Вирок № 66350146, 04.05.2017, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/540/16-к

Провадження №1-кп/149/10/17

Номер рядка звіту 19

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

04.05.2017 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вергелеса В.О.,

з участю секретаря Лисої В.В.,

прокурора Клітченка С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР 26.11.2015 року за № 12015020330000828, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого - АДРЕСА_1, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 28.07.2015 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, 28.07.2015 року засуджений вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, на шлях виправлення не став і вчинив новий, умисний, корисливий злочин.

Так, 24 листопада 2015 року біля 20 години 20 хвилин в м. Хмільнику по вулиці Пушкіна, на території автобусної зупинки, яка розташована біля приміщення магазину з ремонту електроніки ОСОБА_1, маючи злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів та бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_3 та відкрито вихопив з рук належний останньому мобільний телефон марки "Nokia asha 200", ІМЕІ 1: 353255055821412, ІМЕІ 2: 353255055821410, вартістю відповідно до висновку експерта № 1114 від 15.01.2016 року 430 гривень, в якому знаходились дві сімкарти операторів мобільного звязку "Київстар" № 098-79-21-496 та "Лайф" № 063-77-57-118, вартістю по 15 гривень кожна, а також флеш-карта micro SD обємом 2 Gb, вартістю 40 гривень, обернувши їх на свою користь. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, при цьому застосовуючи фізичну силу та моральний тиск, з метою виключення опору потерпілого, а також утримання вже вилученого майна, відштовхнув його руками в область грудної клітини та намагався завдати удару рукою в обличчя, від якого потерпілий ухилився, чим завдав ОСОБА_3 фізичний біль, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

В подальшому, 24 листопада 2015 року приблизно о 20 годині 40 хвилин перебуваючи на території парку ім. Т.Г. Шевченка, що по проспекту Свободи в місті Хмільнику Вінницької області, неподалік громадської вбиральні, ОСОБА_1, керуючись прямим злочинним умислом на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів та бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна з застосуванням морального тиску та фізичного насильства, яке виразилось у нанесенні ударів руками та ногами по різним частинам тіла неповнолітньому ОСОБА_4, ривком, з рук потерпілого незаконно, відкрито заволодів мобільним телефоном марки "Fly ff 177", ІМЕІ 1: 352421073985147, ІМЕІ 2: 252421073985154, вартістю відповідно до висновку експерта № 1114 від 15.01.2016 року, з урахуванням зносу, станом на момент проведення експертизи 353,97 гривень, в якому знаходились дві сімкарти операторів мобільного звязку "Київстар" № 068-95-84584 та "Лайф" № 093-32-39-620, вартістю по 15 гривень кожна, флеш-карта micro SD обємом 2 Gb, вартістю 40 гривень, а також розрахунковою карткою "Приватбанку", обернувши вказані речі на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України не визнав та показав, що він був знайомий з потерпілим ОСОБА_4 ще раніше, то цих подій. Він познайомився з ОСОБА_4 на території ПТУ у місті Хмільнику. Під час розмови ОСОБА_4 повідомив йому, що у нього пропали речі. Він запропонував ОСОБА_4 проживати у його будинку квартирувати, на що той погодився. Після цього ОСОБА_4 проживав у його на квартирі і телефон він забрав у ОСОБА_4, щоб той повернув речі, які ОСОБА_4 без дозволу забрав у нього. Коли ОСОБА_4 залишив квартиру, то виявилося, що пропали належні йому речі навушники, собачий поводок, дві медалі та два ордени бубушки. Це було у жовтні 2015 року. Чому ОСОБА_4 зїхав з квартири, йому невідомо, а коли він залишав квартиру то його в будинку не було. З будинку пропали вказані речі. З цього приводу він звернувся до ОСОБА_4, але той відповів, що нічого не брав. Будучи впевненим, що всі ці речі забрав ОСОБА_4, він вирішив знайти ОСОБА_3 щоб той з цього приводу поговорив з ОСОБА_4. Зустрівся з ОСОБА_3 біля входу в ПТУ. З ним до ПТУ прийшли його товариші ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, вони прийшли з ним "за компанію". Він пояснив ОСОБА_3, що ОСОБА_4 забрав з його будинку належні йому речі. Це могло бути 24.11.2015 року між 18-20 годинами, вже було темно. Після цього ОСОБА_3 сам запропонував зателефонувати до ОСОБА_4, це він робив добровільно. ОСОБА_3 зателефонував до ОСОБА_4 і домовилися зустрітися в парку. Пішли пішки до парку. Ще з ними був ОСОБА_8. Всього їх було шестеро. До парку ішли по вулиці Жданова по під ринок. Коли проходили біля ринку він сказав до ОСОБА_3 щоб той дав належний йому телефон щоб зателефонувати ОСОБА_4. ОСОБА_3 на його вимогу дав йому телефон, він зателефонував до ОСОБА_4, а після розмови з ОСОБА_4, телефон ОСОБА_3 залишив у себе. ОСОБА_3 просив повернути телефон, але він не повернув. В парку був уже ОСОБА_4, який на його запитання відповів, що ніяких речей не брав. Ці події відбувалися в парку поряд з приміщенням туалету. Після цього він забрав у ОСОБА_4 мобільний телефон і повідомив тому, що поверне коли той поверне речі. Він сказав до ОСОБА_4 дай телефон, і той дав, повернеш речі поверну телефон. В цей час всі інші хлопці стояли збоку і не втручалися. Під час розмови з ОСОБА_4 він кричав до ОСОБА_4 та вживав нецензурні слова. На його думку ОСОБА_4 був трохи наляканий від цього. Після того, як телефон вже був у нього, він штовхнув ОСОБА_4 у плече, але той від того поштовху не впав. Штовхнув для того, щоб змусити ОСОБА_4 віддати речі. Хтось із хлопців сказав до нього поверни телефон, але він відмовився це роботи до повернення речей ОСОБА_4. Під час розмови з ОСОБА_4 також вимагав від останнього щоб той повернув ключі від будинку, які він залишив у себе. Після цього всі розійшлися і він теж пішов додому. ОСОБА_3 просив повернути телефон, але він відповів, що поверне тоді коли ОСОБА_4 поверне належні йому речі. Він так вчинив тому, що вважав, що так як ОСОБА_3 товариш ОСОБА_4, то вплине на нього і той поверне речі. Не памятає чи це було до того як він забрав телефон у ОСОБА_4, чи вже після того. До ОСОБА_3 фізичного насильства не чинив, тільки розмовляв з ним, хоча і в грубій нецензурній формі. З приводу пропажі речей з будинку до правоохоронних органів не звертався, вирішив це питання вирішити самотужки. На наступний ранок телефони, які він забрав у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вилучила поліція. Він добровільно на вимогу працівників поліції віддав телефони. ОСОБА_3 до цього випадку бачив кілька раз, він товаришував з ОСОБА_4 ОСОБА_3 був у нього в будинку і від нього знав про речі, які пропали з будинку. Будинок належить його матері.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, його вина у скоєнні вказаного злочину доведена наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 який показав, що одного дня, точну дату він вже не памятає, до нього зателефонував ОСОБА_1, який запитав чи не бачив він ОСОБА_4 та сказав, що необхідно зустрітися. Він з своїм знайомим ОСОБА_8 біля ПТУ зустрілися з ОСОБА_1, з яким були ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_1 запитав де ОСОБА_4, хай поверне речі, які він у нього забрав. ОСОБА_9 сказав до нього щоб він зателефонував до ОСОБА_4 і щоб той прийшов в парк. Він зателефонував до ОСОБА_4 і передав тому вимогу ОСОБА_9, ОСОБА_4 відповів, що прийде. Коли проходили біля ринку, ОСОБА_9 сказав до нього він набрав номер ОСОБА_4 і дав йому телефон, щоб він поговорив з ним. Після цього ОСОБА_9 забрав у нього мобільний телефон поклавши його до кишені. На його прохання повернути телефон, ОСОБА_9 відмовив йому у цьому. Потім він іще рази три-чотири просив ОСОБА_9, щоб той повернув телефон, але то телефон не повернув. Коли проходили біля поліклініки, то після його вимоги повернути телефон, ОСОБА_9 вдарив його в голову. Відповісти він не міг, тому що з ОСОБА_9 були його товариші, який було троє. Коли прийшли в парк, то там вже був ОСОБА_4. ОСОБА_9 з ним розмовляв, а вони всі стояли збоку. Під час цієї розмови ОСОБА_9 забрав у ОСОБА_4 мобільний телефон. Це було так ОСОБА_9 сказав ОСОБА_4, дай телефон і той дав. З інших присутніх крім ОСОБА_9 з ОСОБА_4 ніхто більше не розмовляв. ОСОБА_9 він себе агресивно і по відношення до нього, зокрема тоді, коли він знову попросив повернути йому телефон. Під час розмови з ОСОБА_4, ОСОБА_9 вів себе агресивно, вимагав повернути речі з будинку. Чи бив при цьому ОСОБА_9 ОСОБА_4, він не бачив, але бачив, що після спілкування ОСОБА_9 з ОСОБА_4, останні тримався рукою за бік і кульгав на ногу. Належний йому телефон забрав у нього без дозволу, забрав телефон з рук, забрав і все. Сам на сам ОСОБА_9 не боявся, але так як з ним були його товариші, то сам за себе постояти боявся. Вважає, що по відношенню до нього, ОСОБА_9 вчинив грабіж. До цієї зустрічі до будинку ОСОБА_9 приходив один раз, провідати ОСОБА_8, який там жив як квартирант.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який показав, що він восени 2015 року проживав як квартирант у будинку ОСОБА_9 Жив на квартирі у ОСОБА_9 біля одного місяця. Також у нього був ключ від будинку. Одного дня, дату вже не памятає, у вечірній час до нього зателефонував ОСОБА_3 і передав йому, що йому необхідно прийти в парк і там зустрітися. ОСОБА_3 під час цієї розмови не сказав йому, що там буде ОСОБА_9. Потім ОСОБА_9 говорив з ним з телефону ОСОБА_3. Він прийшов у парк де його чекав ОСОБА_9. З ОСОБА_9 був ОСОБА_5, а також іще приблизно чоловік з сім, яких він не знав. ОСОБА_9 сказав до нього підійди, потім сказав - поверни навушники, собачий поводок та медалі, які я нібито забрав з його будинку. Він відповів, що не бачив і брав всіх тих речей. ОСОБА_9 почав кричати до нього, потім штовхнув у плече він чого він впав. Коли лежав на землі, то ОСОБА_9 вдарив його ногою по нозі. Коли він піднявся, то ОСОБА_9 продовжував вимагати від нього повернути речі, які він не брав. Потім сказав дай телефон подивитися, на його вимогу він передав телефон. Забравши у нього мобільний телефон, ОСОБА_9 поклав його собі у карман, а перед цим зняв кришку з телефона і витяг батарею. Сказав при цьому повернеш всі речі то поверну телефон. Під час розмови не дуже сильно вдарив рукою по його руці. Також під час розмови ОСОБА_9 вдарив його у грудну клітку і він від цього удару присів. Він не міг не виконати вимогу ОСОБА_9 або силою забрати телефон, так як той сильніший за нього і з ним були його хлопці. Він боявся ОСОБА_9. ОСОБА_9 бив його в живіт, по рукам, ногах, але точно вже це не памятає. Все це продовжувалося до 15 хвилин. Потім ОСОБА_9 забрав у нього картку Приватбанку і сказав йому іти за ним до банкомату біля магазину «Грош». Там на вимогу ОСОБА_9 він повідомив тому пін-код картки і ОСОБА_9 переконався, що на картці кошти відсутні. Потім повернулися до парку. Коли ОСОБА_9 хотів іти від них, то ОСОБА_3 попросив повернути його телефон, той відмовив йому у цьому і відповів, що потім поверне. Потім його знайомі запитали його про те, де його телефон і він розповів їм про все, що сталося. Ті порадили йому звернутися з заявою у міліцію, що він і зробив. Картку Приватбанку ОСОБА_9 повернув йому на наступний день після його звернення в поліцію, передавши її через одногрупника.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який показав, що потерпілого ОСОБА_3 знав раніше, вони навчалися разом в ПТУ. Він був свідком того, як ОСОБА_1 силою забрав у ОСОБА_3 мобільний телефон. У вечері у місті Хмільнику, точну дату вже не памятає, до ПТУ прийшов ОСОБА_1 з своїми хлопцями. Коли він з ОСОБА_3 прийшов до цих хлопців, ОСОБА_1 сказав їм іти разом з ними. Ні він, ні ОСОБА_3, цьому не перечили, так як боялися ОСОБА_1, який раніше з хлопцями вже бив їх. ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3 щоб той подзвонив ОСОБА_4, так як той нібито був щось винен ОСОБА_1. ОСОБА_3 зателефонував. Коли йшли біля ринку ОСОБА_1 забрав у ОСОБА_3 мобільний телефон і кинув собі в карман. ОСОБА_3 просив повернути телефон, але ОСОБА_1 відмовився повернути телефон. Коли прийшли в парк там був ОСОБА_4. Коли він побачив ОСОБА_1 то почав тікати, але ОСОБА_1 його наздогнав. Він так зрозумів, що ОСОБА_4 не знав, що в парку буде зустрічатися з ОСОБА_1. Потім ОСОБА_1 завів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та його за туалет. ОСОБА_1 бив їх по черзі спочатку ОСОБА_4, потім ОСОБА_3, а потім і його. ОСОБА_1 з ноги вдарив його в груди. В парку ОСОБА_1 розмовляв з ОСОБА_4 та вимагав у ОСОБА_4 гроші. У ОСОБА_4 був простенький телефон, бачив як ОСОБА_1 взяв телефон в руки і тримав його, але чи забрав його ОСОБА_1 він вже не памятає. Але памятає, що ОСОБА_3 просив ОСОБА_1 повернути телефон, але ОСОБА_1 телефон не повернув. Бачив як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3. Потім ОСОБА_1 ходив з ОСОБА_4 до банкомату, проте на карточці ОСОБА_4 грошей не було. Під час розмови, ОСОБА_1 наносив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 удари. ОСОБА_4 в парку все робив, що вимагав ОСОБА_1, робив це всупереч своєї волі.

Показаннями свідка ОСОБА_5, який показав, що 24.11.2015 року у вечері, він, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 гуляли по місту. ОСОБА_1 розповів, що ОСОБА_4 коли проживав у його будинку забрав належні ОСОБА_1 речі - зокрема навушники. Він запропонував піти до 40-го училища. Там зустріли ОСОБА_3 та ОСОБА_8. Потім вони забрали з собою ОСОБА_3 і ОСОБА_8 і всі пішли у парк в центрі міста Хмільника. Коли йшли то зупинялися біля ринку. ОСОБА_11 з телефону ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_4. Потім він телефон ОСОБА_3 залишив у себе. ОСОБА_3 просив щоб ОСОБА_11 повернув телефон, але ОСОБА_11 телефон не повернув. Коли прийшли в парк туди прийшов ОСОБА_4. ОСОБА_11 говорив ОСОБА_4, щоб той повернув ті речі, які той забрав. Потім ОСОБА_11 взяв у ОСОБА_4 мобільний телефон. ОСОБА_4 просив ОСОБА_11 повернути телефон, але ОСОБА_11 телефон не повернув. Потім бачив як ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_4. Чи забирав ОСОБА_11 у ОСОБА_4 інші речі не бачив. Не пам"ятає чи повернув ОСОБА_11 мобільні телефони ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_6 показав, що 24.11.2015 року у вечері, він зустрівся з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_10 Потім на пропозицію ОСОБА_1 пішли до училища, де зустріли, як йому стало відомо пізніше, ОСОБА_8 та ОСОБА_3. ОСОБА_1 про щось з ним розмовляв. Потім ця розмова між ними перерослі у сварку. ОСОБА_1 когось з тих хлопців вдарив. Потім один з тих хлопців на вимогу ОСОБА_1 до когось телефонував. Потім пішли до парку. Коли йшли по вулиці Пушкіна, то ОСОБА_1 взяв мобільний телефон у ОСОБА_3. Чи повернув потім ОСОБА_1 мобільний телефон ОСОБА_3 він не бачив. У парку до них ішов хлопець - ОСОБА_4. ОСОБА_1 підійшов до нього, а потім вони разом повернулися до них. Потім ОСОБА_1 кричав до того хлопця, потім наніс удар тому хлопцеві. Потім коли ОСОБА_1 бив хлопця, він іще з кимось забрав ОСОБА_1 від того хлопця. Потім бачив у ОСОБА_1 в руках телефон того хлопця. Чи брав у того хлопця ОСОБА_1 інші речі, зокрема банківську картку, не бачив. Чув як ОСОБА_1 відмовив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у повернені телефонів.

