Постанова № 66321364, 12.04.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/6658/17

Провадження № 2-а/127/422/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

за участю секретаря Подоляк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду,

в с т а н о в и в:

Позивач Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниця звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови державного виконавця від 20 березня 2017 року про накладення штрафу. Позовні вимоги мотивувало тим, що 20 березня 2017 року до позивача надійшла постанова старшого державного виконавця Плахотнюк Н.Ю., відповідно до якої на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн. у зв'язку з невиконанням постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року у справі № 127/29614/13-а за позовом ОСОБА_2 до УПФ України у м. Вінниця про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання. Зазначеним рішенням УПФ України у м. Вінниця зобов'язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 червня 2013 року, виходячи з 82% заробітної плати, працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок Господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2013 року № 39 та від 21 листопада 2013 року № 49 без обмеження граничного розміру, виплатити недоплачену суму. Рішення відповідача від 20 березня 2017 року позивач вважає безпідставним та необґрунтованим, адже не ґрунтується на вимогах ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження». Так, 16 січня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/29614/13-а. Позивач 03 лютого 2017 року повідомив відповідача про виконання рішення суду, надавши відповідні документи. При цьому було звернуто увагу на те, що перерахунок довічного утримання здійснено на підставі конкретних довідок, про які йдеться у рішенні суду, а тому врахувати розмір надбавки за вислугу років неможливо в зв'язку із тим, що зазначені довідки в розділі «надбавки» містять запис про неможливість встановлення їх розміру за відсутності трудових відносин із стягувачем. Натомість відповідачем такі пояснення проігноровано. Крім того, з посиланням на положення ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначає, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду без поважних причин, натомість таких дій позивачем не здійснено. За наведеного просить скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу на позивача від 20 березня 2017 року в сумі 5100,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнала, просила суд у їх задоволенні відмовити.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб; відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби; адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року (справа № 127/29614/13-а) задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФ України у м. Вінниця, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 04 червня 2013 року, виходячи з 82% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок Господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2013 року № 39 і від 21 листопада 2013 року № 49 без обмеження граничного розміру, виплатити недоплачену суму (а.с. 13-14). Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року залишена без змін та набрала законної сили (а. с. 15-16).

В матеріалах справи міститься копія довідки Господарського суд Вінницької області від 06 листопада 2013 року № 39, відповідно до якої посадовий оклад судді Господарського суд Вінницької області з 01 січня 2013 року становить 11470,00 грн. Крім того, відповідно до копії довідки Господарського суд Вінницької області від 21 листопада 2013 року № 49, заробітна плата що враховується при перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці з 01 січня 2013 року становить 11470,00 грн. - оклад. Зазначена довідка містить запис про те, що розмір процентної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 на даний час встановити неможливо за відсутності трудових правовідносин з останньою, при чому на день звільнення, а саме 04 квітня 2008 року, розмір такої надбавки становив 40%.

17 квітня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області по вищезазначеній адміністративній справі видано виконавчий лист № 127/29614/13-а (а. с. 32).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 16 січня 2017 року в зв'язку із скасуванням постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2014 року та надходженням до відділу заяви стягувача від 22 грудня 2016 року відновлено виконавче провадження (ВП № 43072485) з примусового виконання виконавчого листа № 127/29614/13-а, виданого 17 квітня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області про зобов'язання УПФ України у м. Вінниця здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 04 червня 2013 року, виходячи з 82% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок Господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2013 року № 39 і від 21 листопада 2013 року № 49 без обмеження граничного розміру, виплатити недоплачену суму (а. с. 8).

Відповідно до копії супровідного листа від 16 січня 2017 року № 116/02.2-27/9, вищезазначена постанова про відновлення виконавчого провадження направлена боржникові та отримана останнім 20 січня 2017 року, про що свідчить відповідна відмітка у зазначеному листі (а. с. 7).

03 лютого 2017 року боржник, на виконання постанови від 16 січня 2017 року про відновлення виконавчого провадження, листом за № 647/06-32-1/09 повідомив державного виконавця про те, що боржником здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до довідок зазначених в постанові суду від 29 січня 2013 року. На підтвердження наведеного надано розпорядження № 168423 та протокол виплати № 168423 від 28 квітня 2014 року відповідно. Крім того зазначено, що такий перерахунок та виплата здійснені без врахування процентної надбавки за вислугу років, адже в довідках, про які йдеться в постанові суду від 29 січня 2013 року зазначено, що розмір такої надбавки встановити неможливо за відсутності правовідносин з ОСОБА_2 Вказаний лист отриманий відповідачем 08 лютого 2017 року та зареєстрований за № 434/02.2-24, що підтверджується відповідною відміткою (а. с. 33).

07 лютого 2017 року відповідач направив позивачеві вимогу про виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року в повному обсязі та встановив строк щодо надання відповіді про таке виконання до 21 лютого 2017 року. Зазначена вимога отримана позивачем 07 лютого 2017 року, що підтверджується відповідною відміткою (а. с. 10-11).

Листом від 21 лютого 2017 року № 1120/06-32-1/09 позивач надав відповідь про виконання постанови суду, аналогічну повідомленню від 03 лютого 2017 року. Зазначений лист отриманий відповідачем 24 лютого 2017 року, про що свідчить відмітка на останньому (а. с. 42).

Крім того, 16 лютого 2017 року стягувач ОСОБА_2 звернулась до УПФ України у м. Вінниця із заявою та просила долучити до матеріалів пенсійної справи довідку від 30 листопада 2016 року № 94 про заробітну плату судді у відставці та провести перерахунок пенсії з її врахуванням, адже остання відображає надбавку за вислугу років в розмірі 40% (а. с. 38). З аналогічною заявою стягувач звернулась і до державного виконавця, просила здійснити виконання постанови суду з врахуванням наданої довідки, адже 40% надбавки за вислугу років не було враховано при виконанні рішення суду (а. с. 37). Відповідно до довідки, виданої Господарським судом Вінницької області від 30 листопада 2016 року № 94, заробітна плата ОСОБА_2, що враховується при перерахунку довічного грошового утримання з 01 січня 2013 року склала 16058,00 грн., у тому числі: оклад - 11470,00 грн., надбавка за вислугу років 40% - 4588,00 грн. (а. с. 39).

24 лютого 2017 року відповідач направив позивачеві вимогу про виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року в повному обсязі з врахуванням довідки Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2016 року № 94, та встановив строк щодо надання відповіді про таке виконання до 10 березня 2017 року (а. с. 41).

10 березня 2017 року листом № 1438/06-32-1/09 позивач повідомив відповідача про те, що управління здійснило перерахунок довічного утримання ОСОБА_2 з 04 червня 2013 року відповідно до рішення суду з врахуванням довідок, про які безпосередньо йшлось в останньому. Розмір довічного грошового утримання стягувача після, перерахунку склав 9405,4 грн. (11470*82%), заборгованість в розмірі 26055,39 грн. виплачено в травні 2014 року. Провести перерахунок з врахуванням довідки від 30 листопада 2016 року № 94 неможливо (а. с. 43-45).

Вищенаведені обставини не заперечуються сторонами та встановлені в судовому засіданні.

З наведеного вбачається, що УПФ України у м. Вінниця вважає рішення суду від 29 січня 2014 року виконаним, адже проведений перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з дати визначеної судовим рішенням та виплачено заборгованість. При цьому перерахунок здійснено з врахуванням довідок, посилання на які містить судове рішення, які в свою чергу не відображають розмір процентної надбавки за вислугу років, а тому перерахунок здійснено без врахування такої надбавки. Відповідач по справі вважає, що рішення суду не виконане, адже перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 здійснено без врахування довідки Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2016 року № 94, яка в свою чергу містить розмір процентної надбавки за вислугу років стягувача. А тому наполягає на виконанні рішення суду з врахуванням зазначеної довідки, про що йдеться і в вимозі від 24 лютого 2017 року. За наведеного відповідач виніс оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63, ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Так відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 20 березня 2017 року, при примусовому виконання виконавчого листа № 127/29614/13-а виданого 17 квітня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області встановлено, що рішення суду в повному обсязі в наданий строк до 10 березня 2017 року не виконано. З посиланням на положення ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» постановив накласти на боржника штраф в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити певні дії (а. с. 5-6, 46).

Зазначена постанова, відповідно до супровідного листа № 1808/02.2-25/9, направлена боржникові 20 березня 2017 року, та отримана останнім 20 березня 2017 року, що підтверджується відповідною відміткою (а. с. 4).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Крім того, відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спір між сторонами виник з приводу винесення постанови про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду. Із зазначеного приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний зокрема і здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З вищенаведених обставин справи суд вбачає, що державний виконавець вживаючи заходи щодо виконання постанови суду від 29 січня 2014 року вимагав у божника провести перерахунок довічного грошового утримання стягувачеві з врахуванням довідки Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2016 року № 94, якою в свою чергу встановлений розмір процентної надбавки за вислугу років ОСОБА_2, що підтверджується письмовою вимогою державного виконавця від 24 лютого 2017 року. Натомість, відповідно до резолютивної частини постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року, відповідача зобов'язано провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 на підставі довідок Господарського суду від 06 листопада 2013 року № 39 та від 21 листопада 2013 року № 49.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 14 КАС України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року визначено порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, а саме, на підставі довідок, про що також зазначено в резолютивній частині рішення. Натомість, державний виконавець вимагав провести перерахунок на підставі довідки, про яку не йшлось у судовому рішення, чим, на думку суду, вийшов за межі наданих йому повноважень, адже здійснював заходи щодо виконання рішення не у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом. Позивач, в свою чергу, при виконанні постанови суду, наголошував державному виконавцю про неможливість перерахування утримання на підставі довідки, про яку не зазначено в судовому рішенні. Такі дії державного виконавця призвели до винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 20 березня 2017 року.

Отже, державний виконавець, вимагаючи від боржника здійснення виконання рішення суду не в спосіб, передбачений виконавчим документом, за відмови останнім здійснити такі дії, помилково прийшов висновку, що боржник не виконує рішення суду без поважних причин, наслідком чого стало безпідставне винесення оскаржуваної постанови від 20 березня 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у даному випадку не доведено правомірності свого рішення щодо винесення постанови про накладення штрафу на боржника. Не встановлена така правомірність дій державного виконавця і в судовому засіданні на підставі наявних письмових доказів.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця, щодо вимоги здійснити перерахування довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки від 30 листопада 2016 року № 94 є неправомірними, адже вчинені поза межами повноважень наданих останньому ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», що призвело до безпідставного винесення оскаржуваної постанови від 20 березня 2017 року, яка в свою чергу порушує прав боржника у виконавчому провадженні. За наведеного, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 63, 74, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1, 11, 14, 159 - 163, 167, 181, 185, 186 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню № 43072485 від 20 березня 2017 року в сумі 5 100 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області К.П. Гуменюк