Постанова № 66350859, 04.05.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року Справа № 803/445/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Малого підприємства «Індустрія» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося з адміністративним позовом до Малого підприємства «Індустрія» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2015 року по лютий 2017 року включно в сумі 43 978,97 грн.

Обґрунтовують позовні вимоги тим, що відповідач відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», пункту 6.8 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» зобовязаний щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Однак, своїх зобовязань відповідач не виконує, в результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійному фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, заборгованість за період з січня 2015 року по лютий 2017 року включно становить 43 978,97 грн. На даний час сума заборгованості не сплачена. Просить суд стягнути вище вказану заборгованість

Позивач в судове засідання не зявився, проте ним подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області.

Відповідач в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття, заперечення на позов не надав, хоча відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У звязку з цим, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника, оскільки судом вжиті всі передбачені заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку письмового провадження.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абзацу четвертого пункту першого статті 2 Закону № 400/97 об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Частиною другою Прикінцевих положень Закону №1058-ІV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зазначені в пунктах «б» - «з» цієї статті.

Наявність стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах вказаним у позовній заяві громадянам, підтверджується поданими позивачем розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, наявним в матеріалах справи.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663.

Так, відповідно до пунктів 6.4, 6.8 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як вбачається із пункту 6.1 даної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», зокрема для платників (крім тих, що є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) 100 відсотків фактичних витрат.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції для платників страхових внесків встановлено розмір страхових внесків за ставкою 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції витрати на виплату і доставку пільгових пенсій покриваються підприємствами пропорційно до стажу роботи.

Судом встановлено, що Мале підприємство зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Луцькому обєднаному УПФУ Волинської області як платник страхових внесків та зобовязаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а. с. 13-15).

З матеріалів справи вбачається, що в МП «Індустрія» працювали громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пенсія яким призначена на підставі пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, МП «Індустрія» підпадає під дію частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 2015 року по 2017 рік про те, що вказані пенсіонери знаходяться на обліку в позивача і їм призначена пенсія на підставі вказаних вище пунктів Закону, а тому відповідач повинен сплачувати до Пенсійного фонду фактичні витрати на доставку та виплату пільгових пенсій.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Луцьку надсилалися та вручені відповідачу розрахунки сум фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за 2015 рік (а. с. 7, 11).

Крім того, факт наявності у відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій перед Пенсійним фондом за період з січня 2015 по лютий 2017 року в сумі 43 978,97 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою-розрахунком заборгованості, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 (а. с. 5, 8, 12, 39).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відповідача перед Луцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області існує заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 43 978,97 грн., яка на день розгляду справи не сплачена та повинна бути стягнута із боржника на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 17, 41, 128, 160, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Малого підприємства «Індустрія» (45632, Волинська область, Луцький район, село Зміїнець, вулиця Медична, будинок 25, код ЄДРПОУ 13347225) на користь Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, будинок 1, код ЄДРПОУ 20125593) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2015 року по лютий 2017 року включно в розмірі 43 978 (сорок три тисячі девятсот сімдесят вісім) гривень 97 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А. Лозовський