Ухвала суду № 66335411, 04.05.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/3327/17 Провадження № 22-ц/795/944/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:ГУБАР В.С., КУЗЮРИ Л.В.при секретарі:Бивалькевич Т.В.за участю:представника позивача Кашпур А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури на ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури до Чернігівської міської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення та договору оренди,

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом до Чернігівської міської ради, ОСОБА_5, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати п. 4.8 рішення 40 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 25.04.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою про передачу земельних ділянок у власність, оренду громадянам для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва», яким ОСОБА_5 надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 0,078 га по АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №2633/п від 14.05.2014 року, укладений між Чернігівською міською радою та ОСОБА_5

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури, вважаючи зазначену ухвалу судді суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За доводами заявника, у порушення вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів» рішенням 40 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 25.04.2014 року ОСОБА_5 надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 0,078 га по АДРЕСА_1 без права забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також укладено між Чернігівською міською радою та ОСОБА_5 договір оренди зазначеної земельної ділянки від 14.05.2014 року №2633/п, тобто правовідносини, що склалися між сторонами, стосуються прав та підстав набуття у строкове платне володіння і користування земельної ділянки, а підстава подання позову - перевірка правильності формування волі однієї із сторін щодо розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, тому даний спір в силу ст.15 ЦПК України розглядається у порядку цивільного судочинства.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Кашпур А.Г., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суддя суду першої інстанції, керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, виходив з того, що позивач звернувся до суду за вирішенням спору, що випливає з публічно-правових відносин, а саме здійснення суб'єктом надання адміністративних послуг владних повноважень, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком судді не може погодитись апеляційний суд, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить вимогам процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Позивачем і відповідачем у цивільному процесі, відповідно до ст.2 ЦК України, ч.2 ст.30 ЦПК України, можуть бути фізичні, юридичні особи, а також держава.

Частиною 1 п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи в оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виник спір про право.

Як роз'яснено в п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. В тому числі позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

З огляду на зазначене, критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, суб'єктивний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Спір, про вирішення якого подано позов, полягає в оскарженні позивачем п.4.8 рішення 40 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 25.04.2014 року щодо надання ОСОБА_5 в оренду земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 0,078 га по АДРЕСА_1, який на думку позивача суперечить ст.39 ЗК України, ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», тобто наявний спір приватно - правового характеру.

Крім того, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №2633/п від 14.05.2014 року, сторонами якого є юридична особа - Чернігівська міська рада та фізична особа - ОСОБА_5, а тому спір в частині визнання недійсним вказаного договору оренди землі не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, висновки судді суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України є передчасними та такими, що суперечать вимогам процесуального закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала судді суду першої інстанції постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, а тому ухвала судді підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2017 року - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: