Ухвала суду № 66344803, 24.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2161/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Дзюба О.А.

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

прокурора Іванькова П.В.,

захисників Кочмарьової Т.С., Мельничука Ю.Л.,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконферензв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» в приміщенні суду апеляційну скаргу заступника начальника третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Іванькова Павла Вікторовича та апеляційні скарги захисників Мельничук Юрія Леонідовича, Савченка РусланаСергійовича, Кочмарьової Тетяни Сергіївни в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 30 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надіда О.В., погоджене із прокурором у провадженні - заступником начальника третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва Іваньковим П.В. та продовжено строк тримання під вартою до 30 квітня 2017 року включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 10 000 000 грн. щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рівне, громадянина України, українця, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2016 за № 42016100000000558, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України,

Згідно ухвали суду першої інстанції, при вирішенні питання про продовження підозрюваному строку тримання під вартою слідчий суддя врахував конкретні обставини справи, що вказують на наявність достатніх підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_4 зазначених кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, будучи обізнаним з мірою покарання за вчинені діяння, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, впливати на свідків. Зазначає, що названі ризики є обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані стороною обвинувачення та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема даними про перебування підозрюваного у розшуку, порушення ним умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім цього слідчим суддею встановлено, що існує необхідність проведення слідчих та процесуальних дій, направлених на завершення досудового розслідування, виконати які не видається за можливе до закінчення попереднього рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема слідчий суддя зазначив необхідність: отримати висновки призначених судово-економічної експертизи, а також комплексної судово-економічної експертизи та експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів; встановити та допитати у якості свідків понад 20 колишніх співробітників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «Фагор»; допитати у якості, потерпілих понад 150 вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр»; отримати висновки комп'ютерно-технічних експертиз, призначених у кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Також слідчий суддя дослідив обставини кримінального провадження, врахував, що ОСОБА_4 перебував у розшуку та дійшов висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а обраний відносно нього запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор у кримінальному провадженні -заступник начальника третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Іваньков П.В. та захисники підозрюваного - Мельничук Ю.Л., Савченко Р.С., Кочмарьова Т.С. подали апеляційні скарги.

Прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість ухвали слідчого судді та вважаючи висновки, викладені в ухвалі такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, просить її скасувати та постановити нову, якою продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 12.05.2017 року із залишенням розміру застави, встановленої попередньо ухвалою слідчого судді від 31.01.2017 року.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що з огляду на встановлений органом досудового розслідування розмір збитків, який складає більш 2,2 млрд. грн., а також факт переховування інших підозрюваних, застава у розмірі 10 млн. грн. є недостатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Також стверджує, що продовження строку тримання підозрюваного під вартою до 30.04.2017 року, тобто до одного місяця не забезпечує належного виконання завдань кримінального провадження, оскільки досудове розслідування об'єктивно не може бути закінчено не тільки до 30.04.2017 року, а й у строк до 9 місяців, у зв'язку з чим планується звернення з відповідним клопотанням про його продовження до 12 місяців, про що сторона обвинувачення наголошувала у судовому засіданні під час розгляду клопотання.

В апеляційній скарзі в інтересах підозрюваного захисник Савченко Р.С., посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали через неповноту судового розгляду, невідповідність висновкам суду обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави, зменшивши її з 10 млн. грн. до 3 млн. грн.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що слідчий суддя не оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, що, на думку захисника, вказує на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Стверджує, що у доданих до клопотання матеріалах відсутні докази, що підтверджують обґрунтованість висунутої ОСОБА_4 підозри та наявність у кримінальному провадженні ризиків.

Зазначає, що ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, батьків пенсійного віку, бездоганну ділову репутацію, не має намірів ухилятися від органів досудового розслідування та суду, навпаки зацікавлений у встановленні істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, визначена застава є завідомо непомірною для ОСОБА_4, оскільки перевищує задекларований річний дохід.

В апеляційній сказі адвокат Мельничук Ю.Л. також посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, постановленої внаслідок неповного, однобічного та не об'єктивного розгляду, просить її скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та не наведено конкретних даних у чому полягала протиправність діяння ТОВ «ІРЦ», ТОВ «КІЦ» та ПАТ «Банк Михайлівський». Апелянт стверджує, що всупереч даним, що містяться у повідомленні зміненої підозри ОСОБА_4, зокрема що небанківськими фінансовими установами з використанням ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, протиправно залучалися кошти, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, однак органом досудового розслідування не наведено фактів того, що грошові кошти були залучені незаконно, в подальшому використані у власних цілях чи привласнені, що, на думку захисника, спростовує підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

Зазначає, що твердження органу досудового розслідування про те, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 розробили план злочинної діяльності і діяли за попередньою домовленістю як злочинна група не підтверджуються жодними доказами і спростовуються тим, що станом на 11.11.2014 року на час здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» посередньої діяльності при залученні коштів фізичних осіб на підставі договору доручення № 1 ОСОБА_9 навіть не працював в ПАТ «Банк Михайлівський», ОСОБА_8 не був директором ТОВ «ІРЦ», а ОСОБА_4 не був з ними знайомий. Вчинення дій на виведення ліквідних активів ПАТ «Банк Михайлівський», на думку захисника, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ПАТ «Банк Михайлівський» укладались договори із фінансовими компаніями на виконання вимог НБУ та з економічною доцільністю, що полягали у отриманні прав вимоги на суми більші, ніж витрачалися на придбання таких активів. Усі договори фінансово-господарської діяльності та інші договори, пов'язані із діяльністю ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 підписував лише при повному погодженні їх з усіма відповідними службами банку та при наявності рішення єдиного власника істотної участі.

Також апелянт зазначає, що при продовженні строку тримання під вартою, слідчим суддею не надано оцінку та належного значення наявності реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які, як зазначає адвокат, ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення. Не враховано, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває з червня 2016 року і за вказаний період допитані всі свідки, витребувані необхідні докази, тобто вчинені майже всі процесуальні дії, підозрюваний ОСОБА_4 з часу зміни йому 03.11.2016 року з тримання під вартою на домашній арешт належним чином виконував покладені на нього обов'язки, з'являвся на всі виклики до слідчого та прокурора, давав пояснення по справі, з'являвся для проведення експертизи. Також не враховано стан здоров'я підозрюваного, у зв'язку з чим ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.12.2016 року йому було змінено запобіжний захід на більш легкий.

Захисник Кочмарьова Т.С. в поданій апеляційній скарзі, вважаючи запобіжний захід таким, що застосований без повного та об'єктивного з'ясування обставин справи з порушенням норм матеріального права, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою визначити запобіжний захід у вигляді застави у розмірі до 2,5 млн. грн.

В обґрунтування апеляційних вимог як і захисник Мельничук Ю.Л. зазначає, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та не наведено конкретних даних у чому полягала протиправність діяння ТОВ «ІРЦ», ТОВ «КІЦ» та ПАТ «Банк Михайлівський». Усі залучені фінансовими установами кошти були повернуті фізичним особам разом із нарахованими відсотками. ОСОБА_4 та інші керівники чи власники ПАТ «Банк Михайлівський» не отримували у своє володіння чи розпорядження коштів, які були залучені фінансовими компаніями від фізичних осіб. Апелянт зазначає, що дані обставини підтверджуються матеріалами провадження, з яких вбачається, що ОСОБА_4 не мав інших джерел доходу, окрім заробітної плати за місцем роботи.

Також захисник стверджує, що твердження сторони обвинувачення щодо завдання збитків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підтверджується матеріалами провадження, оскільки він не виступав стороною за жодним з договорів, що укладались ПАТ «Банк Михайлівський» із фінансовими установами, а дії ОСОБА_4 не стали підставою для прийняття НБУ рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

На думку захисника, наявність ризиків у кримінальному провадженні ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення. Підозрюваний ОСОБА_4 не переховувався від органу досудового розслідування, а неприбуття на виклик до прокурора 26.01.2017 року викликане поважними обставинами, зокрема госпіталізацією до закладу охорони здоров'я з високим артеріальним тиском та несвоєчасним врученням повістки про виклик, що спростовує факт переховування від органів досудового розслідування, оскільки підозрюваний перебував у закладі охорони здоров'я на території м. Києва та добровільно здав закордонні паспорти.

При визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя не врахував майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків та визначив її у розмірі, що є непомірним для ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, пояснення підозрюваного та захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили задовольнити їх апеляційні скарги та скасувати ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до апеляційного суду, управлінням з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2016 за № 42016100000000558 за підозрою колишнього голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України та директора ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 364-2, ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

12.08.2016 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1 КК України.

31.01.2017 слідчим за погодженням з прокурором, вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України.

26.01.2017 року постановою заступника Генерального прокурора України продовжено строк досудового розслідування до 9 місяців, тобто до 12.05.2017 року.

31.01.2017 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_4. змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, строком 60 діб, тобто до 31.03.2017 року.

24.03.2017 року слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надід О.В. за погодженням із прокурором у провадженні - заступником начальника третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва ІваньковимП.В. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування до 12.05.2017 року.

30.03.2017 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва частково задоволено клопотання слідчого, ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 30.04.2017 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які всупереч твердженням захисників, переконливо свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри.

Зокрема, підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1 ч. 3 ст. 209 КК України обґрунтовується доказами, які зібрані у провадженні, зокрема даними відображеними у висновках судово-почеркознавчої експертизи від 19.08.2016 №1040/тдд, судово-економічної експертизи від 10.08. 2016 №08/08-24, судово-економічної експертизи №23/09-24 від 23.09.2016, внутрішнього банківського аудиту ПАТ «Банк Михайлівський»; висновках за матеріалами службового розслідування від 01.08.2016; допитами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_1 та інших; звіті про результати перевірки електронних документів п операціях, проведених за період з 19 п 203 травня 20163 року від 02.09.2016; протоколі огляду Інтернет-сайтів від 12.09.2016; документами отриманими в ході досудового розслідування, а саме: договором відступлення прав вимоги № 1805 від 18.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», реєстром прав вимог № 1 до договору факторингу №1905 від 19.05.2016, платіжними дорученнями щодо сплачених сум фінансування по договору факторингу №1905 від 19.05.2016; Статутом ПАТ «Банк Михайлівський»; роздруківкою руху коштів по рахункам ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр»; дослідженням вартості права вимоги за договором №2 від 19.05.2016; дослідженням вартості права вимоги за договором №1 від 19.05.2016; узагальненим матеріалом №0520/2016/ДСК від 22.11.2016 та іншими доказами здобутими слідством в своїй сукупності.

Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно обґрунтованості підозри ОСОБА_4,чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, помилково прийшов до висновку, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 10 млн. грн. буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_4, тяжкості висунутої йому підозри та сумі збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній собі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в заподіянні якого підозрюється особа.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, розмір майнової шкоди, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що на даний час не зменшилися ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, більш того, з'явились нові обставини, докази існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

Так, відповідно до п.1 ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що 27.01.2017 стороною обвинувачення отримано дозвіл слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва на затримання підозрюваного ОСОБА_4 з метою здійснення приводу для участі у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу. Останній, грубо порушуючи умови обраного запобіжного заходу - домашнього арешту, не з'явився на виклик прокурора, зник з місця постійного проживання та вимкнув відомі засоби мобільного зв'язку. У зв'язку з цим, слідчим у кримінальному провадженні оголошено підозрюваного ОСОБА_4 у розшук, а після затримання змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, що підтверджує ризик неналежної процесуальної поведінки зі сторони останнього, а саме переховуватися від слідчого, прокурора та суду в разі змінення запобіжного заходу на більш м'який ніж тримання під вартою.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 неодноразово перебував за межами України, є підстави вважати, що підозрюваний має стійкі зв'язки з іноземними громадянами та достатньо високий матеріальний статок, тобто може переховуватись від органу досудового розслідування та суду за кордоном.

Відповідно до п. 2 ст. 177 КПК України підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилення від відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та з метою ухилення від відповідальності, під страхом суворого покарання, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, у зв'язку з тим, що свідками даного кримінального правопорушення є його безпосередні колишні підлеглі працівники та службові особи, оскільки він був їхнім керівником та підтримував стосунки, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних рішень та встановленню істини у кримінальному провадженні.

З матеріалів вбачається, що завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу не представляється можливим, оскільки в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати висновки призначених судово-економічної експертизи, а також комплексної судово-економічної експертизи та експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів; встановити та допитати у якості свідків понад 20 колишніх співробітників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «Фагор»; допитати у якості, потерпілих понад 150 вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр»; отримати висновки комп'ютерно-технічних експертиз, призначених у кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_4, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які міститься посилання в апеляційних скаргах.

Що стосується доводів прокурора про невідповідність розміру застави обставинам кримінального провадження, колегія суддів враховує положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини згідно яких уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується. За таких обставин не заслуговують на увагу доводи захисника Савченка Р.С., що з урахуванням майнового стану підозрюваного, визначена застава є завідомо непомірною для ОСОБА_4, оскільки перевищує задекларований річний дохід.

Таким чином, беручи до уваги наявність вищезазначених ризиків, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень інкримінованих ОСОБА_4, розмір збитків, який складає більш 2,2 млрд. грн., апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі 10 млн. грн. - не відповідає обставинам кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 млн. грн. слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, тяжкість інкримінованого йому правопорушення та розмір завданих збитків, а тому дійшов помилкового висновку про співмірність наявних в матеріалах провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України обраному запобіжному заходу, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі прокурор.

Як наслідок, слідчий суддя своїм рішенням не забезпечив впевненості у належній процесуальній поведінці ОСОБА_4, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової, якою слід задовольнити клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, що, на переконання колегії суддів, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дієво запобігти зазначеним ризикам, а саме у розмірі 50 млн. грн..

Відповідно до ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. З матеріалів провадження вбачається, що завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу об'єктивно унеможливлює необхідність проведення ряду слідчих та процесуальних дій, про що органом досудового розслідування зазначено у клопотанні.

Крім того, в судовому засіданні стороною обвинувачення наголошувалось, що досудове розслідування об'єктивно не може бути закінчено не тільки до 30.04.2017 року, а й до закінчення строку досудового розслідування, тобто до 12.05.2017 року, у зв'язку з чим органом досудового розслідування планується звернення з відповідним клопотанням про його продовження.

Задовольняючи частково клопотання слідчого з продовженням строку тримання під вартою до 30.04.2017 року, слідчий суддя в повній мірі не врахував обставини кримінального правопорушення, у тому числі ті, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, що в свою чергу зумовлює обставини необхідності повторного звернення до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою через короткий проміжок часу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до остаточного висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисників підозрюваного необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 з одночасним визначенням застави, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги заступника начальника третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Іванькова Павла Вікторовича та захисників МельничукЮрія Леонідовича, Савченка Руслана Сергійовича, Кочмарьової Тетяни Сергіївни в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 30 березня 2017 року, якою частково задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надіда О.В., погоджене із прокурором у провадженні - заступником начальника третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва Іваньковим П.В. та продовжено строк тримання під вартою до 30 квітня 2017 року включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 10 000 000 грн. щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надіда О.В., погоджене із прокурором у провадженні - заступником начальника третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва Іваньковим П.В. про продовження щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

Строк дії ухвали визначити до 12 травня 2017 року включно.

Визначити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі 50 000 000 (п'ятдесят мільйонів) гривень.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ДКСУ в місті Києві, код ЄДРПОУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310016015850).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та/або суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- уникати спілкування з особами, визначеними слідчим та прокурором у кримінальному провадженні.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Т.В. Росік В.В. Дзюбін В.М. Лашевич