Рішення № 66330309, 04.05.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3002/16-ц 04.05.2017 04.05.2017 04.05.2017

Провадження №22-ц/784/1096/17

Категорія 48 Єдиний унікальний номер 489/3002/16-ц

Номер провадження 22-ц/784/1096/17

Головуючий у І інстанції Губницький Д.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Гавор В.Б.

За участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4.

представника третьої особа без самостійних вимог ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та поділ майна, третя особа без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом до відповідача. Позивач посилалась на те, що з червня 2004 року вона з відповідачем проживали однією сімєю, а в липні 2012 року зареєстрували шлюб. Вони бажали придбати квартиру, але сумісних коштів не вистачало, тому вирішили взяти кредит. 04.07.2008 року між відповідачем та третьою особою було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав 42600 доларів США, що еквівалентно 206601,48 грн. За вказані кошти та власні заощадження на імя відповідача за договором купівлі-продажу від 04.07.2008 року була придбана квартира АДРЕСА_1. Просила встановити факт проживання з відповідачем однією сімєю без реєстрації шлюбу з червня 2004 року по липень 2012 року, визнати обєктом спільної власності квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на ? частину вказаного обєкту нерухомого майна (а.с. 3-4).

Ухвалою суду від 04 липня 2017 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (а.с. 25).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 71-73). Додатковим рішенням того ж суду від 03.04.2017 року з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в розмірі 390,67 грн. (а.с. 78).

В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.82-85).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Відповідач погодився з доводами апеляційної скарги.

Представник третьої особи просив відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2012 року. Згідно договору купівлі-продажу від 04.07.2008 року на імя відповідача була придбана квартира АДРЕСА_2, в якій відповідач зареєстрований, а позивач ні. Того ж дня, тобто 09.07.2008 року між відповідачем та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав в кредит 42600 доларів США (206601,48 грн.). Спірна квартира є предметом іпотеки, укладеним в забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором. При його укладанні відповідач в заяві підтвердив, що він у шлюбі не перебуває, однією сімєю без укладення шлюбу не з ким не проживав, квартиру придбав на праві особистої приватної власності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не була обізнана про укладання договору купівлі-продажу, не бажала цього внаслідок покладання на сімю тривалих боргових зобовязань, а тому договір укладено всупереч інтересів сімї. Оскільки волевиявлення позивачки на укладання договору купівлі-продажу відсутнє, в неї не виникли цивільні права та обовязки за вказаним договором. При цьому суд прийшов до висновку про те, що факт проживання сторін однією сімєю підтверджено.

З висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами статті 74 СК України) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі (у редакції, чинній з 16 січня 2007 року), майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз'яснено при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), крім того, важливою складовою є відсутність спору про право.

До заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства (Встановлення фактів проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Лист, Верховний Суд, від 01.01.2012, "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Судом першої інстанції у порушення ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України належним чином не перевірені доводи сторін, чи проживали вони разом та за якою адресою, чи вели вони спільне господарство та чи мали спільний сімейний бюджет, тобто, чи носили їх відносини усталений характер, що притаманний подружжю.

Як свідчать матеріали справи за договором купівлі-продажу від 04.07.2008 року на імя відповідача були придбана квартира АДРЕСА_2 за 243494,00 грн., які покупець зобовязується передати продавцю одразу після підписання цього договору та отримання кредиту на придбання цієї квартири в АКІБ «УкрСиббанк» (а.с. 18). Того ж дня, тобто 04.07.2008 року між відповідачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав в кредит 42600 доларів США (206601,48 грн.). За п. 2.1. вказаного договору його виконання забезпечується порукою ОСОБА_6 та ОСОБА_6З, договором іпотеки (а.с. 10-17). Спірна квартира є предметом іпотеки, укладеним в забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором (а.с. 44-47). При його укладанні відповідач в заяві підтвердив, що він у шлюбі не перебуває, однією сімєю без укладення шлюбу не з ким не проживав, квартиру придбав на праві особистої приватної власності (а.с.43). 28 липня 2012 року сторони зареєстрували шлюб (а.с.9).

З матеріалів справи також вбачається, що сторони зареєстровані за різними адресами: позивач з серпня 1996 року по пров. Лінійному в м. Миколаєві, а відповідач з січня 1998 року - по вул. Космонавтів в м. Миколаєві (а.с. 5, 6). Після придбання спірної квартири відповідач зареєструвався в ній, а позивач в ній не зареєстрована (а.с. 7).

Докази того, що сторони до реєстрації шлюбу, тобто до 28 липня 2012 року, проживали однією сімєю, в справі відсутні.

Пояснення свідка ОСОБА_7 дружини брата відповідача, який поручився за виконання відповідачем кредитних зобовязань по кредитному договору, з урахуванням того, що мається позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6З, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, а також заяви відповідача, поданої до нотаріальної контори у звязку з укладанням договору іпотеки в забезпечення виконання кредитного договору про те, що він на час придбання спірної квартири у шлюбі не перебував та ні з ким не проживав однією сімєю без укладення шлюбу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони дані особою, заінтересованою в результаті розгляду справи (а.с. 11, 43, 50).

Крім того, зазначену вище заяву відповідача до нотаріальної контори, слід розцінити як таку, що відповідачем не визнавалися відносини з позивачем, якщо вони і існували, як шлюбні.

Про відсутність відносин, притаманних подружжю, свідчать також пояснення сторін про те, що позивач не знала про укладання відповідачем кредитного договору. Як пояснила позивач в судовому засіданні апеляційного суду це був для неї «сюрприз», про який вона дізналась через кілька років. Крім того, відповідач пояснив, що самостійно декілька років сплачував щомісячні платежі в погашення кредитних зобовязань.

За наведених обставин немає підстав вважати доведеним той факт, що сторони проживали однією сімєю до реєстрації шлюбу.

В справі також відсутні докази того, що спірна квартира була придбана в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти сторін.

З доводами апеляційної скарги щодо того, що відповідачем позов було визнано, а суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст. 174 ЦПК України не постановив ухвалу про відмову у прийнятті заяви відповідача про визнання позову, погодитись не можна, оскільки надані відповідачем пояснення щодо обставин придбання спірної квартири свідчать про фактичне невизнання ним позову.

З наведених підстав оскаржуване судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому відповідно до вимог ч.3 ст. 303, п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2017 року та додаткове рішення того ж суду від 03.04.2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та поділ майна відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді