Рішення № 66322579, 03.05.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/227/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2017 року

Галицький районний суд м. Львова

в складі :

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі Сидорак М.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування

Галицької районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2017 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5Л звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення, зобов`язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідачеві на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. В цій квартирі до серпня 2015 року постійно проживав син позивачки та відповідача, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У серпні 2015 року відповідач змінив замки у квартирі та з того часу чинить перешкоди у користуванні неповнолітньому ОСОБА_5 квартирою. Всі речі сина ОСОБА_6 з квартири вивіз.

Просила суд зобовязати ОСОБА_6 усунути перешкоди неповнолітньому ОСОБА_5 в користуванні квартирою № 7 в буд. 6 по вул. Каліча Гора у м. Львові шляхом вселення ОСОБА_5 в квартиру та зобовязання відповідача надати ОСОБА_5 дублікат ключів від квартири.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити. Надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 під час розгляду справи проти позову заперечував та у його задоволенні просив відмовити повністю. Посилаючись на норми ЖК УРСР, представник відповідача пояснив суду, що ОСОБА_1 за довго до розірвання шлюбу з неповнолітнім сином вибула з квартири відповідача, про що зазначено у судовому рішенні по справі про розірвання шлюбу між сторонами. Крім цього, у даному випадку, на думку представника відповідача, мав бути предявлений позов про визначення місця проживання дитини, а лише після цього та зясування думки сина може бути вирішене питання щодо вселення.

Представник Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, в судовому засіданні просив позов вирішити на розсуд суду. Зазначив, що у квітні 2017 року ОСОБА_5 виповнилося 14 років. З цього віку дитина має право самостійно обирати місце проживання з одним з батьків.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як встановлено у рішенні Галицького районного суду м. Львова від 22.08.2014 року (справа № 461/6947/14-ц), ОСОБА_1 (прізвище до розірвання шлюбу ОСОБА_5) І.В. та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.08.2001 року до 22.08.2014 року, коли шлюб був розірваний вказаним рішенням суду.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2016 року (справа № 461/3288/16-ц) було встановлено, що ОСОБА_6 з 05.11.1999 року є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.1999 року.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Відповідно до довідки ЛКП «Княже Місто» № 1577 від 23.05.2016 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Згідно зі ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону (ч. 1 ст. 405 ЦК України).

Згідно з нормою ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти члени сімї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Як вбачається із заперечень представника відповідача та рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2016 року (461/3288/16-ц) ОСОБА_6 чинить перешкоди у користуванні неповнолітнім сином ОСОБА_5 квартирою № 7 в буд. 6 по вул. Каліча Гора у м. Львові.

Наявність перешкод та оспорювання права на користування неповнолітнім сином житловим приміщенням підтверджується також фактом заперечення відповідачем права сина на проживання в квартирі та невизнанням позовних вимог про вселення.

Відповідно до ст. 16 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою ВР України № 789-XII від 27.02.1991 року, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Суд вважає невірним посилання представника відповідача на ч. 2 ст. 107 Житлового кодексу УРСР щодо позбавлення права користування дитиною житловим приміщенням, з огляду на наступне.

Представник відповідача вважає неповнолітнього сина відповідача таким, що втратив право користуватися квартирою на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР щодо його не проживання в квартирі протягом більше шести місяців без поважних причин.

Статті 71, 72 ЖК УРСР відносяться до глави 2 Житлового кодексу під назвою «користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового кодексу». Вищезазначена квартира відноситься до приватного житлового фонду. В главі 6 Житлового кодексу, яка регулює питання щодо користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду відсутнє право визнавати членів сімї власника квартири такими, що втратили право користуватися квартирою. Це питання врегульовано в ст. 405 ЦК України. Позивач та її син не є наймачами квартири відповідача, а є членами сімї власника житла.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З огляду на норму ч. 3 ст. 160 СК України, посилання представника відповідача щодо необхідності вирішення питання про місце проживання дитини у судовому порядку не приймається судом.

Норми ст. 161 СК України стосуються питання визначення місця проживання малолітньої дитини, тобто дитини віком до 14 років, у разі наявності спору про це між батьками.

У квітні 2017 року ОСОБА_5 виповнилося 14 років, а питання наявності спору між батьками щодо вказаного питання в рамках даного судового розгляду піднято сторонами не було.

З урахуванням викладеного, беручі до уваги той факт, що розірвання шлюбу між батьками не позбавляє дитину статусу члена сімї кожного з них, суд вважає, що права дитини порушені відповідачем. Останнім чиняться перешкоди у користуванні ОСОБА_5 належною відповідачеві квартирою № 7 в буд. 6 по вул. Каліча Гора у м. Львові.

Для відновлення порушеного права суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути суму сплаченого нею судового збору у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 208-209 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення, зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язати ОСОБА_6 усунути перешкоди неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в користуванні квартирою № 7 в будинку № 6 по вул. Каліча Гора в м. Львові, шляхом вселення неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_2.

Зобов`язати ОСОБА_6 надати неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 дублікат ключів від квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Є. Радченко