Постанова № 66350983, 25.04.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року (о 15 год. 20 хв.)Справа № 808/3544/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист»

до Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» (далі ТОВ «ІПВК «Спецзахист», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2016 №0001928261400, за яким позивачу нараховане грошове зобовязання у розмірі 241 935,00 грн., з якого 161 290,00 грн. податок на додану вартість і 80 645,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, видане відповідачем по результатам акту №109/08-29-14-00/37778452 від 03 листопада 2016 року документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та нормативному обґрунтуванні вимог (вх. №35203 від 09.12.20160. Зокрема, зазначає, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Кристал-інвест» підтверджується усіма необхідними первинними документами (договір, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні документи), на підставі яких здійснювався бухгалтерський та податковий облік. Постачання товару відбулося у повному обсязі, розрахунок також проведений у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, вважає, що ТОВ «ІПВК «Спецзахист» мало усі необхідні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Кристал-інвест», відповідно жодних підстав для не включення податкового кредиту від вищезазначеного контрагента підприємство не мало. Звертає увагу суду, що відповідно до тексту Акту перевірки, у відповідача не виникає жодних зауважень стосовно оформлення первинних документів, в тому числі й податкових накладних, з операцій з ТОВ «Кристал-інвест». Пояснює, що товари, що були придбані у контрагента, використовувались в подальшому для виконання робіт на державних підприємствах, а саме Вуглегірській ТЕС ПАТ «Центренерго» та на відокремленому підрозділі «Запорізька атомна електрична станція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що підтверджується договором, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт. Вказує, що всі перелічені обєкти є режимними, які контролюють кожну партію товару, кожну особу, що перетинає прохідну, кожний транспортний засіб, що вїжджає на їх територію, що унеможливлює будь-які незаконні дії з товарами або роботами для даних обєктів. Щодо твердження відповідача про визначення ТОВ «Кристал-інвест» як підприємства, що існує для надання податкової вигоди третім особам без мети реального здійснення господарської діяльності, зазначає, що Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог законодавства іншим субєктами господарювання. Що стосується посилання відповідача на ухвали Печерського районного суду щодо арешту банківського рахунку, наказів на проведення перевірки ТОВ «Кристал-інвест», не встановлення місцезнаходження, наявність інформації АС «Податковий блок» щодо відсутності трудових ресурсів, транспортного та торгівельного обладнання вказує, що всі ці дії відбуваються в рамках досудового розслідування, тобто на даному етапі відбувається збір доказів для передачі матеріалів в компетентний суд, і тільки суд має компетенцію та право визначати наявність чи відсутність вини підприємства, наявність чи відсутність ознак його фіктивності та інше, проте на даний час відсутній будь-який обвинувальний вирок стосовно вказаного контрагента, що на думку представника позивача, може свідчити про відсутність доказовості вини даного підприємства або недостатність доказів для передачі матеріалів до суду, або якісь інші причини, але в будь-якому разі не дає підстави контролюючому органу визнавати недійсними угоди вказаного підприємства із своїми контрагентами. Звертає також увагу суду, що на момент укладання договору, працівниками ТОВ «ІПВК «Спецзахист» були прийняті в рамках розумної обережності, заходи щодо перевірки контрагента в тому обсязі, в якому це може зробити звичайна юридична особа, а саме був перевірений Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на предмет наявності товариства в реєстрі, наявності виконавчих проваджень, перевірка видів діяльності, окрім того, ТОВ «Кристал-інвест» наявний в реєстрі платників ПДВ, станом на день укладення договору та на й на даний час. Ураховуючи викладене, вважає, що твердження відповідача про нереальність господарських операцій з ТОВ «Кристал-інвест» є тільки припущеннями, які не ґрунтуються на реальних доказах, не доведені належним чином та не можуть мути підставою для донарахування податкових зобовязань, а тому просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, про що подав до суду письмові заперечення (вх. № 2875 від 01.02.2017), відповідно до яких зазначає, що в ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з ТОВ «Кристал-інвест» згідно укладеного договору поставки товару від 13.06.2016 №13/06/16-1. Вказує, що аналізуючи податкову звітність вказаного контрагента було встановлено, що ОСОБА_3 є директором та головним бухгалтером підприємства в одній особі, в охоплених перевіркою періодах наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, засобів для транспортування та іншого майна, інформація про балансову вартість основних засобів, інформація про обєкти оподаткування або обєкти, повязані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП відсутня. Вказує на ту обставину, що з моменту реєстрації ТОВ «Кристал-інвест» надана лише декларація з податку на додану вартість за червень 2016 року, відповідно до якої зареєстровано обсяг постачання та обсяг придбання у розмірі понад 19 млн. грн., податкове зобовязання та податковий кредит з ПДВ у розмірі понад 3,8 грн., більше ніяка звітність до контролюючого органу за місцем реєстрації не подавалась. Пояснює, що згідно із протоколом допиту свідка ОСОБА_3 встановлено, що їй не відомо, що вона є директором та бухгалтером підприємства ТОВ «Кристал-інвест», реєстрацію підприємства у відповідних державних органах не проводила, довідку про взяття на облік форми 4ОПП в органи податкової служби не подавала, розрахункові рахунки в банківських установах не відкривала, не отримувала коштів, заяви на виготовлення печатки не подавала, договори на оренду будь-яких приміщень для підприємства не укладала та не підписувала, податкову звітність жодного разу не складала та не подавала до органів податкової інспекції, ніколи не писала заяви на отримання електронних ключів, фінансово-господарську діяльність на підприємстві не вела, договори на постачання не укладала та ніколи не підписувала, крім того, їй не відомо де саме знаходяться первинні документи або інші документи та печатки ТОВ «Кристал-інвест». Посилається на практику Верховного Суду України та вважає, що за умови наявності доказів, що керівник контрагента заперечує свою причетність до діяльності такого підприємства-контрагента, підписані ним податкові накладні слід вважати неналежними та такими, що не дають право на податковий кредит. Метою здійснення незаконної діяльності ТОВ «Кристал-інвест» є надання платних послуг субєктам господарювання з реального сектору економки у вигляді документального оформлення фінансово-господарських операцій, які мають безтоварний характер (в дійсності не відбувались) і необхідні лише для надання зовнішніх ознак законності формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, на думку представника відповідача, в первинних документах, виписаних ТОВ «Кристал-інвест» на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у звязку із чим вони не мають юридичної сили первинних документів. Ураховуючи вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (ідентифікаційний код 37778452) зареєстроване 14.07.2011 як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із Відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №2360/2015 видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 43.21 Електромонтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; 80.20 Обслуговування систем безпеки; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Листом від 22.08.2016 №5126/10/08-29-14-02-17 «Про надання інформації (пояснень та їх документального підтверджень)» відповідач за результатами аналізу отриманої податкової інформації, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства просив надати інформацію та її документальне підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Кристал-інвест», яке формує податковий кредит за червень 2016 року у сумі ПДВ 161,3 тис. грн., а саме: засвідчені підписом посадової особи ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та скріплені печаткою (за наявності), копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ «Кристал-інвест» за червень 2016 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності отриманого товару, придбання якого документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків. Крім того, у вищевказаному листі наведений конкретний перелік інформації та копій документів, які відповідач просить надати позивача.

21.09.2016 на адресу відповідача направлено відповідь ТОВ «ІПВК «Спецзахист» №21/09-1 на запит разом із первинними документами.

У період з 25.10.2016 по 27.10.2016 на підставі наказу № 687 від 25.10.2016 та направлення № 400 від 25.10.2016 фахівцями Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Кристал-інвест» за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень 2016 року, за результатами якої складено відповідний Акт № 109/08-29-14-00/37778452 від 03.11.2016.

В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 14.1.36, п. 14.1.181, п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення ТОВ «ІПВК «Спецзахист» податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 161 290,00 грн., у т.ч. по періодам:

-за червень на 250,00 грн.,

-за липень на 161 040,00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що податковим органом не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Кристал-інвест». Такий висновок податкового органу ґрунтується, між іншого, на отриманій податковій інформації від Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 31.10.2016 №518/08-29-14-02/40178760, якою не підтверджено взаємовідносини з контрагентами-постачальниками за період з 14.12.2015 по 16.09.2016 на суму ПДВ 3 809 533,39 грн. (дані показники задекларовано підприємством по декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року, податкова звітність за інші періоди підприємством не надавалась).

На підставі Акту перевірки та з урахуванням вказаних порушень 17.11.2016 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001928261400, яким позивачу збільшену суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 241 935,00 грн., у т.ч. за основним платежем 161 290,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 80 645,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у звязку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у звязку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує визначено постачальником вартість товару при обчисленні суми податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

У цій справі позивач стверджує, що за результатами взаємовідносин із контрагентом оформлені відповідні первинні документи, які, на його думку, надають право на формування податкового кредиту.

Дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинах із вищевказаним контрагентам судом встановлено наступне.

13.06.2016 між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Замовник) та ТОВ «Кристал-інвест» (Постачальник) укладено договір № 13/06/16-1 поставки товару, за умовами якого Постачальник зобовязується передати у встановлений строк товар у власність Покупця для використання його у своїй діяльності, а Покупець зобовязується прийняти цей товар і оплатити його на умовах цього договору. Найменування товару: вогнезахисні матеріали та інші матеріали.

З метою підтвердження фактичного виконання умов Договору поставки товару від 13.06.2016 № 13/06/16-1, позивачем надані рахунки-фактури від 13.06.2016 №061310 на суму 516 672,00 грн., від 29.06.2016 №062906 на суму 344 448,00 грн., від 21.06.2016 №062104 на суму 105 119,62 грн., від 29.06.2016 №062907 на суму 1 500,00 грн., видаткові накладні від 13.06.2016 №061310, від 29.06.2016 №062906, від 21.06.2016 №062104, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 29.06.2016 та податкові накладні від 13.06.2016 №39, від 29.06.2016 №261, від 21.06.2016 №70, від 29.06.2016 №262.

Згідно договору транспортування товару проводилось за рахунок ТОВ «ІПНК «Спецзахист» транспортом підприємства ТОВ «Кристал-інвест», що підтверджено позивачем товарно-транспортними накладними від 29.06.2016 №ВН-062907 та від 21.06.2016 №ВН-062104.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що позивачем надано виписки по рахунках в банку (реєстри платіжних документів за 16.06.2016, 23.06.2016, 01.07.2016).

На підтвердження використання товару, що був придбаний у контрагента, у власній господарській діяльності позивач зазначає, що в подальшому вони використовувались для виконання робіт на державних підприємствах, а саме Вуглегірській ТЕС ПАТ «Центренерго» та на відокремленому підрозділі «Запорізька атомна електрична станція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що підтверджується договором, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт. Вказує, що всі перелічені обєкти є режимними, які контролюють кожну партію товару, кожну особу, що перетинає прохідну, кожний транспортний засіб, що вїжджає на їх територію, що унеможливлює будь-які незаконні дії з товарами або роботами для даних обєктів.

Відповідно до Акту перевірки, внаслідок не підтвердження отримання товарів від ТОВ «Кристал-інвест», позивачем завищено податковий кредит, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на додану вартість за червень та липень 2016 року у сумі 161 290,00 грн.

З огляду на повідомлені обставини, ухвалою суду від 01.03.2017 від Генеральної прокуратури України витребувано докази щодо стану розслідування кримінальних проваджень стосовно ТОВ «Кристал-Інвест» (код ЄДРПОУ 40178760) № 42016000000000345 від 01.02.2016,.

Листом від 23.03.2017 №23/1/1-32773-14-311 Генеральною прокуратурою України на виконання вимог ухвали у справі направлено до суду копії протоколів допитів свідків, зокрема ОСОБА_3, при цьому зазначивши, що Департаментом спеціальних розслідувань ГПУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000345 від 01.02.2016, розпочате за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, перевищення влади та службових повноважень, отримання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах колишніми службовими особами вищих органів державної влади, правоохоронних органів та субєктів господарської діяльності юридичних осіб, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 368 КК України. У даному кримінальному провадженні серед іншого досліджується законність фінансово-господарських операцій окремих субєктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, зокрема ТОВ «Кристал-інвест).

Відповідно до частини першої статті 95 КПК України показаннями є відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Так, згідно протоколу допиту свідка від 07.07.2016 в рамках кримінального провадження №42016000000000345 ОСОБА_3в. під час допиту власноручно зазначила, що фінансово-господарську діяльність на підприємстві ТОВ «Кристал-інвест» вона ніколи не вела, договори на постачання ТМЦ не укладала та ніколи не підписувала, ніколи не виписувала від ТОВ «Кристал-інвест» видаткові, податкові накладні, довіреності, акти виконаних робіт або інші документи, повязані при веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кристал-інвест» з будь-якими контрагентами.

