні іпотеки та знятті арешту з об'єкта нерухомого майна придбаного на електронних торгах позивачем.

27 лютого 2017 року позивач звернувся із скаргою на рішення державного виконавця до начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якій просив скасувати Акт державного виконавця, як такий що суперечить закону та видати новий акт.

Позивач 06 березня 2017 року подав до відповідача додаткову заяву до скарги від 27.02.2017 на рішення державного виконавця, в якій був проведений аналіз чинного законодавства стосовно продажу предмету іпотеки.

06 квітня 2017 року В.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Онишкевич Р.І. надав відповідь викладену у листі за вих. № 841/02.1- 25/2116, в якій зазначив, що позивач не є стороною виконавчого провадження, тому підстави для розгляду скарги щодо скасування акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2016, відсутні.

Як вбачається з Інформаційної довідки № 84770549 від 11.04.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - іпотека державним виконавцем припинена, але арешти не зняті.

11 квітня 2017 року позивач звернувся до державного нотаріуса Бояківського О.В. з проханням видати свідоцтво про придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки.

Державний нотаріус Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівського міського нотаріального округу Бояківський О.В. 11 квітня 2017 року виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки. Відмову аргументовано тим, що для проведення нотаріальної дії було надано Акт державного виконавця, який суперечить вимогам закону.

Встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Статтею 47 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що організатор прилюдних торгів протягом трьох днів з дня підписання переможцем прилюдних торгів протоколу надсилає відповідний протокол державному виконавцю, а також інші документи, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону. На вимогу державного виконавця для перевірки дотримання порядку проведення прилюдних торгів організатор прилюдних торгів зобов'язаний подати державному виконавцю повну та достовірну інформацію і документи, що стосуються організації та проведення торгів.

Протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому зазначаються:

назва виконавчого документа, на підставі якого здійснено реалізацію предмета іпотеки, його номер та дата видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ;

відомості про іпотекодержателя та іпотекодавця;

стисла характеристика та місцезнаходження предмета іпотеки;

назва організатора прилюдних торгів, який проводив прилюдні торги, дата та місце їх проведення;

відомості про покупця;

початкова ціна предмета іпотеки та ціна продажу;

сума коштів, перерахована за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний платіж, та дати їх перерахування;

відомості про те, що прилюдні торги відбулися з дотриманням вимог цього Закону.

Акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше наступного дня надсилається до організатора прилюдних торгів, який проводив прилюдні торги.

Державний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець повинен протягом п'яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повідомити про це організатора прилюдних торгів, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу. Відмова державного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства.

На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор проведення прилюдних торгів видає цей акт покупцеві, нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, державний виконавець за результатами проведення електронних торгів, склав акт про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2016, який затверджений заступником начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області.

Однак, як встановлено судом в порушення вищенаведених вимог законодавства, державним виконавцем в акті про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2016 не було зазначено наступні відомості:

- не зазначено чинного правовстановлюючого документу (ухвали суду);

- не зазначено дати реєстрації та номера запису про право власності;

- не зазначено відомості про іпотекодержателя та іпотекодавців;

- не описано характеристик предмету іпотеки (не зазначено реєстраційних дій, які сталися під час торгів та не зроблено висновку про те, що реалізація предмету іпотеки відбулася у відповідності до Закону).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2016 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд вважає, за необхідно зазначити, що на підставі Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2016, позивач не може отримати свідоцтво про придбання майна, що було предметом іпотеки, що позбавляє права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка придбана на електронних торгах в межах та на підставі чинного законодавства, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41, 42).

Положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 ( в редакції чинній на момент звернення до суду з даним позовом) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно з ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з приписами ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України підлягають стягненню витрати позивача у виді сплаченого судового збору за подачу адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2016, а саме нежитлового приміщення площею 84 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань 640 (шістсот сорок) гривень сплаченого судового збору на користь ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.05.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський