Рішення № 66325509, 26.04.2017, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2885/16-ц

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Гудкова С. В.

за участю секретаря Яценко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивував тим, що 07.12.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №РLL0GК00000089, за яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 21674 доларів США на термін до 07.12.2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% суми від суми виданого кредиту щомісячно, період сплати коштів вважати з 17 по 24 число кожного місяця.

Щомісячно в період сплати відповідач повинен надавати Банку кошти в сумі 200,54 доларів США для погашення Кредитного договору, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідач не виконав в повному обсязі умов договору, через що виникла заборгованість.

Станом на 02.09.2016 року сума заборгованості складає 61267,58 доларів США, з яких: 15622,53 доларів США заборгованість по кредиту; 15141,23 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2469,33 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 28034,49 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за Кредитним договором, яку у добровільному порядку відповідач не сплачує.

Від цієї суми віднімається сума, яка була задоволена рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 11.02.2011 року з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк», яка станом на 15.10.2010 року становила 2042,70 доларів США, з яких: 681,82 доларів США заборгованість за кредитом, 1139,89 доларів США заборгованість по відсоткам, 34,07 доларів США заборгованість по комісії, 19,45 доларів США пеня, 63,21 доларів США штраф (фіксована частина), 94,26 доларів США штраф (процентна складова) і різниця становить 59382,35 доларів США.

Кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду і прохає стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 14930,71 доларів США, що за курсом 26,61, відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.09.2016 року складає 397306,19 гривень за кредитним договором №РLL0GК00000089 від 07.12.2006 року, яка складається з наступного: 14930,71 доларів США заборгованість за кредитом (тіло кредиту). Також прохає стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача в особі ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав задовольнити.

Представник відповідача в особі ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, прохав застосувати строк позовної давності, оскільки з моменту останньої проплати по тілу кредиту пройшло понад три роки, а ті проплати, які були перераховані на рахунок банку, це кошти, які було стягнуто в ході виконавчого провадження по минулому рішенню Октябрського районного суду м.Полтави від 11.02.2011 року..

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали, докази справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07.12.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №РLL0GК00000089, за яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 07.12.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №РLL0GК00000089, за яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 21674 доларів США на термін до 07.12.2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% суми від суми виданого кредиту щомісячно, період сплати коштів вважати з 17 по 24 число кожного місяця.

Щомісячно в період сплати відповідач повинен надавати Банку кошти в сумі 200,54 доларів США для погашення Кредитного договору, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (п.1.1 Кредитного договору) (а.с.12-14).

Згідно заяви про видачу готівки №1 від 07.12.2006 року, Банком відповідачеві перераховано 17000 доларів США, про мається відповідний підпис відповідача у вказаній заяві.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не виконав в повному обсязі умов договору, через що виникла заборгованість, яка, станом на 02.09.2016 року складає 61267,58 доларів США, з яких: 15622,53 доларів США заборгованість по кредиту; 15141,23 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2469,33 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 28034,49 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань, що підтверджується розрахунком позивача (а.с.5-10).

З вищевказаної суми слід відрахувати суму в розмірі 2017,42 долари США, яка була стягнута з відповідача на користь позивача, згідно рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11.02.2011 року (а.с.4), і відповідно, сума заборгованості складає 59382,35 доларів США.

Позивач, користуючись свої правом, щодо повернення від боржника будь-якої частини суми заборгованості, прохає суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі в розмірі 14930,71 доларів США (тіло кредиту), а також відшкодувати понесені судові витрати.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Термін дії Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем до 07.12.2026 року, однак, Кредитним договором передбачено, що позивач має право достроково вимагати повернення усієї суми заборгованості у разі неналежного виконання відповідачем своїх обовязків, тобто прострочення сплати заборгованості.

У звязку з тим, що відповідач не сплачує кошти за кредитним договором, допустивши прострочення, суд вважає, що позивач має право достроково стягнути суму заборгованості, в розмірі 14930,71 доларів США (тіло кредиту) , а тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Суд відноситься критично до заперечень представника відповідача про те, що 24.05.2012 року банк надіслав до відповідача вимогу щодо погашення останнім суми кредиту в повному обсязі, процентів, комісії і штрафних санкцій (а.с.57), а відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 21.01.2015 року (№6-190цс14) та від 27.01.2016 року ( 6-990цс 15), - пред"явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов"язання, й протягом 3 років зобов"язаний пред"явити позов до боржника, від дати порушення боржником, встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Але в матеріалах справи мається розрахунок заборгованості по вищезазначеному кредитному договору (а.с.5-9), з якого вбачається, що 20.05.2015 р., 09.06.2015р., 07.07.2015р.,06.08.2015р., 25.12.2015р. відповідачем було здійснено проплату поточної заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ОСОБА_1 свого боргу і дає суду право, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, вважати про переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до ст.60 ЦПК України позивачем не надано суду доказів тієї обставини, що вищезазначені проплати були здійснені виконавчої службою примусово, а не добровільно відповідачем.

Отже, суд вважає, що позивач не допустив пропуску позовної давності, у зв"язку з тим, що перебіг позовної давності переривався у 2015 році.

Крім цього, позивачем по справі було понесено судові витрати. пов"язані зі сплатою судового збору в розмірі 5959,59 гривень (а.с.1). Дані витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача, на підставі ст.88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.264, ст.ст. 526, 1050,1054 ЦК України, ст.ст.10, 15, 60, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, Кредитним договором №РLL0GК00000089 від 07.12.2006 року,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» заборгованість в розмірі 14930,71 доларів США, що становить, відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.09.2016 року 397306 гривень 19 копійок (триста девяносто сім тисяч триста шість гривень 19 копійок) за Кредитним договором №РLL0GК00000089 від 07.12.2006 року, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5959 гривень 59 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_4 С. В.