Крім того, ухвалою суду від 29.03.2017 у Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України заклопотанням представника відповідача витребувано докази щодо стану розслідування кримінальних проваджень стосовно ТОВ «Кристал-Інвест» № 42016000000000206 від 12.06.2016.

24.04.2017 на адресу суду надійшли зібрані докази стосовно ТОВ «Кристал-інвест» (вх. №11927), а саме: копії повідомлення про підозру ОСОБА_3, протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_3, повідомлення про підозру ОСОБА_4, протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4, повідомлення про підозру ОСОБА_5

Зі змісту протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 10.03.2017 вбачається, що приблизно в квітні 2015 року до неї звернувся знайомий ОСОБА_4, який запропонував надати йому документи для реєстрації на її імя підприємство без мети зайняття господарською діяльністю, в тому числі передбаченою статутом, за що пообіцяв грошову винагороду в сумі 2000 грн. щомісяця. До фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кристал-інвест» не має відношення, співробітників і службових осіб на ньому не призначала, статутний фонд не оформлювала, ніяких первинних, бухгалтерських, звітних документів не підписувала, договір про визнання електронних документів не укладала. На питання чи постачали товар, надавали послуги (роботи) або уповноважували когось на ці дії наступним підприємствам, зокрема, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» підозрювана ОСОБА_3 відповіла, що для вищезазначених підприємств вона не постачала товарів, не надавала послуг, не виконувала робіт, а також нікого не уповноважувала на ці дії.

Таким чином, податкові накладні ТОВ «Кристал-інвест», які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, оформлені особами від імені вказаного контрагент, які заперечують свою участь у підписанні будь-яких первинних документів із ТОВ «ІПВК «Спецзахист», а тому зазначені накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Суд зауважує, що в будь-якому разі наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів не є єдиною вичерпною підставою для формування податкової звітності з огляду на таке.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV, є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-ХІV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ "Ампір СВ" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У зв'язку з цим первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Так, відсутність у ТОВ «Кристал-інвест» матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, та відсутність вказаного суб'єкту господарювання за місцем його знаходження об'єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ним товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників, матеріально-технічних та транспортних засобів. З моменту реєстрації ТОВ «Кристал-інвест» надана лише декларація з податку на додану вартість за червень 2016 року, відповідно до якої зареєстровано обсяг постачання та обсяг придбання у розмірі понад 19 млн. грн., податкове зобовязання та податковий кредит з ПДВ у розмірі понад 3,8 грн., більше ніяка звітність до контролюючого органу за місцем реєстрації не подавалась.

Так, норми Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не ставлять у залежність право платника податків, встановлених цими Законами, на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

При цьому, свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності (обережності) при виборі контрагента, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв'язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов'язку, приховуються від контролюючих органів.

Так, господарські правовідносини позивача з його контрагентом мали місце упродовж незначного проміжку часу (відповідні товари за твердженням платника реалізовані третій особі). При цьому, встановити походження товарів, про реалізацію яких третій особі стверджує позивач, не видається можливим.

Матеріали справи не містять відомостей про узгодженням позивачем графіків поставок та уповноваження відповідних осіб на отримання товарів у постачальників.

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що встановлені обставини справи дають підстави для висновку про те, що дані бухгалтерського та податкового обліку сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Кристал-інвест» за відсутністю реально вчинених господарських операцій та на підставі первинних документів, які не можливо вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою.

При цьому, суд вважає, що сам факт наявності у позивача товару, поставка якого була обумовлена вищезазначеним договором поставки з вказаним контрагентом, не може бути беззаперечною підставою для висновку щодо правомірності формування витрат та податкового кредиту, оскільки визначальним у цій справі є встановлення обставин, які б свідчили про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кристал-інвест», тобто з тією особою, по взаємовідносинам з якою позивачем і сформовано дані бухгалтерського та податкового обліку. Оскільки, встановлені обставини у цій справі свідчать про відсутність реальних господарських взаємовідносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Кристал-інвест», то суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області щодо завищення позивачем податкового кредиту і, як наслідок, про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого розпорядження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак