Постанова № 66350940, 27.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 р. Справа № 805/1617/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.02.2017 року № Ф-460-17 на суму 15381,99 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.02.2017 року № Ф-460-17 на суму 15381,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 1997 року знаходиться на пенсії, та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» отримує пенсію за вислугу років, як військовослужбовець.

ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та обрала спрощену систему оподаткування.

01.04.2017 року ОСОБА_1 отримала від Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-460-17 винесену ним 15.02.2017 року.

Вважає, що винесена Відповідачем вимога є безпідставною.

Просила визнати недійсною вимогу № Ф-460-17 про сплату боргу від 15 лютого 2017 року винесену головним управлінням державної фіскальної служби в Донецькій області.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача зявився до суду, через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно до статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сімї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 24 травня 2013 р. за № 2 277 000 0000 012820, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку.

Відповідач Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області відповідно до п. 191-1.8 Податкового кодексу України, забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.

15 лютого 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-460-17 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2017 року у розмірі 15381,99 грн.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Статтею 1 Закону № 1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1058 за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, державної кримінально виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону № 1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Головним управління пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу була призначена пенсія за вислугу років як колишньому військовослужбовцю, яка є пенсією за віком як колишньому військовослужбовців, однак відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» ця підстава призначення пенсії не є виключенням із загальної норми про звільнення від сплати єдиного внеску пенсіонерами підприємцями, які отримують пенсію.

Отже, пенсіонерами за віком є особи, які досягли встановленого законом загального пенсійного віку та отримують пенсію.

При цьому закон не містить обмежень в залежності від виду отриманої пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років).

Так позивач є фізичною особою-підприємцем яка отримує пенсію за вислугу років, з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення, зокрема пенсіонерів за віком від сплати за себе єдиного внеску поширюються на позивача.

До того ж, відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст. 10 Закону України № 2464.

Відповідно до вимог ст. ст. 4, 10 Закону України № 2464, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України № 2464.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.

Крім того Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669 (далі Закон №1669).

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

При цьому, єдиною умовою звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, - є перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначних переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 14 квітня 2014 терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Водночас, на виконання приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Словянськ Донецької області.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що вимога Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-460-17 від 15 лютого 2017 року є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.02.2017 року № Ф-460-17 на суму 15381,99 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.02.2017 року № Ф-460-17 на суму 15381,99 грн. задовольнити.

Визнати недійсною вимогу № Ф-460-17 про сплату боргу від 15 лютого 2017 року винесену головним управлінням державної фіскальної служби в Донецькій області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.