Ухвала суду № 66351026, 18.04.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

18 квітня 2017 рокум. Ужгород№ 807/382/17

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 судді Хустського районного суду, ОСОБА_3 судді Хустського районного суду, ОСОБА_4 судді Хустського районного суду, ОСОБА_5 начальника Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області, ОСОБА_6 начальника Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області, ОСОБА_7 слідчий Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області, ОСОБА_8 судмедексперта Хустської УРП, ОСОБА_9 судмедексперта Хустської УРП, ОСОБА_10 лікаря травматології Хустської поліклініки, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання дій неправомірними (незаконними) та відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю суду, прокуратури та органів слідства,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 судді Хустського районного суду, ОСОБА_3 судді Хустського районного суду, ОСОБА_4 судді Хустського районного суду, ОСОБА_5 начальника Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області, ОСОБА_6 начальника Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області, ОСОБА_7 слідчий Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області, ОСОБА_8 судмедексперта Хустської УРП, ОСОБА_9 судмедексперта Хустської УРП, ОСОБА_10 лікаря травматології Хустської поліклініки, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання дій неправомірними (незаконними) та відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю суду, прокуратури та органів слідства.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року дану позовну заяву залишено без руху у звязку з невідповідністю її вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Позивачу надано час для усунення недоліків позовної заяви шляхом приведення позовної заяви у відповідність з нормами статей 105, 106 КАС України терміном до 18 квітня 2017 року.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач надав суду 2 копії довідок Хустської ОДПІ від 13 березня 2017 року, оригінал позовної заяви та 11 копії такої, копії довідки Хустської районної лікарні за № 282, копію виписки ЗОКЛ, хірургії № 2 із історії хвороби № 5720, 2 роздруківки електронних листів-відповідей та копія із щоденника звернення до лікувального закладу.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі суд прийшов до наступного.

Ознайомившись з матеріалами даної позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки поданий позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Юрисдикція адміністративних судів згідно із ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п. 1 ч. 2 цієї ж статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до поняття «справа адміністративної юрисдикції», наведеного у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є субєкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. «Субєкт владних повноважень» - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший субєкт при здійсненні ним владний управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою субєкта владних повноважень є здійсненням цим субєктом владних управлінських функцій щодо іншого субєкта, який є учасником спору.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними субєктами стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один субєкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) субєктів, а ці субєкти, відповідно, зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного субєкта.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, субєктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 23.05.2001 №6-рп/2001 кримінальне судочинство визначається як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли у звязку з тим, що: «позивач 14 березня 2014 року потрапив у ДТП, отримав травми, судмедексперт ОСОБА_8 не визнав ушкодження отримані позивачем, середньої тяжкості, слідчий Бегов В.В., провівши слідством надав позивачу статусу свідка, а не потерпіло, суддя Волощук О.Я., не викликала ОСОБА_1 в судове засідання та про результат розгляду справи не повідомила його, експертиза суддею повторно не призначалася, чим порушено всі права позивача, як він сам зазначає у позовній заяві, як потерпілого, також зазначив, що слідчий Бегов В.В. та судмедексперт ОСОБА_8, ОСОБА_9, порушили інструкцію проведення судмедекспертизи від 06 січня 1995 року, аналогічно діяв суддя Орос Я.В. та суддя Сідей Я.Я.; Турдай В.І., Щадей В.М. та Бегов В.В. діяли протизаконно, тому що не реагували на звернення позивача щодо порушення його прав; лікар ОСОБА_10 винуватий в тому, що не надав позивачу жодної допомоги, окрім запису до карточки та дав вказівку ввести позивачу сироватку, що дала реакцію і останній був змушений лежати в обласній лікарні ще 10 діб; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 винуваті в ДТП».

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи внутрішніх справ (Національної поліції) під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, а також в межах порушеного кримінального провадження виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції, а тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення субєктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Аналіз вимог, заявлених у позовній заяві, та позиції Конституційного суду України дають суду підстави для висновку, що вирішення питання щодо дій або бездіяльності відповідача, які регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України, не є управлінською діяльністю, і надання цим діям (бездіяльності) оцінки не входить до компетенції адміністративного суду.

Спільним листом Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.2011 №334/8/13-11 (259/0/4-11) наголошено на тому, що при визначенні судової юрисдикції стосовно вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, субєктного складу сторін, предмета спірних правовідносин. Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції, відтак, такі спори не випливають із здійснення субєктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно частин 1 та 2 статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Завданнями кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, правовідносини, що виникають з приводу досудового розслідування, вчинені в межах порушених кримінальних проваджень, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стаття 303 КПК України встановлює перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.

Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачами, в даному випадку, знаходяться поза сферою застосування Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, компетенція Закарпатського окружного адміністративного суду не поширюється на зазначений спір, оскільки він має розглядатися в порядку кримінального судочинства судом загальної юрисдикції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, 160, 165КАС України, суд -

у х в а л и в:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 судді Хустського районного суду, ОСОБА_3 судді Хустського районного суду, ОСОБА_4 судді Хустського районного суду, ОСОБА_5 начальника Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області, ОСОБА_6 начальника Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області, ОСОБА_7 слідчий Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області, ОСОБА_8 судмедексперта Хустської УРП, ОСОБА_9 судмедексперта Хустської УРП, ОСОБА_10 лікаря травматології Хустської поліклініки, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання дій неправомірними (незаконними) та відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю суду, прокуратури та органів слідства - відмовити.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву разом з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні, або згідно з частиною 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяОСОБА_13