Показаннями свідка ОСОБА_7 який показав, що він з товаришем ОСОБА_6 був в центрі міста Хмільника. Потім вони зустрілися з ОСОБА_1А та ОСОБА_5 Потім на пропозицію ОСОБА_1 пішли до училища, де зустріли, як йому стало відомо пізніше, ОСОБА_8 та ОСОБА_3. ОСОБА_1 про щось з ним розмовляв. Потім ОСОБА_1 когось з тих хлопців вдарив. Потім один з тих хлопців на вимогу ОСОБА_1 до когось телефонував. Потім пішли до парку. Коли йшли по вулиці Пушкіна, то там на деякий час зупинялися. У парку до них ішов ОСОБА_4. ОСОБА_1 підійшов до нього, а потім вони разом повернулися до них. Потім ОСОБА_1 кричав до того хлопця, потім вдарив ОСОБА_4. Потім на вимогу ОСОБА_1 ОСОБА_4 передав тому мобільний телефон. Потім він відмовився повернути телефон ОСОБА_4 і залишив його у себе. Чув розмову між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з приводу банківської картки.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.11.2015 року, з якого вбачається, що слідчий Хмільницького ВП ГУНП у Вінницькій області прийняв усну заяву від ОСОБА_4 про прийняття мір до невідомої особи, яка 24.11.2015 року о 20:30 годині в м. Хмільнику по вулиці Леніна в парку заволоділа телефоном "Fly" та банківською карткою "Приватбанку", чим завдав матеріального збитку на загальну суму 650 гривень(а.с. 25, т.2).

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.11.2015 року, з якого вбачається, що слідчий Хмільницького ВП ГУНП у Вінницькій області прийняв усну заяву від ОСОБА_3 про прийняття мір до ОСОБА_1, який 24.11.2015 року о 20:30 годині в м. Хмільнику по вулиці Пушкіна навпроти поліклінічного відділення Хмільницької ЦРЛ, заволодів телефоном "Nokia asha 200" із сімкартами 098-79-21-496, 063-77-57-118, чим завдав матеріального збитку на загальну суму 500 гривень (а.с. 30, т.2).

Розпискою ОСОБА_1 від 25.11.2015 року, відповідно до якої він добровільно видав працівникам поліції мобільні телефони "Fly", "Nokia", сім картки лайф та київстар (а.с.32, т.2).

Протоколом огляду місця події від 26.11.2015 року, яким оглянуто мобільний телефон "Fly" білого кольору на дві сім карки, мобільний телефон Nokia білого кольору на дві сім картки, дві сімкарти операторів мобільного звязку "Київстар" № 068-95-84584 та "Лайф" № 093-32-39-620, флеш-карта micro SD обємом 2 Gb, дві сімкарти операторів мобільного звязку "Київстар" № 098-79-21-496 та "Лайф" № 063-77-57-118, флеш-карта micro SD обємом 2 Gb (а.с. 33-34, т.2).

Довідкою ОСОБА_12 Чехівського від 27.11.2015 року про те, що станом на 24.11.2015 року вартість сімкарти оператора мобільного зв"язку "Київстар" становить 15 гривень, "Лайф" - 15 гривень, флеш-карт micro SD обємом 2 Gb - 40 гривень (а.с.35,36, т.2).

Постановою слідчого від 23.12.2015 року призначення товарознавчої експертизи мобільних телефонів (а.с. 37, т.2).

Висновком експерта № 1114 від 15.01.2016 року, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону аналогічного "Nokia asha 200" та бувшого в користуванні становить 430 гривень, ринкова вартість телефону "Флай ФФ 177", з урахуванням зносу станом на момент проведення експертизи, могла становити 353,97 гривень (а.с.39-46, т.2).

Протоколом слідчого експеременту від 29.01.2016 року з потерпілим ОСОБА_3 та відеозаписом на DVD-R (спецпакет експертної служби № 2450656), який був відтворений у судовому засіданні та якими зафіксовано, що потерпілий ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_1А сказав йому зателефонувати до ОСОБА_4, щоб той прийшов у парк, що він на вимогу ОСОБА_1 і зробив. Показав, як по вулиці Пушкіна в місті Хмільнику, після того, як він на вимогу ОСОБА_1А знову зателефонував до ОСОБА_4, щоб той чекав у парку, ОСОБА_1 з його рук всупереч його волі вихопив за забрав належний йому мобільний телефон і поклав собі у карман куртки. На його вимогу повернути телефон ОСОБА_1 замахнувся і наніс йому удар в район обличчя, але він ухилився від того удару. Коли прийшли до парку, то зупинилися біля вбиральні. ОСОБА_4В ішов до них від річки. Потім ОСОБА_1 побіг назустріч ОСОБА_4, а потім привів тримаючи того за руку. ОСОБА_1 забрав у ОСОБА_4 телефон, він забрав його з руки ОСОБА_4. ОСОБА_1 говорив ОСОБА_4 про якісь навушники, потім запитував чи є того гроші. Денис витяг з кармана картку Приватбанку, яку ОСОБА_1 забрав. Потім ОСОБА_1 пішов до банкомату, а коли повернувся то сказав, що грошей немає, що ОСОБА_4 заблокував картку. Бачив як ОСОБА_1 вдарив рукою ОСОБА_4 і той впав на землю, а потім бив його ногами. Його ОСОБА_1А теж бив. Вдарив кулаком у груди, а потім іще в голову збоку. Телефон забрав і не повернув (а.с.50-55, т.2).

Протоколом слідчого експеременту від 29.01.2016 року з потерпілим ОСОБА_4 та відеозаписом на DVD-R (спецпакет експертної служби № 2450639), який був відтворений у судовому засіданні та якими зафіксовано, що потерпілий ОСОБА_4 показав, що до нього зателефонував його одногрупник ОСОБА_3 і запропонував зустрітися в парку. Він погодився прийти в парк. Коли прийшов в парк, то побачив там ОСОБА_1 з групою хлопців, який сказав йому - "от ти і попав". Коли ОСОБА_1А йшов за ним позаду нього, то ОСОБА_1 вдарив його ззаду кулаком у бік. Потім забрав у нього з руки телефон, почав дивитится кому він перед цим телефонував, потім зняв кришку, витяг батарею і поклав їх собі в карман. ОСОБА_1 запитав у нього чи є гроші, він показав картку Приватбанку, яку ОСОБА_1 забрав. На вимогу ОСОБА_1 повідомив йому пінкод картки. Потім ОСОБА_1 з карткою пішов до банкомату, а коли повернувся то сказав, що картка заблокована. ОСОБА_1 після цього вдарив його в обличчя і він упав, а потім коли лежав на землі то бив його ногами. Ті хлопці, що були з ОСОБА_1 забрали його від нього, сказавши, що досить, так як на тілі будуть сліди. Бачив як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 в обличчя. Потім ОСОБА_1 їм погрожував, сказав, що якщо ми підемо в міліцію, то взагалі уб"ємо. ОСОБА_1 не пояснював йому чому він забрав належний йому телефон та картку. На другий день він звернувся із заявою в міліцію. Після цьго вони всі разом дійшли рибного магазину де розішлися в різні сторони, він ОСОБА_3 та ОСОБА_8 пішли в одну сторону, а ОСОБА_1 та ті хлопці, в іншу сторону. Перед цим ОСОБА_1 знову погрожував їм розправою, якщо вони звернуться в міліцію (а.с.56-62, т.2).

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд не погоджується з доводами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, що обвинувачений ОСОБА_1 не вчиняв злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, що у нього не було умислу на вчинення вказаних злочинів. Вказані доводи обвинуваченого та сторони захисту спростовуються доказами дослідженими судом під час судового розгляду та які оцінені судом в їх сукупності, зокрема показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, якими доведено, що ОСОБА_1 застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для здоров"я потерпілих, відкрито заволодів належним потерпілим майном.

Прийшовши до такого висновку, суд також врахував, що обвинувачений ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів чи суду щодо пропажі речей з будинку його матері, що фактично свідчить про те, що він використосував це як привід для протиправного заволодіння майном потерпілих. При цьому суд також враховує те, що шляхом погроз розправою над потерпілими, які потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сприймали як реальні, обвинувачений ОСОБА_1, відкрито протиправно заволодіваючи майном потерпілих, вбачав можливість уникненення відповідальності за скоєне, що також спростовує доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1А не міг вчинити грабіж і що у нього не було умислу на вчинення грабежу потерпілих, так як потерпілі його знали.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, суд розцінює, як його намагання уникнути відповідальності за скоєні ним злочин та як обраний ним спосіб захисту від обвинувачення.

Суд вважає, що не встановлено підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за обвинуваченням у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 94 КПК України, дослідивши та оцінівши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України доведена повністю і дії обвинуваченого ОСОБА_1 охоплюються складом злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а тому вони вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що він позитивно характеризується за місцем проживання, є молодою людиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає, що його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України - у межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на строк п"ять років, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також суд враховує, що вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.07.2015 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд вважає, що так як обвинувачений ОСОБА_1 після постановлення 28.07.2015 року вироку Хмільницьким міськрайонним судом і до повного відбуття покарання за вказаним вироком вчинив новий злочин, то відповідно до ст. 71 КК України, необхідно до покарання призначеного ОСОБА_1 за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком суду.

Підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 під час постановлення вироку, відсутні. Цивільні позови потерпілими не заявлялися.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-11, 118-126, 127-129, 369-371, 373, 374-376, 395 КПК України, ст.ст. 12, 57, 65, 66, 67, 71,186 КК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п"ять років.

Відповідно до ст. 71 КК України, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуте обвинуваченим ОСОБА_1 покарання за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.07.2015 року, призначивши ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк п"ять років шість місяців.

Стягнути з ОСОБА_1 до державного бюджету України процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов"язані з проведенням експертизи в розмірі 384 гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні: DVD-R (спецпакет експертної служби № 2450656), DVD-R (спецпакет експертної служби № 2450639) залишити при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки "Nokia asha 200", дві сімкарти операторів мобільного звязку "Київстар" 098-79-21-496 та "Лайф" 063-77-57-118, флеш-карту micro SD обємом 2 Gb, повернути потерпілому ОСОБА_3; мобільний телефоном марки "Fly ff 177", дві сімкарти операторів мобільного звязку "Київстар" 068-95-84584 та "Лайф" 093-32-39-620, флеш-карту micro SD обємом 2 Gb, повернути потерпілому ОСОБА_4

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя Вергелес В.О.