Ухвала суду № 66331789, 04.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1404/17

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2016 року,

встановила:

В березні 2016 року ПАТ НАСК «Оранта» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_3 в порядку регресу витрати у розмірі 29536,73 грн., пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, з яких: сума виплаченого страхового відшкодування - 15754,66 грн.; три проценти річних від суми страхового відшкодування за час прострочення з 18.12.2013 року по 17.03.2016 року - 1062,00 грн.; інфляційні втрати за час прострочення страхової суми з грудня 2013 року по березень 2016 року - 12720,07 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 09.06.2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus RX», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_3, автомобіля «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, в наслідок чого ці транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/15590/13-ц (провадження №522/4633/13) від 20.06.2013 року винною у скоєнні цієї ДТП визнано відповідача ОСОБА_3

На час вказаного ДТП автомобіль «Lexus RX», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований в ПАТ НАСК «Оранта» на умовах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0779347, тому 23.08.2013 року до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування звернувся гр. ОСОБА_4, який є власником пошкодженого транспортного засобу «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

ПАТ НАСК «Оранта» виплатило останньому страхове відшкодування в сумі 1575466 грн. відповідно до платіжного доручення №83558 від 18.12.2013 року.

Відповідач не повідомила ПАТ НАСК «Оранта» про настання вказаної ДТП, тому позивач, відповідно до абз. «г» п /п 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після виплати страхового відшкодування потерпілому, має право регресної вимоги до позивача, в зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача відповідну регресну вимогу 27.05.2014 року та досудову претензію 13.02.2015 року, але відповідач залишила їх без відповіді та задоволення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2016 року позов ПАТ НАСК «Оранта» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ НАСК «Оранта» в порядку регресу 29536 грн. 73 коп. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялася належним чином через свого представника ОСОБА_5

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 09 червня 2013 року о 18 год. 30 хв., відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Lexus RX», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Комарова, 23 у м. Одесі, не вибрала безпечну дистанцію та допустила зіткнення з автомобілем «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, який наїхав на автомобіль «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті чого ці транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/15590/13-ц (провадження №522/4633/13) від 20.06.2013 року у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України, яка набрала законної сили 01.07.2013 року, винною у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

На час вказаної ДТП автомобіль «Lexus RX», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований в ПАТ НАСК «Оранта» відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0779347, терміном дії з 31.12.2012 року по 30.12.2013 року включно, в зв'язку з чим ОСОБА_4, який є власником пошкодженого транспортного засобу «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 23 серпня 2013 року звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі договору страхування №АЕ/0779347, заяви потерпілого ОСОБА_4 про виплату страхового відшкодування, а також протоколу огляду транспортного засобу - «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від 29.08.2013 року, автотоварознавчого дослідження №ВН8385ЕК-09.09/2 від 0909.2013 року та страхового акту №ОЦВ-13-1097/1, позивач здійснив 18.12.2013 року виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування в сумі 15754,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №83558 від 18.12.2013 року.

Відповідно до абз. «г» п/п 38.1.1 п. 38.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пункті 33.1 ст. 33 цього Закону, а саме невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Проте ОСОБА_3 не надала таке повідомлення ПАТ НАСК «Оранта», в зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу за вих. №-9-06-06/9706 від 27.05.2014 року, яка була отримана відповідачем 11.06.2014 року, та досудове попередження за вих. №09-06-08/2290 від 13.02.2015 року, які містять вимогу про відшкодування шкоди, пов'язаної з виплатою страхового відшкодування потерпілому, протягом 10-ти днів з моменту їх отримання, але відповідач залишила ці регресну вимогу та досудове попередження без відповіді і задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Витрати у розмірі 29536,73 грн., пов'язані з виплатою страхового відшкодування, з яких: сума виплаченого страхового відшкодування - 15754,66 грн.; три проценти річних від суми страхового відшкодування за час прострочення з 18.12.2013 року по 17.03.2016 року - 1062,00 грн.; інфляційні втрати за час прострочення страхової суми з грудня 2013 року по березень 2016 року - 12720,07 грн. підтверджені відповідним розрахунком, зробленим позивачем.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з роз'ясненнями викладеними в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення. Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

О.С.Комлева

Ю.І.Кравець