Постанова № 66334016, 03.05.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6580/16-а

Провадження № 2-а/591/126/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сумської міської ради

про зобов»язання вчинити дії -

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду і свої вимоги мотивують тим, що рішеннями Сумської міської ради від 02.06.2010 року № 3913-МР і № 3915-МР їм було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресами: АДРЕСА_1 відповідно, орієнтованою площею 0,1000 га кожному, за рахунок земель Сумської міської ради. На підставі цих рішень був розроблений відповідний проект землеустрою, який був погоджений висновком від 22.07.2011року №185 Постійно діючої комісії з розгляду питань, пов»язаних з погодженням документації із землеустрою. Також проект землеустрою був погоджений Управлінням містобудування та земельних відносин Сумської міської ради висновком від 17.07.2013 року № 52/11.01-42 і Управлінням Держземагентства у Сумському районі Сумської області висновком від 23.07.2013 року № 3243/01.30-2731. Всупереч вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України Сумська міська рада своїми рішеннями від 25.09.2013 року № 2697-МР, від 14.05.2014 року № 3257-МР, від 26.11.2014 року № 3796-МР, від 19.08.2015 року № 4721-МР відмовляла у затвердженні проекту землеустрою. За відповідними позвами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дані рішення Сумської міської ради були визнані протиправними і скасовані постановами Зарічного районного суду м. Суми від 27.12.2013 року у справі № 591/8800/13-а, від 25.02.2015 року у справі № 591/9448/14-а, від 01.10.2015 року у справі № 591/6473/15-а, та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі № 591/3785/14-а, які набрали законної сили. Після останнього судового рішення, яким відповідача було зобов»язано розглянути проект землеустрою, Сумською міською радою взагалі ніякого рішення прийнято не було. Позивачі посилаються на те, що відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, що також встановлено вказаними судовими рішеннями, а тому просять суд зобов»язати відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях до нього, просить суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, та зазначив що Сумська міська рада згідно ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 122 Земельного кодексу України та ст. ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має виключні повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності. Частиною 10 ст. 118 Земельного кодексу України передбачена можливість органу місцевого самоврядування відмовити у затвердженні проекту землеустрою. Тому вважає, позов таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягають задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що Рішеннями Сумської міської ради від 02.06.2010 року № 3913-МР і № 3915-МР ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресами: АДРЕСА_1 відповідно, орієнтованою площею 0,1000 га кожному за рахунок земель Сумської міської ради.

На підставі цих рішень був розроблений відповідний проект землеустрою, який був погоджений висновком від 22.07.2011року № 185 Постійно діючої комісії з розгляду питань, пов»язаних з погодженням документації із землеустрою, створеною рішенням Сумської міської ради від 27.01.2010 року № 3433-МР. Зокрема, як зазначено у цьому висновку, наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею по 0,1000 га кожна за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, розроблений ТОВ «Діната», комісія погоджує та подає Сумській міській раді для розгляду та прийняття рішення.

Також, проект землеустрою був погоджений Управлінням містобудування та земельних відносин Сумської міської ради висновком від 17.07.2013 року № 52/11.01-42, тобто профільним управлінням Сумської міської ради. У цьому висновку, зокрема, зазначено, що відповідно до затвердженої містобудівної документації (проект внесення змін до генерального плану міста Суми та плану зонування території міста Суми, розроблених інститутом «Дніпромісто», і затверджених рішеннями Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР та від 06.03.2013 року № 2180-МР), зазначені земельні ділянки розташовані на території садибної житлової забудови. Управління містобудування та земельних відносин Сумської міської ради погоджує проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Крім того, висновком від 23.07.2013 року № 3243/01.30-2731 проект землеустрою був погоджений Управлінням Держземагентства у Сумському районі Сумської області.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведених фактичних обставин справи вбачається, що Сумська міська рада на підставі ст. 19 Конституції України та ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України повинна була у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою прийняти рішення про затвердження цього проекту та надання земельних ділянок позивачам у власність.

Разом з тим, всупереч цих наведених норм, Сумська міська рада рішеннями від 25.09.2013 року № 2697-МР, від 14.05.2014 року № 3257-МР, від 26.11.2014 року № 3796-МР, від 19.08.2015 року № 4721-МР відмовляла у затвердженні проекту землеустрою.

Дані рішення за відповідними позовами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були визнані протиправними і скасовані постановами Зарічного районного суду м. Суми від 27.12.2013 року у справі № 591/8800/13-а, від 25.02.2015 року у справі № 591/9448/14-а, від 01.10.2015 року у справі № 591/6473/15-а, та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі № 591/3785/14-а, які набрали законної сили.

Згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», одним із основних принципів місцевого самоврядування є принцип законності.

Відповідності до ст. 59 цього Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Проте, після прийняття останньої постанови Зарічного районного суду м. Суми від 01.10.2015 року у справі № 591/6473/15-а пройшло більше року, а Сумською міською радою всупереч вимогам вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 59 та ін. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, взагалі ніякого рішення відносно проекту землеустрою прийнято не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищенаведене, відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності.

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідності наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб»єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов»язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою позивачів, що також встановлено чисельними судовими рішеннями, які набрали законної сили, частина 9 ст. 118 Земельного кодексу України встановлює обов»язок відповідача затвердити проект землеустрою, який погоджений у встановленому законом порядку, суд вважає, що при таких обставинах та з урахуванням правових позицій Верховного Суду України і Вищого адміністративного суду України у подібних справах, належним способом захисту порушених прав позивачів буде зобов»язання відповідача затвердити даний проект землеустрою.

Крім того, позивачами через свого представника подані клопотання про встановлення судового контролю за виконанням постанови у даній справі.

Суд вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно статті 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 267 КАС України врегульоване питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Згідно ч. 1 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі має право зобов»язати суб»єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Даній нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 ч. 1 ст. 163 КАС України, згідно з якою в резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб»єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011року № 17-рп/2011 було визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частин другої, третьої, шостої, восьмої статті 267 КАС України, які передбачають право суду накладати штрафи на посадових осіб, у тому числі керівників колегіального органу, за невиконання суб»єктом владних повноважень постанови суду або неподання звіту про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми, зважаючи на те, що тривалий час права позивачів залишаються не поновленими, незважаючи на чисельні судові рішення при визнання протиправними та скасування рішень відповідача про відмову в затвердженні проекту землеустрою, також зважаючи на те, що даним судовими рішеннями неодноразово відповідача було зобов»язано розглянути проект землеустрою, в тому числі прийняти законне рішення у відповідності до ст. 19 Конституції України та ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, але всупереч цих норм такого рішення прийнято не було, враховуючи, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням постанови у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів належить стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 551,20 грн. на користь кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129, 129-1 Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 118, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 7 - 9, 11, 69 - 71, 159 - 163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволити.

Зобов»язати Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,1000 га кожному для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Суми.

Зобов»язати Сумську міську раду протягом одного місяця з дня набрання цією постановою законної сили, подати до Зарічного районного суду м. Суми звіт про її виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 551,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради на користь ОСОБА_2 551,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанову суду може бути оскаржено відповідно до ст. 186 КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, або протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2017 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО