Ухвала суду № 66327473, 28.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6488/17

Провадження № 1-кс/761/4111/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

слідчого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Гончар Я.О.

розглянувши клопотання представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2013р. в рамках кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 42012110000000089 за ознаками злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4, ст. 185 ч. 1, ст. 185 ч. 2, ст. 384 ч. 1, ст. 190 ч. 2, ст. 332 ч. 1 КК України, -

в с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2013р. в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000630 від 25 жовтня 2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: на квартиру № 82 по просп. Гагаріна в будинку № 86 у м. Харкові.

Клопотання мотивоване тим, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 було накладено необґрунтовано та незаконно, оскільки слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, наклав арешт на вказану квартиру, не встановивши його дійсного власника, якою є ОСОБА_2, не перевірив документів, що підтверджують право власності на квартиру, не витребував їх, та не обґрунтував свою позицію у змісті ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2013р. При цьому, як зазначив представник заявників, слідчий суддя невірно зазначив в ухвалі про те, що арешт накладено на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1

Крім того, представник зазначила, що в подальшому застосуванні арешту на вказану квартиру відпала потреба.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Слідчий, в судове засідання зявився, з клопотанням про скасування арешту ознайомлений у повному обсязі, у вирішенні питання щодо клопотання заявників поклався на розсуд суду, наголошуючи , що постановою про обєднання матеріалів досудового розслідування від 10 квітня 2014р. обєднане в одне провадження матеріали досудового розслідування по кримінальним провадженням №№ 42012110000000089, 12013250020000630, 12014100020000427, 1204100100001613, 12013110100010727, 1201313110020011558, 12013110020012451 і присвоєно загальний номер 42012110000000089.

Вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, вважаю, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно п. 1) ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2013р. (слідчий суддя Колода Л.Д.) було задоволено клопотання ст. слідчого СУ УМВС України в Черкаській області підполковника міліції Момотенко І.Г. про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12013250020000630 від 25 жовтня 2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Так, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Колода Л.Д.. ухвалив, накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: квартиру АДРЕСА_1, автомобіль марки «PORSHE BOXTER», 2007р. випуску, серійний номер: НОМЕР_2; ТОВ «ЕС КІ МО», 01601, м. Київ, Печерський район, Паркова дорога, буд. 20, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10001377762, ідентифікаційний код юридичної особи: 34300543.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 2, 3 ч. 2 статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Києва, задовольняючи клопотання слідчого, не встановив дійсного власника квартири, не перевірив документів, що підтверджують право власності на квартиру, не витребував їх, та не обґрунтував свою позицію у змісті ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2013р. про накладення арешту.

При цьому, слідчий суддя невірно зазначив в ухвалі, що арешт накладено на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1, оскільки право власності на дану квартиру належить ОСОБА_2 з 2001р. та перебуває у її власності станом день подання даної скарги та підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого .2001р. та договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2004р.. На момент укладення даних договорів ОСОБА_2 мала інше прізвище «Кулик».

Посилання слідчого судді на Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб підприємців та витяг з реєстру довіреності, на підставі яких суддею було встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 є невірним та не є неналежним та допустимим доказом, оскільки інформація з даних реєстрів не містить даних саме про право власності на нерухоме майно, а лише свідчить про місцезнаходження чи місце реєстрації ОСОБА_1

Отже, підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1, а саме на квартиру АДРЕСА_1, як зазначено в ухвалі слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2013р. немає, оскільки власником даної квартири є інша особа ОСОБА_2

Разом з тим встановлено, що в арешті на вказану квартиру АДРЕСА_2 відпала потреба, що пояснюється наступним.

Представник заявників в судовому засіданні пояснила, що в межах кримінального провадження жодній особі не було винесено підозри у скоєнні злочину, жодна заява про кримінальне правопорушення не була підтверджена, в матеріалах кримінального провадження не міститься жодного належного доказу, який має значення для кримінального провадження та свідчив би про правдивість заявленій інформації про вчинені кримінальні правопорушення.

Слідчий в судовому засіданні підтвердив, що жодній особі про підозру не оголошено, обвинувачення не предявлялось.

Отже, суд прийшов до висновку, що вжиті в рамках кримінального провадження процесуальні заходи забезпечення у вигляді арешту майна, на даний час є необґрунтованими та в них відпала потреба.

Крім того, у кримінальному провадженні №42012110000000089 такий вид забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно може бути застосований до фізичної особи зі статусом підозрюваного, обвинуваченого або засуджено, а оскільки такі відсутні накладення арешту на квартиру підлягає скасуванню.

В розумінні чинного законодавства України вирішуючи питання про арешт майна, його скасування слідчий суддя має зазначити, що не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи за вчиненні злочину, а лише зобовязаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на надані в ході розгляду клопотання його ініціатором пояснення, беручи до уваги матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для скасування арешту, як засобу забезпечення кримінального провадження, зважаючи на його необґрунтованість.

Керуючись ст.ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Клопотання ОСОБА_3, поданого в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2013р. в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000630 від 25 жовтня 2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2013р. (справа № 711/9798/13-к, провадження № 1-кс/711/2123/13), а саме: на квартиру АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: