Ухвала суду № 66331614, 04.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/54/15-ц

Провадження № 22-ц/779/770/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Васильковського В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕс Банк» на ухвалу Долинського районного суду від 27 березня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Долинського районного суду від 27 березня 2017 року провадження у справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 за договором кредиту №KU019960 від 27.03.2013 року закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК, оскільки дана справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У апеляційній скарзі ПАТ «ВіЕс Банк» посилається на незаконність ухвали суду.

Апелянт вказує на те, що суд закрив провадження по стягненню заборгованості на користь позивача за договором кредиту №KU019960 від 27.03.2013 року як з основного боржника, так і по стягненню заборгованості із солідарного боржника - фінансового поручителя ОСОБА_3, який відповідно до договору поруки поручився як фізична особа основного боржника - ОСОБА_2

Просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в закритті провадження відмовити.

Сторони в судове засідання не зявились, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобовязань по кредитному договору № KU019960 від 27.03.2013 року, укладеному між сторонами на суму 195 000 доларів США з кінцевим терміном погашення не пізніше 26.03.2020 року та кредитним договором № 73007/36 від 05.06.2008 року, укладеному між сторонами на суму 400 000 доларів США. з кінцевим терміном повернення не пізніше 04.06.2018 року, утворилась заборгованість, яка станом на 12.01.2015 року становила 374 196, 23 доларів США, що по курсу НБУ становить 5 893 436, 08 грн. та 7 058, 99 грн.

Оскільки ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобовязання за договорами кредитів позивач просив стягнути вищевказану заборгованість в солідарному порядку з неї та ОСОБА_3, який є поручителем за договорами поруки №KU019960/S-1 від 27.03.2013 року та № 73007/36/S-1 від 27.06.2014 року, укладеними між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» та ОСОБА_3, та між ПАТ «ВіЕс Банк» і ОСОБА_3

27.03.2017 року представник ОСОБА_2 подав клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № KU019960 від 27.03.2013 року, оскільки даний договір був укладений між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а тому спір в цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. (а.с.169)

Встановлено, що 05.06.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступник - ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №73007/36 на суму 400 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних та кінцевим терміном повернення 04.06.2018 року.(а.с32)

Для забезпечення виконання кредитних зобовязань ОСОБА_2 27.06.2014 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 73007/36/S-1.(а.с.53)

27.03.2013 року між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» (правонаступник - ПАТ «ВіЕс Банк») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № KU019960 на суму 195 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних та кінцевим терміном повернення 26.03.2020 року.(а.с.10)

Для забезпечення виконання кредитних зобовязань ОСОБА_2 27.03.2013 року між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № KU019960/S-1.(а.с.49)

Отже встановлено, що договір кредиту від 27.03.2013 року був укладений між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» (правонаступник - ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем, а тому суд закрив провадження у справі саме в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № KU019960 від 27.03.2013 року, що зазначено у резолютивній частині ухвали.

Відповідно до ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України(стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції врахував правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду України від 28.09.2016 року у справі №6-977цс16 наступного змісту.

Відповідно до статей 1, 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.3607 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту №KU019960 від 27.03.2013 року, оскільки позовні вимоги ПАТ «ВіЕс Банк» у цій частині є вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Доводи апелянта про те, що провадження у справі безпідставно закрито щодо двох відповідачів є необґрунтованими, оскільки в резолютивній частині ухвали зазначено про закриття провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитними договорами в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 за договором кредиту №KU019960 від 27.03.2013 року.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування ухвали немає.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк» відхилити, а ухвалу Долинського районного суду від 27 березня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_4